Стратегічне управління - Порохня В.М. - Передмова

Починаючи з 70-х років XX ст. почався докорінний злом традиційних концепцій управління, що було викликано різкими змінами зовнішнього середовища діяльності фірм: загостренням конкуренції, високими темпами технологічних і структурних зрушень, насиченням ринків товарами, зростанням ролі держави тощо. Зовнішнє середовище підприємств набуло високого динамізму, нестабільності, невизначеності і виявило непридатність раніше вживаних методів планування. Необхідно було змінити початковий принцип: іти не від минулого до майбутнього, а від майбутнього до теперішнього.

Аналізуючи економічну ситуацію в Україні, слід зазначити, що істотні поліпшення, як в народному господарстві, так і в промисловій політиці поки що не відбулися. Старі методи економічного управління підприємствами, які виправдали себе в колишніх умовах планового господарювання, втратили ефективність, а нові ще в достатній мірі не розроблені ні на рівні країни, ні на рівні підприємства. Проблеми стратегічного управління розвитком підприємств займають все більше місця в теоретичних дослідженнях і практичній діяльності менеджерів. Однією з самих недосліджених є проблема побудови адаптованих до національних умов організаційно-економічних і управлінських механізмів формування і реалізації стратегії розвитку підприємства.

Теоретичні основи стратегічного управління, розроблені західними вченими, далеко не повною мірою відповідають реаліям вітчизняних соціально-економічних відносин. В Україні протягом останнього десятиліття, з погляду на кризові процеси економіки в цілому, більшість організацій, як і більшість виробничих підприємств, змушені були застосовувати захисну очікувальну стратегію управління, направлену на збереження ролі і впливу організації на ринках збуту продукції. Проте постійно можна спостерігати в діях організацій відсутність стратегічності, що і приводить їх до поразки в конкурентній боротьбі. Подолання спаду в українській економіці напряму залежить від того, як скоро будуть засвоєні передові методи управління.

Глава 1. Місце і роль стратегічного управління в загальному менеджменті організацій

Тема 1. Передумови застосування стратегічного управління в організаціях

1.1. Еволюція систем планування

Фірма (ділове підприємство) - історично вдала і дійова форма соціальної організації, що з'явилася у середині XIX ст. (США). У процесі функціонування перед фірмою поставали різні проблеми, що в остаточному підсумку позначалося на зміні систем управління. До основної об'єктивної проблеми змін варто віднести постійно зростаючу нестабільність (непередбачуваність, новизна, складність) зовнішнього середовища, що вимагало розробки усе більш складних і деталізованих систем управління. Виділяють чотири етапи розвитку корпоративного планування: бюджетування, довгострокове планування, стратегічне планування і стратегічний менеджмент [1] (табл. 1).

Таблиця 1

ЕВОЛЮЦІЯ УПРАВЛІНСЬКИХ СИСТЕМ

Передбачуваність майбутнього

Система управління

Складові системи управління

Майбутнє - повторення минулого (1900-1930 рр.)

Управління на основі контролю

- довідники та інструкції;

- фінансовий контроль

Майбутнє, передбачуване шляхом екстраполяції (1930-1970 рр.)

Управління на основі екстраполяції

- складання поточних бюджетів;

- складання бюджетів капіталовкладень;

- цільове управління;

- довгострокове планування

Передбачувані тільки проблеми і нові можливості (1950-1990 рр.)

Управління на основі передбачення змін

- стратегічне планування;

- вибір стратегічних позицій

Частково передбачувані слабкі сигнали із зовнішнього середовища фірми, несподівані зміни (1960- пот. ч.)

Управління на основі гнучких екстрених рішень

- управління на основі ранжирування стратегічних завдань;

- управління за слабкими сигналами

- управління в умовах несподіваних змін

Наведені в табл. 1 системи управління змінювали одна одну, ускладнювалися з врахуванням зростаючого рівня нестабільності і все менш передбачуваного майбутнього. Таким чином, склалося два типи систем:

1. Системи, пов'язані з визначенням позицій (довгострокове і стратегічне планування, управління за допомогою вибору стратегічних позицій), тобто такі, що визначають напрямок діяльності фірми в її оточенні;

2. Системи, пов'язані зі своєчасною реакцією (управління за сильними сигналами, за слабкими сигналами, в умовах несподіваних змін), тобто які "підказують" фірмі, як їй поводитися в умовах швидких і несподіваних змін у зовнішньому середовищі.

Кожна із систем управління - це механізми, що дають можливість приймати скоординовані й ефективні рішення в умовах постійно мінливого зовнішнього середовища. Перераховані системи управління багато в чому мають схожий зміст, але якщо подивитися на них в історичному контексті, то можна побачити певні відмінності [11, с.30-31].

Для того, щоб зрозуміти передумови виникнення стратегічного управління (СУ) і його ідеологію, розглянемо основні епохи економічного розвитку країн на прикладі економіки США, починаючи з кінця минулого століття.

Глава 1. Місце і роль стратегічного управління в загальному менеджменті організацій
Тема 1. Передумови застосування стратегічного управління в організаціях
1.1. Еволюція систем планування
1. Управління на основі бюджетування
2. Управління на основі екстраполяції (довгострокове планування)
1.2. Сутність стратегічного управління
1.3. Модель стратегічного управління
Тема 2. Середовище господарської організації
2.1. Сутність і основні характеристики зовнішнього (макро-) і внутрішнього (мікро-) середовища підприємства
2.2. Моделі зовнішнього середовища
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru