Новітня історія країн Європи та Америки - Газін В.П. -
Зовнішня політика

У Чеській Республіці тривав процес купонної приватизації національної економіки: у 1994 р. 80 % населення стали власниками акцій різноманітних підприємств, а 60 % ВВП вироблялось у недержавному секторі, де зайнято лише 40 % працездатного населення. На той час було прийнято закони про вільне підприємництво, здійснено лібералізацію цін, чеська крона стала стабільною і внутрішньо конвертованою валютою, збільшилися валютні резерви Національного банку. Держава надавала всебічну підтримку малому Й середньому бізнесові. З 1994 р. здійснювалось десять спеціальних державних програм, що мали сприяти розвиткові цієї сфери. Розвивалися фермерські господарства, хоча більшу частину сільськогосподарського виробництва здійснюють кооперативи власників. Нині вони трансформуються в акціонерні товариства. Інфляція поступово знижувалася й досягла у 1996 р. рівня 8,8 %. Це один із найкращих показників у країнах ЦПСЄ.

Однак на середину 90-х років у чеській економіці залишалося ще чимало невирішених проблем, зокрема взаємні заборгованості підприємств, необхідність нових капіталовкладень тощо. Промислова сфера потребувала значної модернізації та перебудови, при здійсненні яких широко використовувалися іноземні інвестиції, що спрямовувалися в такі галузі економіки, як транспорт і зв'язок, транспортне обладнання й автомобільна промисловість. їх обсяг на кінець 1997 р. становив 6,7 млрд. доларів. Найбільшими інвесторами були ФРН, Нідерланди, США, Швейцарія, Франція та Австрія.

Здійснюючи реформи, чеський уряд значну увагу приділяв соціальній сфері. Держава зберегла централізоване регулювання цін на комунальні послуги, транспорт, зв'язок, охорону здоров'я. Зберігалися регулювання зарплати через запровадження страхових тарифів, норми відрахування на соціальне забезпечення і до фонду зайнятості. Попри низь* кий рівень безробіття (близько 3 %) забезпечувався досить високий середньомісячний дохід на душу населення (370 доларів у 1996 р.). У 1995 р. уряд провів реформу державної системи медичного та пенсійного забезпечення, спрямовану на економію державних коштів. Підвищено вік виходу на пенсію, що погіршило становище широких верств населення й викликало конфлікт між урядом і профспілками. У листопаді 1997 р. у Празі відбулася 120-тисячна демонстрація, учасники якої протестували проти соціальної політики уряду.

На тлі економічної стабілізації попередніх років у 1997 р. стався збій в економічному розвитку Чехії, викликаний серйозною валютно-фінансовою кризою. Причиною фінансових потрясінь був дефіцит торговельного балансу, викликаний падінням конкурентоспроможності чеських виробів, а також прорахунки уряду в інвестиційній політиці, унаслідок яких структурна перебудова промисловості й виробничих підприємств здійснювалася вкрай повільно. Не була проведена реформа банківського сектора, слабким залишався фондовий ринок, а приватизація у 1995 р., по суті, була зупинена. Побоюючись збільшення безробіття, уряд В. Клауса стримував процес ліквідації збиткових підприємств, чисельність яких у 1996 р. досягла третини всієї промисловості. Негативним чинником економічного розвитку стали літні повені 1997 р. у Моравії та Східній Чехії, що завдали величезних збитків господарству країни.

Економічна ситуація в Чехії в цілому була стабілізована у 1998 р. Цьому значною мірою сприяла діяльність лівого уряду М. Земана, основу програми якого становили довготермінові концепції розвитку економіки та соціальної сфери, в тому числі й житлового будівництва. Започатковано акцію "Чисті руки", що передбачала розслідування всіх сумнівних випадків приватизації, нечесно набутих капіталів, фактів корупції та інших економічних злочинів. Важким випробуванням для Чехії стали повені влітку 2002 p., під час яких було евакуйовано близько 215 тис. осіб. Збитки, завдані країні, становили 2,5 млрд. доларів, зокрема, для відновлення роботи празького метрополітену урядові довелося виділити 65 млн. євро.

Зовнішня політика

Пріоритетними напрямами зовнішньої політики Чеської Республіки були розвиток двосторонніх відносин із сусідніми країнами, державами "великої сімки", а також якнайшвидше "повернення до Європи". Чеська Республіка стала членом ООН і Ради Європи, асоційованим членом ЄС, а з 1 січня 1996 p., першою із посткомуністичних країн, — членом Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР). Важливу роль в інтеграції країни до європейських структур відіграло поліпшення стосунків з ФРН (ЗО січня 1997 р. підписано чесько-німецьку декларацію про примирення). З 1 березня 1999 р. Чеська Республіка — повноправний член НАТО. Визнанням геополітичного лідерства країни в регіоні стало проведення у листопаді 2002 р. в столиці Чеської Республіки чергового саміту НАТО, під час якого до Північноатлантичного альянсу запрошено найбільшу за весь період його існування групу держав. На копенгагенському саміті ЄС (грудень 2002 р.) остаточно вирішено питання про вступ Чехії до цієї організації у травні 2004 р.

Стабільно розвивалися стосунки між Чехією і Україною, їх основою став міждержавний Договір про дружні відносини і співробітництво, підписаний у квітні 1995 р. Геополітичне положення обох країн зумовило наявність у них спільних європейських інтересів. Між Чеською Республікою і Україною укладено близько 60 двосторонніх угод. Україна заінтересована в підтримці Чехією своїх зусиль, спрямованих на інтеграцію до Євросоюзу, в підвищенні ефективності торговельно-економічних зв'язків між нашими країнами.

Розділ 21. СЛОВАЦЬКА РЕСПУБЛІКА
Суспільно-політичні процеси
Соціально-економічний розвиток
Зовнішня політика
Розділ 22. ЮГОСЛАВІЯ
Відродження Югославії. Альтернативи повоєнного розвитку
Встановлення комуністичної диктатури. Будівництво соціалізму "по-радянськи"
Югославсько-радянський конфлікт 1948 р.
Суспільна криза початку 50-х років і перехід до самоврядного соціалізму
Метаморфози самоврядного соціалізму