Технологія і техніка шкільного уроку - Кузьмінський А.І. -
3.7. Технологія й техніка аналізу уроку

Нужен натяжной потолок в Киеве, Ирпене, Буче? тогда тебе сюда SkyKey
STOP! Тебе нужен реферат, курсовая, дипломная работа? тогда нажми КЛАЦ Промокод на скидку 5% для пользователей нашего сайта fr054-330

Урок — це дійство одного актора. Воно багато в чому відрізняється від театрального дійства. Актор тривалий час вивчає свою роль, бере участь у репетиціях, відпрацьовує всі деталі своїх дій на сцені і взаємодій з іншими акторами, які беруть участь у підготовці вистави. Але він, по суті, не взаємодіє з глядачами. В актора є достатня кількість часу на процес вживання в роль. Учитель також готується до своєї ролі в класі, попередньо займається режисурою свого уроку. Але він обмежений у часі: майже щоденно необхідно провести 4—5 уроків, та ще й у різних класах. Та складність не лише в цьому. Успіх чи неуспіх дійства багато в чому залежить від дій учнів. Вони не пасивні спостерігачі, а активні учасники навчально-виховного процесу.

Здавалося б, учителька, готуючись до уроку, ретельно вибудувала його структуру, продумала всі деталі (організацію учнів на навчальну діяльність, пояснення нового навчального матеріалу, види роботи з учнями з формування вмінь і навичок, використання різноманітних засобів навчання та ін.), але, відкриваючи двері класної кімнати, побачила картину, яка не була передбачена режисерським задумом: хлопчики влаштували бійку в одному кутку класної кімнати; на класній дошці намальовано шарж на вчительку; відсутня географічна карта, яку необхідно використовувати на уроці. Вчителька деякий час "організовувала" семикласників на роботу з наміром перевірити якість виконання домашнього завдання за допомогою індивідуальних карток. Та виявилося, що учні не підготували домашніх завдань: вчора в школі проводилася загально шкільна спартакіада, в якій брали участь майже всі учні класу...

Як бачимо, добрі наміри вчительки, її режисерський задум виявилися даремними. Але ж урок треба проводити, відповідно до ситуації змінюючи і його структуру, і види навчальної роботи, і багато чого іншого. В цьому й полягає складність діяльності вчителя.

У творчій діяльності вчителів нерідко можна почути такий діалог після проведеного відкритого уроку, на якому були присутні інші вчителі:

— Блискучий урок провів Сергій Дмитровичі

— Не просто блискучий — це вияв високої майстерності.

— Сергію Дмитровичу, зізнайтесь, скільки ви готувалися до цього уроку?

— Важко виміряти це в часі, шановні колеги. Як кажуть — усе життя.

Безперечно, шлях до високої майстерності вчителя на уроці — тривалий і навіть тернистий. Успіх залежить від багатьох чинників. По-перше, — це ґрунтовна наукова психолого-педагогічна підготовка. По-друге, дієва допомога директора школи та його заступників. По-третє, володіння технікою і технологією відвідування й аналізу уроків своїх колег. По-четверте, здатність займатися самоаналізом своїх уроків.

У педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського ми знаходимо блискучі думки про роль керівника школи у формуванні професіоналізму молодих учителів. У монографії "Розмова з молодим директором" Василь Олександрович підкреслює: "Урок — у центрі уваги і турбот досвідченого директора. Досвід переконує, що відвідування й аналіз уроку — найважливіша робота директора; від її високого наукового рівня залежить дуже багато: інтелектуальне багатство життя педагогічного й учнівського колективів, методична майстерність педагогів, багатогранність запитів та інтересів вихованців. Від повсякденного вдосконалення уроку, що відбувається завдяки вдумливому аналізу керівників, залежить культура всього педагогічного процесу в школі. Від уроку йдуть десятки непомітних на перший погляд ниточок до позакласної роботи, до самовиховання школярів, до індивідуальної творчої лабораторії вчителя, до обміну досвідом, до роботи педагогічного колективу з батьками"1.

Кожен учитель має відвідувати уроки своїх колег, особливо досвідчених майстрів педагогічної справи. Це дає можливість вчитися в інших, порівнювати свою працю з працею колег, долати власні помилки в організації навчально-виховної роботи з учнями на уроці. Слід також систематично аналізувати свої уроки. Це важливий чинник становлення педагогічної майстерності. Самоаналіз дає змогу утверджувати позитивні аспекти підготовки й проведення уроку та долати недоліки, уникати помилок.

У цьому контексті постає потреба оволодіння технологією і технікою відвідування й аналізу уроку.

Виділяють такі основні типи аналізу уроку.

1. Повний: проводиться з метою контролю за якістю навчально-виховного процесу та вивчення стилю діяльності вчителя, досвіду його роботи.

