Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - ПОЛОНСЬКА - ВАСИЛЕНКО Наталія Дмитрівна

Український історик

Народилася 13 лютого 1884 р. в м. Харкові у родині військового. Закінчила Марийську жіночу гімназію та історико-філологічне відділення Київських вищих жіночих курсів. У 1916 р. склала вступні іспити на історичне відділення Київського університету. Працювала приват-доцентом цього навчального закладу. У 1909 р. брала участь в експедиції під керівництвом В. Хвойки.

Викладала історію, географію, історичну географію, археологію, етнографію, первісну культуру у середніх та вищих навчальних закладах, плідно працювала на науковій ниві. її цікавили архіви Києва, Катеринослава, Одеси та Сімферополя.

1940 р. захистила докторську дисертацію на тему »Нариси з історії заселення Південної України в середині XVIII ст. (1734— 1775)», була професором Київського університету. В роки гітлерівської окупації відмовилася від евакуації, працювала директором Інституту археології Всеукраїнської академії наук. З наступом радянських військ виїхала до Львова, потім до Праги. Майже ЗО років проживала в Мюнхені, викладала в Українському вільному університеті, продовжувала наукову діяльність.

Автор праць з історії України: »Хмельниччина» (1947), »Історія Української церкви» (1949), »До історії повстання на Запоріжжі 1768» (1952), »Гетьман Мазепа та його доба» (1959), »Український вільний університет» (1921—1971), »Історія України» (т. 1—2, Мюнхен, 1973—1976).

У доробку Н. Полонської-Василенко близько 200 досліджень з українознавства. В Мюнхені вона очолювала українську наукову еміграцію. Особливе місце в її дослідженнях посідають статті-спогади про А. Кримського, М. Грушевського, С. Єфремова, М. Зерова, Д. Дорошенка, В. Короленка.

Найвизначнішою працею Н. Полонської-Василенко є двотомна »Історія України», в якій висвітлено політичну історію та багатовікову боротьбу українського народу за свою державність, подано огляди економічного життя, соціальних відносин, розвитку культури, церкви з найдавніших часів до початку 20-х років XX ст. Праця опублікована в 1992 р, у Києві.

Н. Полонська-Василенко — дійсний член київського товариства Нестора Літописця та Київського товариства пам’яток старовини і мистецтва (з 1912), Наукового товариства ім. Т. Шевченка (з 1947), Української вільної академії наук (з 1948), Міжнародної академії наук у Празі (з 1953).

Померла 8 червня 1973 р. у німецькому містечку Новий Ульм.