Логіка - Карамишева Н.В. -
Перевірка гіпотези та теорії на істинність

У сучасній науці на метанауковому й металогічному рівнях розроблена система перевірки гіпотези і теорії на істинність, що отримала назву верифікації та фальсифікації.

Верифікація (лат. verus - істина, facio - робити) - 1) логіко-методологічний принцип сучасної науки, на підставі якого розробляють особливу процедуру перевірки істинності наукового знання; 2) методологічна парадигма наукового мислення; 3) логіко-методологічна процедура встановлення істинності наукового знання (гіпотези, теорії) через відповідність емпіричним даним (науковим фактам).

На підставі принципу верифікації визначають верифікованість конкретної гіпотези або теорії.

Верифікованість - можливість перевірки наукового знання на істинність за допомогою особливих логіко-методологічних процедур.

Фальсифікованість (лат. falsus - хибний, facio - робити) - 1) протилежність верифікованості; 2) встановлення фактів, на підставі яких спростовують певну наукову гіпотезу або наукову теорію, якщо вони суперечать цим фактам. "Якщо наукова теорія не може бути спростована емпіричними засобами, то вона не є науковою" (К. Поппер).

Перевірку конкретної гіпотези на верифікованість або фальсифікованість здійснюють двома методами - теоретичним і емпіричним.

Теоретичний спосіб перевірки гіпотези означає виведення певних наслідків, котрі не повинні суперечити вже встановленим теоретичним положенням (принципам, законам, аксіомам), її погодженість або непогодженість із наявним теоретичним знанням на певному етапі історичного розвитку науки.

Емпіричний спосіб перевірки гіпотези - це підтвердження чи непідтвердження наслідків, які виводять із гіпотези за схемою: Г (А л В л С), де Г - гіпотеза, А, В, С - можливі наслідки. Якщо гіпотеза Г підтверджується емпіричними даними (фактами науки), тобто не суперечить науковим фактам, вона набуває значення істиннісного знання. Отже, гіпотеза Г- верифікована. Прикладом гіпотези, яка підтвердилася експериментально, є гіпотеза німецького фізика М. Планка (1858-1947) про квантові властивості світла, тобто про кількість енергії, яку елементарна система, що поглинає та випромінює електромагнітні хвилі, може поглинати або випромінювати. Висунута М. Планком гіпотеза перетворилася на закон розподілу енергії в спектрі, що формулюють у такий спосіб: енергія кванта Е повинна бути пропорційна частоті коливання и: Е = Ііи.

Якщо гіпотеза Г не підтвердилася емпіричними даними (фактами науки), тобто суперечить їм, вона не набуває значення істиннісного знання та спростовується. Отже, гіпотеза Г - фальсифікована. Наприклад, декотрі палеонтологи висунули гіпотезу, що на Землі спочатку з'явилася раса "чотирируких" людей, але ця гіпотеза поки не підтвердилася.

У зв'язку з існуванням декількох альтернативних (конкуруючих) гіпотез, кожну з них перевіряють на верифікованість або фальсифікованість, і якщо одна з них підтвердилася фактами науки, то вона набуває істинного значення, а всі інші спростовуються.

Перевірку конкретної теорії на верифікованість або фальсифікованість здійснюють двома методами - метатеоретичним і емпіричним.

На метатеоретичному рівні конкретну наукову теорію Т аналізують на підставі логічних принципів (критеріїв) побудови формальних і неформальних систем знання (див. 4.1). Так, відповідно до принципів несуперечності й повноти, якщо теорія (Т) внутрішньо несуперечлива та повна, то вона логічно верифікована. Приклад верифікованості - логічні теорії (логіка висловлювань і логіка предикатів) визначені на металогічному рівні (див. 4.2.2), математична теорія множин. Якщо теорія Т внутрішньо суперечлива і неповна, то вона логічно фальсифікована.

Емпіричний метод перевірки наукової теорії Т здійснюють через встановлення її відповідності фактичним даним. Якщо теорія Т не суперечить фактичним даним, встановлених наукою на певному історичному етапі наукового пізнання, то вона емпірично верифікована. Наприклад, теорії квантової фізики, створені на початку XX ст., - емпірично верифіковані. Якщо в процесі історичного розвитку наукового пізнання виявлені фактичні дані, котрим суперечить теорія 7 то вона емпірично фальсифікована. Скажімо, фактичні дані про розвиток суспільства, рушійні сили суспільства, визначені соціологами та соціальними філософами у XX ст., суперечать теорії суспільного розвитку, теорії класової боротьби й іншим соціологічним теоріям К. Маркса та Ф. Енгельса.

Верифікованість чи фальсифікованість певної наукової теорії Т може бути повною або частковою. За повної верифікованості теорія Т цілком істинна і метатеоретично, й емпірично, а за часткової теорія Т набуває значення істинності обмежено, тобто з виявленням нових фактів визначають сферу її можливої інтерпретації з метою пояснення та прогнозування.

Повна фальсифікованість означає, що теорія Т цілком хибна і метатеоретично, й емпірично, а за часткової фальсифікованості теорія Т набуває значення хибності обмежено, тобто з виявленням нових фактів визначають, що в певному сенсі вона частково істинна, а в іншому сенсі - частково хибна.

Інтерпретація наукової теорії означає її використання з прикладною метою і набуває форми побудови логіко-семантичної моделі, яка може бути інтерпретована в певній предметній галузі діяльності людей і практично використана.

6.4. Альтернативні теорії та паранесуперечлива логіка
6.5. Обґрунтування підстав науки як мета логічна проблема
Розділ 7. ДИСКУРС ЯК ОБ'ЄКТ ЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ
7.1. Поняття "дискурс"
Феномен мовчання у дискурсі
Дискурс як об'єкт пізнання
7.2. Суперечка та її теоретико-ігрова модель
Застосування законів логіки в суперечках
Вимоги до ведення суперечок
Теоретико-ігрова модель суперечки