2. Короткий: проводиться з метою загальної оцінки діяльності вчителя, визначення його науково-теоретичного рівня. Він відображає лише основні дидактичні категорії.

3. Комплексний: передбачає всебічний розгляд усіх аспектів уроку в єдності прояву змісту, видів, методів і засобів організації навчально-виховного процесу. Застосовують переважно при одночасному аналізі кількох уроків.

4. Аспектний: передбачає розгляд лише окремих сторін діяльності вчителя й учнів на уроці — виховної, дидактичної, санітарно-гігієнічної, психологічної та ін. Використовують переважно для виявлення недоліків або з'ясування ефективності педагогічних прийомів у діяльності вчителя.

Розрізняють певні види аналізу уроку.

1. Дидактичний: передбачає аналіз уроку за основними дидактичними категоріями, зокрема спрямований на аналіз і оцінку таких факторів:

а) якою мірою урок відповідає вимогам дидактичних принципів;

б) чи відповідає урок і його хід та результати вимогам навчальної програми, змісту навчальної дисципліни;

в) наскільки правильно визначена дидактична мета уроку;

г) якою мірою вивчення навчального матеріалу відповідає структурі процесу оволодіння знаннями, уміннями й навичками;

д) відповідність процесу учіння логіці навчального процесу;

е) ефективність використання методів і засобів навчання на уроці;

є) способи активізації самостійної пізнавальної діяльності учнів на уроці;

ж) якою мірою структура уроку відповідає його типу;

з) система контролю й оцінювання навчальної діяльності учнів на уроці.

2. Психологічний: передбачає вивчення психологічних аспектів діяльності вчителя та учнів на уроці — спілкування з учнями, врахування особливостей психічного розвитку дітей. Він будується на засадах вимог розвивального навчання, зокрема:

2.1. Урок проводять не заради уроку, а з метою впливу на особистість учня, формування в нього певних інтелектуальних, моральних, вольових та інших якостей. Процес навчання має вносити зміни не тільки в інтелектуальну сферу учня, а й у психічний розвиток його особистості загалом. Навчання буде розвивальним лише за умови, що воно вносить зміни в структуру особистості.

2.2. Зміни в структурі особистості відбуваються лише в тому випадку, коли учень діє завдяки внутрішнім мотивам. Дія через примус руйнується, як тільки змінюються умови. Звідси висновок: не дорікати учневі за лінощі чи пасивність, а стимулювати пізнавальну активність та інтерес. Не карати за невиконання вимог, а так організовувати пізнавальну діяльність учнів, щоб вимоги вчителя стали внутрішніми мотивами навчальної діяльності вихованців.

2.3. Центральний компонент будь-якого уроку — організація пізнавальної діяльності учнів. Провідними пізнавальними процесами є мислення і уява. На основі аналітико-синтетичної діяльності цих двох процесів відбувається формування знань та інтелектуальних умінь, дослідження проблемних задач і творче розв'язання навчальних завдань. Необхідними умовами продуктивної роботи мислення і уяви є доцільна організація пізнавальної діяльності учнів, визначення певної установки й організації уваги.

2.4. Успіх навчання залежить не тільки від зовнішніх факторів — змісту уроку, використання відповідних методів, прийомів і засобів навчання, але й від внутрішніх умов — індивідуально-психологічних особливостей учнів.

2.5. У процесі аналізу уроку необхідно враховувати підготовленість учителя, його робочий настрій, психологічний контакт з класом, його спроможність орієнтуватися у не передбачуваній педагогічній ситуації, уміння поєднувати фронтальну роботу з різними видами групових та індивідуальних занять і т. ін. Також треба враховувати організованість учнів, рівень розумового розвитку, ставлення до навчання, особливості самоорганізації, навчальні здібності.

У процесі аналізу уроку необхідно ставити запитання: "Чи всі можливості використав учитель для розвитку особистості учнів?"

Психологічний аналіз уроку передбачає розгляд таких факторів:

а) ціле покладання, адекватне етапам і завданнями уроку — визначення психологічних завдань уроку і його етапів;

б) психологічне обґрунтування етапів уроку і їх послідовності;

в) психологічна характеристика діяльності вчителя й учнів на основі аналізу їх взаємодії на уроці, ефективності останнього;

г) розкриття причин та умов позитивних і негативних результатів уроку;

д) психологічно і методично виправдані пропозиції варіантів, способів і прийомів, що використовувалися вчителем на уроці.

