Педагогіка вищої школи - Туркот Т.I. - Педагогічна імпровізація як елемент лекторської майстерності

Педагогічна імпровізація (від лат. ітрrovisus - несподіваний, раптовий) - діяльність педагога, що здійснюється в процесі педагогічного спілкування без довгого попереднього осмислення, обдумування. її метою є швидке і гнучке реагування на конкретну непередбачувану педагогічну ситуацію, її швидкий і ефективний розв'язок.

У процесі викладацької діяльності, зазвичай, типовими є наступні варіанти поведінки педагога:

1) природній тип: ефективні імпровізаційні дії не викликають у викладача психологічних і емоційних труднощів;

2) напружено - перетворювальний тип: викладач мобілізує усі ресурси особистості для подолання виниклих труднощів;

3) навмисно - ухильницький тип: свідоме "ухилення педагога" від подолання несподівано виниклої ситуації (він "не помічає" її);

4) мимовільно - гальмівний тип: розгубленість і повне гальмування дій викладача;

5) емоційний зрив: викладач діє* втративши контроль на собою, своїми емоціями, безсистемно, поглиблюючи чи провокуючи конфлікт;

6) неадекватний тип: викладач приховує свої почуття, але не може трансформувати їх у педагогічно доцільні переживання і дії. Оволодіння умінням педагогічної імпровізації - один із шляхів

досягнення педагогічної майстерності викладача ВНЗ.

Як вже підкреслювалося, прогностичні здібності містять у собі вміння знати і уникати причин, які перешкоджають встановленню сприятливих взаємовідносин викладача і студента в аудиторії. У першу чергу слід уникати негативного відношення до студентів, які на погляд викладача є лінивими, недисциллінованими чи байдужими до його предмету. У цьому випадку педагог може постійно підкреслювати недоліки, несправедливо оцінювати навчальні досягнення і діяльність студентів. Наявність негативних установок викладача можна визначити за наступними ознаками: він дає "поганому" студенту менше часу на відповідь і підготовку до неї, ніж "гарному"; не використовує спрямовуючі запитання; при неправильній відповіді поспішає переадресувати запитання іншому студенту або відповідає сам; частіше осуджує, менше заохочує; не реагує на позитивні досягнення студента, не помічає його успіхів; іноді взагалі не працює з ним.

Аналізуючи реальну роботу викладачів на заняттях, М.Тален здійснив типологію їх педагогічних позицій:

Модель І - "Сократ". Це викладач з репутацією любителя дискусій і суперечок, які він свідомо провокує на заняттях. Викладачеві такого типу притаманні індивідуалізм, безсистемність у навчальному процесі, які виникають у результаті конфронтації та потреби студентів у захисті власних позицій і поглядів.

Модель ІІ - **Керівник групової дискусії", який головним у навчально-виховному процесі вважає досягнення згоди і співробітництва між студентами, вбачаючи свою роль у посередництві. Для "керівника групової дискусії*" пошук демократичної згоди важливіший результату дискусії.

Модель ІІІ - "Майстер". Викладач виступає як взірець поведінки, що повинна безумовно копіюватися і не тільки в навчальному процесі, але й у відношенні до життя взагалі.

Модель IV - "Генерал". Цей тип підкреслено вимогливий, жорстко вимагає слухняності, бо викладач вважає, що завжди і в усьому правий, прагне, щоб підопічні чітко і без дискусій виконували його вказівки.

Модель V - "Менеджер". Викладачі такого типу орієнтовані на створення сприятливої атмосфери у діяльності студентів, стимулювання їх ініціативи і самостійності. "Менеджер" намагається обговорити з кожним із своїх вихованців зміст діяльності, забезпечити якісний контроль і оцінку кінцевого результату.

Модель VI - "Тренер". Створює атмосферу спілкування у студентській групі, насичену духом корпоративності. Студенти у даному випадку стають ніби " гравцями" однієї команди, де кожен окремо не важливий як індивідуальність, а в групі усі разом досягають успіхів. Викладач переймає функції натхненника успішної групової пізнавальної діяльності, для якого головне кінцевий результат, успіх, перемога.

