Масові комунікації - Квіт С. -
Професійні стандарти

Появою професійних стандартів сучасної журналістики ми багато в чому завдячуємо Бі-Бі-Сі, яка першою стала працювати на засадах публічного мовлення. Тобто метою цієї Корпорації є не досягнення прибутку, не вплив на масову свідомість, а задоволення тих потреб, які має загальнонаціональна авдиторія. Незалежно від того, в яких медіях працюють журналісти і яку політику ведуть їхні редакції, професійні стандарти залишаються для всіх однаковими. Тому насамперед розглянемо настанови Бі-Бі-Сі для продюсерів (журналістів) і редакторів випусків новин та інформаційних програм.

Корпорація захищає громадський інтерес. Із цього випливає, що головною мотивацією для журналіста або редактора в дискусії про те, повинен потрапити в етер той чи інший сюжет або ні, є відстоювання цього інтересу. Зауважується, що єдиного визначення громадського інтересу не існує. Але у цьому контексті співробітники Бі-Бі-Сі мають враховувати таке:

• викриття або виявлення злочинів;

• викриття антигромадської поведінки;

• викриття корупції і несправедливості;

• розкриття істотної некомпетентності або недбалості;

• захист здоров'я і безпека людей;

• захист людей від уведення в оману будь-якою заявою чи дією окремої особи або організації;

• розкриття інформації, що дає змогу людям прийняти значно інформованіше рішення з суспільно важливих питань;

• свобода самовираження.

Зосередившись на тому, у чому полягає публічний інтерес, співробітники також мають взяти до уваги інформацію, яка вже є або невдовзі стане надбанням громадськості. На підставі поняття громадського інтересу формулюється ідея призначення Корпорації. Бі-Бі-Сі покликана створювати різноманітні програми, що відповідають інтересам, переконанням та поглядам авдиторії. Подання усього спектра думок та ідей є обов'язковою вимогою до програм кожного жанру. Жодна важлива низка проблем не повинна залишатися поза увагою Бі-Бі-Сі. Цікаво, що настанови не розуміють тут як догму. Вони мають допомагати, а не стримувати професійну активність. Тому зауважується, що в реалізації принципу належної неупередженості термін "належна" слід розуміти як адекватна або та, що відповідає суті теми й типу програми.

Взагалі кожна тема має більше ніж два боки. Тому неупередженості у програмах, що висвітлюють фактичний матеріал, не можна досягнути шляхом простого математичного врівноважування, де кожна точка зору доповнюється протилежною. Також: дотримання принципу належної неупередженості не вимагає абсолютної нейтральності у кожному питанні. Програма, що пов'язана з викладенням фактів на спірні громадсько-політичні теми або зі спірних питань політики чи виробництва, відповідатиме принципу належної неупередженості в тому разі, якщо вона викладає їх чесно, точно та правдиво. Окремо зауважується, що Бі-Бі-Сі прагне до збалансування громадського інтересу щодо свободи вираження із законним очікуванням недоторканності приватного життя окремих осіб.

Отже, редакційні цінності Бі-Бі-Сі формулюються таким чином:

• правдивість і точність;

• безсторонність і багатоманітність точок зору;

• редакційна чесність і незалежність;

• служіння суспільним інтересам;

• справедливість;

• недоторканність приватного життя;

• завдання шкоди і образ (врівноваження права на передачу і публікацію нової та суперечливої інформації з відповідальністю стосовно захисту вразливих людей);

• діти (специфічна авдиторія, яка вимагає власного комплексного підходу);

• підзвітність (перед авдиторією).

У дискусіях про публічне мовлення і громадський інтерес в Україні також з'явився ряд важливих документів, найцікавішим із яких є колективний проект "Засад редакційної політики інформаційних редакцій Суспільного (громадського) мовлення" (автори -І. Куляс, Н. Лігачова, Д. Крикун, І. Чемерис, О. Чекмишев, С. Дацюк, К. Лебедєва, Т. Жмакіна, В. Коваленко). Він включає у себе стандарти інформаційної журналістики (оперативність, точність, достовірність, збалансованість, повнота, простота подачі інформації, відокремлення фактів від новин), головні етичні принципи, засади взаємодії та співпраці творчих і виробничих стандартів громадського мовлення. Документ є вдалою спробою закріпити на українському ґрунті європейські досягнення. Він починається з ключового зауваження, яке неодмінно має бути враховане при створенні українського публічного мовлення: громадське мовлення в усіх його підрозділах (телебачення, радіо та Інтернет) створене українським суспільством і утримується коштом українського суспільства.

Навчальний посібник "Засоби масової інформації: професійні стандарти, етика та законодавчі норми" колективу авторів (Т. Петрів, А. Сафаров, В. Сюмар, О. Чекмишев) у загальних рисах сформулював, чим є журналістські стандарти. Слід відзначити, що тут головна увага також фокусується нановинній журналістиці. Стверджується медіаторська роль медій у налагодженні масових комунікацій в українському суспільстві:

1. ЗМК виконують функції інформування, аналізу, громадської критики та контролю.