3. Виховний аналіз уроку передбачає врахування таких факторів:

а) виховна спрямованість уроку з позицій розв'язання завдань всебічного гармонійного розвитку особистості;

б) якою мірою на уроці розв'язувалися завдання розумового виховання учнів;

в) ефективність формування трудових умінь учнів, профорієнтаційна спрямованість та економічна доцільність;

г) умови формування моральних якостей вихованців через організацію їх на навчальну діяльність і через зміст навчального матеріалу;

д) особливості змісту і ходу формування естетичних почуттів і вмінь вихованців;

е) забезпечення умов для фізичного розвитку школярів і збереження їхнього здоров'я;

є) особливості спілкування вчителя з учнями на засадах гуманізму і педагогіки співробітництва.

4. Методичний аналіз уроку передбачає врахування таких факторів:

а) тема уроку, її місце в структурі навчального матеріалу;

б) обґрунтованість вибору типу уроку;

в) структура уроку, доцільність етапів уроку й ефективність використання часу на кожному етапі;

г) які основні поняття формувалися на уроці;

д) доцільність використання методів, прийомів і засобів навчання;

е) спрямованість на формування в учнів базових знань, умінь і навичок;

є) встановлення внутрішньо предметних і між предметних зв'язків;

ж) методи контролю й оцінювання навчальної діяльності учнів;

з) методи і прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів;

и) обсяг і характер домашнього завдання, підготовка учнів до його виконання; індивідуалізація і диференціація домашнього завдання;

і) підбиття підсумку уроку з метою усвідомлення учнями їх просування в оволодінні знаннями.

5. Організаційний аспект аналізу уроку передбачає такі компоненти:

а) наявність плану уроку і реалізація його вчителем;

б) рівень забезпеченості уроку необхідними дидактичними засобами навчання, ефективність їх застосування;

в) дотримання психологічних і гігієнічних вимог до організації уроку (врахування змін стану працездатності учнів, чергування і зміна видів діяльності на уроці, дотримання повітряного, теплового, світлового режимів, турбота про розташування учнів на робочому місці);

г) стан організації ведення учителем документації на уроці (зошитів і щоденників учнів, класного журналу);

д) раціональність використання часу на уроці (своєчасність початку, доцільність використання часу протягом уроку, психологічний початок і завершеність уроку та ін.);

е) дотримання правил охорони праці і техніки безпеки під час уроку.

У підході до аналізу уроку необхідно дотримуватися системності. Ознайомлення з різними видами й типами аналізу уроку дає можливість виокремити два підходи: по елементний і поетапний аналіз уроку. Кожен із описаних вище видів аналізу уроку має, по суті, аспектний підхід. При цьому важливо зазначити, що зосередження уваги лише на окремих аспектах діяльності вчителя й учнів на уроці — це штучне порушення вимог системності.

Розгляд окремих явищ поза системою є порушенням діалектичної закономірності взаємозв'язків і взаємозумовленості різних явищ однієї системи. Тому не слід обмежуватися лише аспектним типом аналізу уроку, а вдаватися до повного і комплексного аналізу уроку, забезпечуючи при цьому системний підхід. Така необхідність зумовлена самим процесом навчання, що здійснюється на уроці.

Методологічна специфіка системного підходу визначається тим, що він орієнтує на розкриття цілісності об'єкта, механізмів, які його забезпечують, на виявлення різноманітних зв'язків складного об'єкта та зведення їх у єдину наукову систему. Системний підхід потребує:

— виокремлення й фіксації множинних елементів, які утворюють систему;

— розчленування системи на складові елементи та вивчення їх якісної специфіки;

— вивчення зв'язків між елементами в системі, вивчення її структури і, що особливо важливо, виокремлення тих зв'язків, які є системоутворюючими;

— установлення й класифікація актуальних зв'язків і взаємодії системи як цілого та її елементів з навколишнім середовищем, тобто системою близького порядку;

— вивчення процесів керування, що забезпечують стабільний характер поведінки системи та досягнення бажаних результатів.

Конкретизуючи загальні вимоги системного підходу до аналізу складних явищ, можна прийти до висновку, що при розгляді навчально-виховного процесу на уроці треба дотримуватися таких положень.

1. Навчально-виховний процес на конкретному уроці є складовою частиною цілісного педагогічного процесу в школі, спрямованого на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості. Тому необхідно розглядати конкретний урок у системі зв'язків з уроками конкретної навчальної дисципліни, а також у системі між предметних зв'язків.

2. Системоутворюючим елементом цілісної системи навчально-виховного процесу є наявність мети. Отже, при аналізі уроку треба виходити з цілей, що є провідними на цьому уроці.

3. Методологічною основою процесу навчання є принцип єдності його змістової та процесуальної сторін. До змістового компонента належить зміст навчання; до процесуального — форми, методи, прийоми і засоби навчання. Обов'язковим при аналізі уроку є встановлення зв'язку та взаємодії між змістом навчального матеріалу та формами й методами організації навчання.

