Логіка - Карамишева Н.В. -
5.3. Норми як регулятиви практичних дій

Quod non vetat lex, hoc veta pudor -

Чого не забороняє закон, те забороняє сором.

Сенека

Закон ніколи не повинен вимагати неможливого.

Закон Морфі

Практичні дії людей у суспільстві регулюють соціальні норми - правові, моральні, корпоративні, релігійні.

Норма виражається в логічній формі висловлювання. Наприклад: "Будь чесним!", "Не кради!" Множинність взаємопов'язаних висловлювань, що створюють систему норм, називають кодексом (юридичний кодекс, моральний кодекс).

Висловлювання, які за змістом виражають норми, є об'єктом дослідження деонтичної логіки.

Деонтична логіка (грец. deon - потрібне і ontos - істотне) - напрям сучасної модальної логіки, що вивчає висловлювання, які виражають соціальні норми - регулятиви практичних дій людей. Це модальна система, сформована внаслідок уведення деонтичних модальностей "обов'язково", "заборонено", "дозволено" засобами формалізованої мови на загальних принципах побудови сучасних некласичних логік.

Першу систему деонтичної логіки створив австрійський логік Е. Маллі (1926), нову систему - шведський логік Г. Врігт (1951), а розвинули її А. Андерсон (логіка санкцій), О. Івін та ін. (про передісторію деонтичної логіки та окремі системи деонтичної логіки див. у працях А. Ішмуратової).

З погляду деонтичної логіки, варто розрізняти саму норму, виражену в певному висловлюванні, та її опис, здійснений на металогічному рівні.

Деонтична логіка досліджує такі види висловлювань, які містять деонтичні модальності "обов'язково", "дозволено", "заборонено", "байдуже". На їх підставі характеризують практичні дії людей з погляду певної системи норм або імперативів, встановлених у суспільстві, державі. Висловлювання з деонтичними модальностями виражають поради, побажання, накази, правила поведінки, на підставі яких повинна діяти особа х у конкретній ситуації, й виконують функцію заохочування або примусу до конкретних практичних дій.

Основні терміни на позначення сфери соціальних норм - це "норма", "команда", "правило", "регулятив поведінки".

Норма (лат. norma - правило, взірець) - у широкому значенні - суспільна історична міра, спосіб задоволення потреби людини та її реалізації в певній ситуації; у вузькому значенні - соціальна вимога, наказ, розпорядження про необхідність діяти саме так, а не інакше, дотримуватись певних правил, інструкцій, команд. Норми формулюють у певному висловлюванні. Наприклад: "Не дозволено забруднювати природне середовище"; "Студентам обов'язково складати заліки й іспити", "Не дозволено в процесі навчальних занять користуватися мобільником".

Види соціальних норм:

- за генезисом, тобто способом утворення й офіційним статусом;

- моральні, правові, корпоративні, кланові, релігійні тощо;

- за сферою регуляції суспільної діяльності людей і суспільних відношень - економічні, політичні, сімейно-побутові та ін.;

- за обсягом охоплення або універсальності впливу на дії людей - абсолютні (універсальні) та неабсолютні (відносні);

- за суворістю вимог до виконання норм - жорстко детерміновані (обов'язкове виконання норми за будь-яких умов) і нежорстко детерміновані (виконання норми за певних умов може бути послаблено).

Головна особливість усіх соціальних норм - їх регулювальний, регламентуючий, зобов'язувальний, контролюючий характер. Соціальні норми встановлюють міру діяльності людей, алгоритми практичних дій, межі свободи дій (дозволеного та недозволеного в діях людей), а також санкції, якщо ця межа кимось буде порушена. Отже, соціальні норми впливають на систему поведінки людей і регулюють сферу суспільних відносин між людьми.

У деонтичній логіці різноманітність норм (нормативних висловлювань) та їх регулятивний характер класифікують так: правила, команда, власна норма.

Правило - умова, якої необхідно дотримуватися, виконуючи практичні чи теоретико-пізнавальні, фізичні або інтелектуальні дії. Правило виражає дозвіл, якщо умова вказує на можливість виконання дії та вимогу і на необхідність діяти саме так, а не інакше. Правила формулюють у логічній формі висловлювань на підставі певних законів, принципів, аксіом, домовленостей тощо. Приклади правил: правила дорожнього руху, правила поведінки, правила спортивних змагань, правила здійснення логічних операцій над поняттями та висловлюваннями.

