Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - ЛДІЙ Петро Дмитрович

Культурологія / Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф.

Український і російський філософ і правознавець

Народився 15травня 1764р. в с. Збой на Пряшівщині. Навчався у Львівській духовній семінарії, яка готувала священиків. З 1787 по 1802 р. працював професором філософії Львівського університету.

Високоосвічена людина, знавець класичних і сучасних мов, П. Лодій читав лекції »народно-церковноруською мовою», за що його було позбавлено пільг, що їх мали професори, які викладали свої курси латиною.

З 1801 р. був професором Краківського університету, а з 1802 р. очолював кафедри логіки, метафізики і моральної філософії (етики). У 1803 р. переїздить до Петербурга, де викладає логіку, філософію, право в Педагогічному інституті, водночас працює директором Петербурзького комерційного училища.

У 1819 р. в Петербурзі відкрився університет і П. Лодій стає одним із перших його професорів — викладає філософію та право. Найвідоміші праці П. Лодія: »Логічні наставляння, що ведуть до пізнання й розпізнавання істинного й хибного» (1815) та »Теорія загальних прав, що містить у собі вчення про природне загальне державне право» (1828). Одним із найкращих на той час був підручник П. Лодія з логіки, що засвідчив, наприклад, Г. Шпет в »Очерке развития русской философии».

П. Лодій був прихильником поглядів X. Вольфа. У філософії з позицій деїзму обстоював ідеї матеріалістичного сенсуалізму. Одним із перших виступив з матеріалістичною критикою ідеалізму І. Канта. Негативно ставився до філософії Дж. Берклі, Д. Юма, Ф. Шеллінга. Засуджував спроби підпорядкувати науку церкві. Його суспільно-політичні погляди були консервативними.

Попри те, що з 1803 р. і до кінця життя П. Лодій працював у Петербурзі, його прийнято зараховувати до плеяди українських філософів, оскільки все своє життя він не поривав зв’язків з Україною. Найважливіші тези його праць були сформульовані в лекціях, які він читав у Львівському університеті та Ставропігійському інституті.

Учений багато перекладав, переважно філософські праці, зокрема був одним із перших перекладачів І. Канта в Росії. Його перу належать також переклади: »Наставленія любомудрія нравоучительна» X. Баумейстера (1790), »Частное естественное право» Цейлера (1809), »Уголовное право» Л. Фейєрбаха (1810).

Помер 22 червня 1829 р. у Петербурзі.