2. Засадничим принципом діяльності ЗМК є баланс між правами журналістів на свободу слова й інформації та їх відповідальністю, яка забезпечує вчасну передачу правдивої суспільно значущої інформації від її джерел до кожного члена суспільства, аби кожен громадянин мав змогу визначити своє місце і роль серед подій і проблем та прийняти адекватне й усвідомлене рішення.

3. ЗМК є місцем для публічної дискусії і зворотного зв'язку між рівними інститутами та частинами суспільства.

4. Діяльність ЗМК спрямована на забезпечення як загальносуспільних інтересів, так і інтересів кожного індивіда. Це - подача вдосталь високоякісної інформації про те, що відбувається, задля прийняття виважених, усвідомлених рішень кожним членом суспільства, незалежно від партійної, національної, етнічної належності, соціального статусу, достатку, місця мешкання, роду занять, віросповідання, статі тощо. Наведемо також принципи подачі новин:

• Ми розповідаємо про все першими.

• Ми розповідаємо про все точно.

• Ми завжди знаємо походження наших новин.

• Ми надаємо слово всім зацікавленим і не стаємо ні на чий бік.

• Ми розповідаємо про факти, а не про наше ставлення до них. Ми не даємо оцінок подіям, учасникам подій чи явищам.

• Ми залучаємо кращих, різних, незалежних експертів для адекватної оцінки складних для розуміння подій та явищ.

• Ми не залишаємо "білих плям".

• Ми говоримо з людьми однією мовою. Головні етичні принципи роботи ЗМК:

• Ми дбаємо про моральність наших повідомлень.

• Ми не втручаємося в чуже приватне життя.

• Лише вирок суду дає нам право назвати людину винною.

• Ми не завдаємо додаткових страждань жертвам злочину.

• Ми до кінця захищаємо наші джерела інформації.

• Ми збираємо інформацію лише в законний спосіб.

• Ми збираємо відкриту і доступну інформацію.

• Ми не крадемо чужих думок.

• Ми не сортуємо людей за будь-якою ознакою.

• Ми не беремо хабарів.

• Ми особливо обережні з правами дітей.

• Ми поважаємо чужу довіру.

Попри те, що в українському суспільстві, зокрема у медійному середовищі, визріла готовність до створення національного громадського мовлення, цього досі не сталося з певних політичних причин. Тому всі необхідні документи, які були напрацьовані в Україні, виходячи з відповідних реалій, поки що не знайшли практичного застосування. Вони мають велике теоретичне, практичне журналістське і навіть політичне значення, але, на жаль, досі не спираються на власний досвід.

Професійні стандарти, чи наголоси, сучасної журналістики можуть змінюватися у контексті глобалізації. Так, Г. Шах розрізняє домінантну та альтернативну моделі журналістики й журналістської освіти. Згідно з традицією "Виробничої згоди" Е. Германа і

Н. Чомського, цей автор пов'язує з глобалізацією явище концентрації медійної власності в руках великих корпорацій та медіамагнатів. Серед наслідків - тотальна комерціалізація ЗМК та "пом'якшення" новин, відвернення уваги від тих важливих проблем, які насправді хвилюють авдиторію. Слід відзначити подібність цих процесів на Заході та в Росії, що включає в себе одночасне збільшення розважального компонента на шкоду посутній соціальній проблематиці та відчутні авторитарні тенденції. Тому зростає роль громадської активності, зокрема потреба збільшення політичної ваги "активної медійної авдиторії".

Домінантна й альтернативна моделі журналістики пов'язуються відповідно з теорією вільної преси й теорією соціальної відповідальності. Також із традиційним журналістським професіоналізмом, що фокусується на описі окремих подій, спирається на дані наукових досліджень, свідчення експертів та офіційних осіб - з одного боку, та більшим наголосом на поясненні процесів, що виступають причинами інформаційних приводів, вивченні досвіду звичайних людей, виявленні тих проблем, у висвітленні котрих справді зацікавлені люди і громади - з другого. Нові моделі є відповідями на нові загрози сьогодення. Вони виникають із потреби забезпечення вимог демократії та різноманіття, повертаючи нас до головного питання про роль преси у суспільстві та її медіаторської функції.

Журналістське розслідування
Правова культура
Журналістська етика та саморегуляція
Соціологічна грамотність
Public relations, спім, маніпуляції
Журналістська та медіаосвіта
СПЕЦИФІЧНІ ПРЕДСТАВЛЕННЯ
ГРОМАДСЬКЕ МОВЛЕННЯ
НОВІ МЕДІЇ
ГЛОБАЛІЗАЦІЯ І ПОРОЗУМІННЯ