Модель VII - "Гід". Лаконічний, точний, стриманий, коректний. Енциклопедист. Відповіді на всі запитання Йому давно відомі, як і запитання, які можуть цікавити студентів. Чудово володіє педагогічними технологіями і технікою, а тому дуже часто його заняття бувають відверто нудними, попередньо запрограмованими.

Отже, завершуючи обговорення проблеми формування лекторської майстерності викладача, звернемося до думки В.Ключевського, яку приводимо з пропозицією до роздумів: "Гармонія думки і слова - це дуже важливе і навіть іноді фатальне питання для нашого брата - викладача...".

Рекомендації молодому викладачеві

Компоненти ефективного подання лекційного матеріалу (комунікативний аспект)

Планування лекції

> Заздалегідь проаналізуйте аудиторію: досвід, потреби.

> Налаштуйтеся на слухачів.

> Чітко визначте мету лекції, грунтуючись на тому, що Ви хочете зробити: інформувати, переконати, спонукати до дії, навчити.

Підготовка до лекції

> Підберіть і опрацюйте матеріал з теми виступу.

Доберіть більше матеріалу, ніж зможете використати.

Розробіть план виступу.

Підготуйте тези виступу.

> Продумайте вступ (розповідь, цитата, запитання).

> Продумайте висновок (резюме, цитата, комплімент слухачам, своє ставлення до викладеного).

> Підберіть приклади та ілюстрації для більшої переконливості і наочності.

> Здійсніть апробацію лекції (не заучуйте, а переказуйте).

> Продумайте свій зовнішній вигляд,

> Установіть позитивний напрямок думок (оцініть своє повідомлення, уявіть позитивну реакцію аудиторії, повірте у свої сили).

Поведінка під час лекції

> Справте приємне враження:

установіть візуальний та емоційний контакт,

- не будьте замкнені, будьте щирі, говоріть "ми", а не "ви".

> Зацікавте аудиторію (розповіддю, цитатою).

> Використовуйте парадоксальне цитування.

> Ілюструйте сказане.

> Дайте зрозуміти, що факти цікаві і легко зрозумілі.

> Зв'яжіть тему з життєво і професійно важливими потребами слухачів.

> Покажіть своє ставлення до сказаного,

> Не втрачайте ініціативу. Не читайте, а розповідайте.

> Говоріть упевнено і стежте за культурою мовлення.

> Вживайте терміни, звичні для аудиторії, а незнайомі пояснюйте.

> Одержуйте задоволення від власного виступу.

> Стежте за жестами і мімікою власною і слухачів, контролюйте свої невербальні сигнали.

> Будьте натхненні і намагайтеся надихнути аудиторію на успіх.

> Стежте за культурою мовлення.

> Використовуйте для більшої виразності невербаліку (жестами звертайте увагу на головне, варіюйте темп та голосність мови - це підкреслить основні моменти виступу).

Поради викладачам-початківцям щодо формування навичок ефективного слухання

>Зосередження - шлях до ефективного слухання.

> Оцінюйте зміст інформації, а не манери і зовнішній вигляд

співрозмовника.

> Долайте бар'єри слухання.

> Використовуйте прийоми активного слухання.

> Підтримуйте емоційний контакт зі співрозмовником.

Рекомендації молодому викладачеві
Міні-модуль 5.5. Педагогічний імідж
Поняття педагогічного іміджу
Імідж навчального закладу: структура та шляхи формування
Імідж педагога з позицій гештальтпсихології
Механізми формування особистого іміджу
Міні-модуль 5.6. Професійний стрес та професійне "вигорання" у педагогічній діяльності. Засоби їх запобігання
Поняття професійного стресу. Особливості його перебігу
Засоби саморегуляції поведінки в умовах професійно-педагогічного стресу
Симптом професійного "вигорання": особливості виникнення і засоби подолання
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2018
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru