Основи менеджменту - Федоренко В.Г. -
4.2. Менеджмент у сучасному підприємницькому секторі України

У сучасних умовах розвитку трансформаційної української економіки виникає гостра необхідність розгляду питань формування системи менеджменту, здатної вирішувати завдання підвищення ефективності підприємницької діяльності, економічного зростання суспільного виробництва.

У загальноекономічному розумінні менеджмент вживається для визначення сукупності раціональних методів і форм управління та керівництва підприємництвом (комерційним підприємством) з метою підвищення його конкурентоспроможності. Загальне завдання менеджменту як науки - дати фундаментальні уявлення про процеси регулювання стану підприємницьких структур шляхом спеціальних методів.

Досвід із вітчизняної практики свідчить, що в сучасному підприємницькому секторі України ще не сформувалась власна (національна) модель менеджменту. Це пов'язане із особливостями ринкових перетворень у вітчизняній економіці, недосконалістю механізмів взаємодії держави і суб'єктів господарювання (підприємств), відсутністю ринкового стратегічного мислення, практичного досвіду, професіональних навичок менеджменту.

Дослідження світової та вітчизняної практики свідчить, що менеджмент у підприємництві має бути спрямованим на використання двох головних чинників (їх комбінацію):

1) інноваційну діяльність(науково-технічні,економічні та організаційні нововведення) взаємоузгоджень з відповідними маркетинговими дослідженнями ринкового середовища;

2) узгодження власних розробок продукту виробництва із урахуванням бажань клієнтів і гарантією якості, а також високою готовністю до поставок певного товару або послуги.

Це має найбільше значення для успішної, ефективної діяльності будь якого суб'єкта господарювання у конкурентно-ринковому середовищі.

Інновації підштовхують товаровиробників до скорочення життєвого циклу товару, тобто часу від виникнення ідеї до появи його на ринку. Поряд із цим скорочується і ринковий цикл товару, що зумовлює необхідність скорочення часу, відведеного на окупність витрат виробництва.

На думку багатьох дослідників, впровадження менеджменту в управління підприємницькою діяльністю має будуватися на таких засадах:

1) організація має бути сприйнятливою до нововведень на основі розробки відповідної політики та методики управління (методичного забезпечення). На цій основі визначаються конкретні шляхи удосконалення управління підприємницькою діяльністю;

2) доцільно проводити систематичний вимір та аналіз ефективності дій суб'єкта господарювання;

3) має бути визначена відповідна політика відносно організаційної структури, менеджменту, кадрів, оплати та стимулювання праці;

4) доцільно ввести обмеження на те, що не слід застосовувати;

5) необхідно визначити конкретні параметри нововведення та його значення. З цією метою має бути складений план інноваційних заходів, де головною ланкою є аналіз тривалості циклу тривалості наявного продукту. На цій основі проводяться розрахунки фінансових і трудових ресурсів, кадрів для підприємницького управління.

Впровадження менеджменту в управління підприємництвом викликало появу управлінців нового типу - менеджерів. Вони є тими фахівцями, які здатні вирішувати проблеми підвищення продуктивності праці та ефективності, конкурентоспроможності підприємств в умовах ринкової економіки. Менеджер - це керівник ринкової орієнтації, який самостійно організовує виробництво і забезпечує реалізацію головної мети підприємства - одержання прибутку через ринок. Він покликаний постійно удосконалювати стиль роботи виробничого колективу, широко розповсюджувати високоефективну організацію праці, створювати певні умови і стимули для найбільш повного використання потенційних можливостей кожного працівника.

Сучасній ринковій системі господарювання потрібний новий тип менеджера - спеціалізований керівник-підприємець, який має глибокі знання з ключових питань, відповідні управлінські здібності. Сучасні менеджери мають володіти технічними, економічними, соціологічними, психологічними, юридичними знаннями, вміти самостійно ставити цілі й вказувати загальні напрямки розвитку, будувати людські відносини, орієнтуватись на особистість співробітника, синтезувати різноманітні знання та навички і бути готовими йти на компроміси та ризик, розвинуте почуття відповідальності, здатність до постійного оновлення, вміння організувати наявні ресурси з точки зору ефективності, управління зовнішніми відносинами тощо.

4.3. Сучасний стан та шляхи удосконалення системи управління підприємницькою діяльністю в Україні
4.4. Підприємство - основний суб'єкт господарювання у системі ринкових відносин
4.4.1. Сутність підприємства, його функції та принципи підприємницької діяльності
4.4.2. Види підприємств у ринковій системі управління
4.4.3. Організаційні форми підприємств, їх економічна характеристика та механізми управління
4.4.3.1. Державні та комунальні унітарні підприємства, особливості управління їх господарською діяльністю
4.4.3.2. Господарські товариства, їх характеристика та особливості механізму управління
4.4.3.3. Кооперативні та орендні підприємства, принципи їх діяльності у ринковій системі управління
4.4.4. Об'єднання підприємств, їх форми, принципи діяльності та управління
4.4.5. Матеріальна основа виробничої діяльності підприємства