Команда - це наказ, сувора вимога, дозвіл виконувати певну дію чи, навпаки, заборона виконання певної дії; мовний вираз, який виражає вимогу діяти саме так, а не інакше за певних життєвих обставин. Наприклад: "Підйом!", "Не стріляти!", "Встати!", "Зачинити вікно!", "На старт!" Команди називають ще імперативними висловлюваннями або імперативами (лат. - наказовий, владний).

Власна норма виражає вимогу певної соціальної поведінки, соціальних дій на підставі належного (як повинно бути). Власна норма поділяється на моральну та правову.

Моральна норма - елемент моральної свідомості й моральної практики (вчинків, стосунків між людьми). Моральні норми формулюють в окремому висловлюванні ("Турбуйся про ближніх!", "Поважай старших!", "Не принижуй тих, з ким живеш поруч!") або в системі (кодексі). Головні особливості моральних норм - універсальність для всіх соціальних спільнот людей, мотивованість, імперативність, спонукальний характер.

Правова (юридична) норма - загальнообов'язкове правило поведінки, імператив соціальних дій людей, встановлених державою (правові норми, їх особливості, структура та різновиди вивчає загальна теорія держави і права). Головні особливості правових норм - їх зобов'язальний, дозволяючий, заборонний характер; примусовість, яка спирається на силу органів держави; формальна визначеність, універсальність виконання в межах певної держави. Приклади правових норм: "Кожному, хто звертається до суду, дозволено мати адвоката", "Депутат зобов'язаний бути присутнім на кожній сесії Ради, засіданні постійної комісії й брати активну участь у їх роботі", "Підприємець зобов'язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати прав та інтересів громадян, підприємств, установ, організацій і держави, що охороняються законом".

Певні норми за змістом можуть бути водночас моральними й правовими. Наприклад: "Не вбий!", "Не кради!" Моральна та правова норми визначаються також як закони (моральний закон, юридичний закон).

Формалізацію висловлювань із деонтичними модальностями здійснюють унаслідок створення особливої мови, на підставі якої формується модальна система (деонтична логіка як модель). Таких моделей може бути багато.

Деонтичну логіку створюють на загальних принципах побудови сучасних некласичних логік. Розрізняють семантику і синтаксис модальної системи з деонтичними модальностями.

Семантика вміщує категорії:

- висловлювання, властивість, відношення;

- терміни, які позначають деонтичні модальності, - "обов'язково", "дозволено", "заборонено", "байдуже";

терміни на позначення сфери дії соціальних норм: "норма", "моральна норма", "правова норма", "імператив", "команда", "правило", "регулятив поведінки";

- терміни, що позначають значення істинності висловлювань; за значенням істинності деонтична логіка є багатозначною, тобто висловлюванням з деонтичною модальністю надають п > 2 істиннісних значень: істинне (/); хибне (х); невизначене (1/2).

Синтаксис - алфавіт, правила побудови формул із символів алфавіту, правила виведення одних формул з інших, правила інтерпретації. Алфавіт - символи для позначення:

На підставі символів алфавіту створюють формули деонтичної логіки:

Логічні відношення між деонтичними модальностями "обов'язково", "дозволено", "заборонено" зображають за допомогою "логічного квадрата":

Логічні відношення між висловлюваннями з модальностями "обов'язково", "дозволено", "заборонено" мають такий формальний вираз:

1) ОА -> РА (якщо обов'язково А, то дозволено А).

2) РА -> -і ОА (якщо заборонено А, то необов'язково А).

3) і (ОА л РА) (А не може бути обов'язковим і забороненим одночасно).

4) ОА X -і ОА (або обов'язково А, або необов'язково А).

5) РА -" -і РА (якщо заборонено А, то недозволено А).

6) РА -> і РА (якщо дозволено А, то незаборонено А).

7) РА -> -і ОА (якщо дозволено А, то необов'язково А).

8) РА -> Р(А V В) (якщо дозволено А, то дозволено А або В).

9) ОА -> РА V РА (якщо обов'язково А, то заборонено А або дозволено А).

10) РА -> ОА V -і ОА (якщо заборонено А, то обов'язково А або необов'язково А).

Аксіоми деонтичної логіки. Із наведених формул між деонтичними модальностями аксіомами будуть такі:

1) ОА -> РА (якщо А обов'язково, то А дозволено).

2) РА -> -і ОА (якщо А заборонено, то А необов'язково).

3) -і (ОА л РА) (А не може бути обов'язковим і забороненим одночасно).

4) РА -> -і РА (якщо А заборонено, то А недозволено).

5) РА -> -і РА (якщо А дозволено, то А незаборонено).

Приклади теорем у деонтичній логіці:

1) ОА = -і РА (якщо і тільки якщо обов'язково А, то недозволено А).

2) Р (А V В) з РА л РВ (якщо і лише якщо заборонено А або В, то заборонено А і заборонено В).

Інтерпретація - надання конкретного змісту формулам унаслідок побудови висловлювання з деонтичними модальностями. Для цього встановлюють сферу практичних дій, які регулюються нормами права або моралі. Так, процес навчання студента у вищому навчальному закладі регулюється певними правовими нормами - зобов'язальними, дозволяючими, заборонними. "Студент зобов'язаний складати державні іспити" (ОА); "Дозволено студентові навчатися водночас у двох вищих навчальних закладах" (РА); "Заборонено студентові користуватися шпаргалками на іспитах" (РА).

Встановлюємо відношення логічного слідування між зобов'язальними, дозволяючими, заборонними нормами:

1. ОА -> РА (якщо обов'язково студентові складати державні іспити, то дозволено складати студентові державні іспити).

2. РА -> -і РА (якщо дозволено студентові водночас навчатися у двох навчальних закладах, то не заборонено студенту навчатися водночас у двох навчальних закладах).

3. РА - -і ОА (якщо дозволено студентові навчатися в двох навчальних закладах одночасно, то необов'язково студентові навчатися водночас у двох навчальних закладах).

4. РА -> (ОА 1 -і ОА) (якщо дозволено студентові навчатися в двох навчальних закладах одночасно, то або обов'язково, або необов'язково навчатися студентові водночас у двох навчальних закладах).

5. РА -> -і РА (якщо заборонено студентові користуватися шпаргалкою на іспитах, то недозволено студенту користуватися на іспитах шпаргалкою).

Деякі з формул деонтичної логіки після їх інтерпретації стають змістовно парадоксальними. Наприклад, формулу РА -> Р(А V В) можна інтерпретувати так: "Якщо дозволено студенту навчатися у двох навчальних закладах одночасно, то дозволено студентові навчатися водночас у двох навчальних закладах або танцювати на лекції".

Кодекс як система норм. Кодекс як "кінцеву множинність норм" з погляду логіки проаналізував шведський філософ і логік Г. X. фон Врігт.

Норми встановлюють деонтичний статус індивідних дій, що здійснюють люди в певних ситуаціях, у певних сферах їхньої життєдіяльності. Норми, котрі приписують виконання дій, формулюються в певній системі, що називають кодексом. Кодекс як система норм повинен створюватися відповідно до логічних принципів несуперечності та повноти:

1. Принцип деонтичної несуперечності стверджує: "Виконання дії й утримання від неї не може бути водночас обов'язковим". Формула: -і (Ор л -" Ор), де О - символ на позначення деонтичної модальності "обов'язково", р - символ, що позначає дію певного суб'єкта х. Принцип деонтичної несуперечності конкретизується в такий спосіб: жодна дія не є водночас обов'язковою та забороненою. Із цього випливає: а) не можна водночас виконувати та не виконувати певну дію; б) якщо в нормативному кодексі є суперечливі обов'язки, то суб'єкт дії порушить один з цих обов'язків; в) кодекс, який вимагає виконувати суперечливі норми, вважають недосконалим. Наприклад: "дозволено красти" (РА) і "заборонено красти" (РА), тобто "РА л РА".

2. Принцип деонтичної повноти стверджує: "Кожна дія р або обов'язкова, або байдужа, або заборонена". Принцип повноти передбачає, чи всі норми перелічені в кодексі, тобто обов'язкові, дозволені, забороняючі, байдужі, або є ще й інші норми. Відповідно до визначених принципів, усі кодекси можна розділити на ті, які можна виконувати, й на ті, які не можна виконувати. Г. X. фон Врігт зазначав, що виконавчий кодекс називають нормативно несуперечливим; кодекс, який не є виконавчим, - нормативно суперечливим, а виконаність - критерієм розумності кодексу норм.

5.4. Життєві ситуації та їх логічна модель
5.5. Ситуація вибору та логіка прийняття рішення
Розділ 6. ЛОГІКА НАУКИ
6.1. Предмет логіки науки
6.2. Монізм і плюралізм - парадигми наукового мислення
6.3. Логічна модель наукового пізнання та знання
Об'єкт дослідження сучасної науки
Науковий термін
Наукова мова як знакова система
Перевірка гіпотези та теорії на істинність