4. Процес навчання спрямований на розвиток особистості, формування системи її мислення і становлення наукового світогляду. Важливо, щоб у процесі аналізу уроку було вказано, як зміст навчального матеріалу сприяв становленню системи мислення школярів, як впливав на інтелектуальний розвиток особистості.

Практика аналізу уроку лише з дидактичних позицій не орієнтує вчителя на розуміння навчально-виховного процесу як складної системи, в якій усі компоненти — методи, прийоми, засоби — перебувають у тісному взаємозв'язку. Тому необхідно твердо стояти на позиції саме системного підходу до аналізу уроку і робити його якомога повніше, дотримуючись цілісності. Особливо це важливо в роботі з молодими вчителями. Це головна передумова становлення професіоналізму вчителя, формування його педагогічної майстерності.

Під час спостереження й аналізу уроку з позицій системності треба дотримуватися певної програми. Досвід творчо працюючих керівників шкіл, методистів переконує, що науково вмотивованою і практично зручною є така програма спостереження й аналізу уроку:

1. Організаційна структура уроку: початок уроку, привітання учнів, підготовленість обладнання (дошка, крейда, ручки, зошити, підручники, наочні посібники, технічні засоби навчання та ін.).

2. Санітарно-гігієнічні умови проведення уроку: дотримання гігієнічних вимог (повітряного, теплового, світлового режимів), відповідність меблів віку учнів; психологічна готовність учнів до уроку, емоційний фон уроку.

3. Тип і структура уроку: доцільність обраного типу уроку з погляду опрацювання конкретної теми, досягнення дидактичної мети; місце конкретного уроку в системі уроків з цієї теми; якою мірою обрана структура відповідає типу уроку; забезпечення логічної цілісності уроку і його дидактичного завершення.

4. Моделювання процесу організації пізнавальної діяльності учнів з урахуванням основних закономірностей навчального процесу: дії рушійної сили, дотримання вимог логіки навчального процесу, врахування структури процесу оволодіння знаннями, уміннями й навичками, моделювання мотивів навчання.

5. Особливості реалізації на уроці вимог дидактичних принципів навчання: науковості, систематичності й послідовності, свідомості, активності й самостійності у навчанні, наочності, ґрунтовності знань, зв'язку навчання з практичною діяльністю, доступності навчання і врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів, емоційності навчання.

6. Раціональність і ефективність використання на уроці методів навчання: поєднання їх різноманіття; відповідність методів і прийомів навчання меті уроку і віковим особливостям учнів; реалізація вимог методів і прийомів навчання на уроці; навчання учнів володінню методами самостійної пізнавальної діяльності; результативність використаних методів; розвиток розумових здібностей учнів; використання індивідуальних, групових і колективних форм навчальної роботи з учнями.

7. Методи, прийоми та види аналізу й оцінювання навчальної діяльності учнів; об'єктивність оцінки, її стимулювальна спрямованість.

8. Забезпечення оптимізації у доборі дидактичного матеріалу, доцільність його використання.

9. Особливості розумової діяльності учнів на уроці: а) формування уваги учнів; співвідношення мимовільної і довільної уваги; б) місце пам'яті в розумовій діяльності учнів; навчання школярів володінню методами і прийомами запам'ятовування; використання прийомів для активізації різних видів пам'яті (образної, словесно-слухової, емоційної, механічної, операційної) та видів запам'ятовування; в) мисленнєва діяльність учнів на уроці: методи, прийоми і засоби активізації мисленнєвої діяльності (створення проблемних ситуацій, організація самостійної пізнавальної діяльності).

10. Реалізація на уроці основних вимог складових частин, що забезпечують всебічний гармонійний розвиток особистості: розумового, морального, трудового, естетичного і фізичного виховання.

11. Поведінка вчителя на уроці: вміння керувати класним колективом, організація учнів на навчальну роботу, забезпечення трудової дисципліни; вияв конструктивних і комунікативних умінь; володіння педагогічним тактом; прояви перцептивних і сугестивних умінь і компонентів педагогічної техніки (уміння одягатися з урахуванням особливостей професійної діяльності; уміння володіти своїм тілом — ходити, сидіти, стояти; володіння голосом, тоном, темпом і ритмом педагогічного мовлення; володіння жестами й мімікою; володіння навичками психотехніки); рівень культури педагогічного спілкування.

12. Результати уроку: висновки і пропозиції, досягнення мети; якість знань, умінь і навичок учнів; виховне й освітнє значення уроку; найбільш ефективні методи проведення уроку; недоліки в організації і проведенні уроку; рекомендації щодо вдосконалення тих чи інших аспектів педагогічного процесу на уроці.

Відвідуючи урок, важливо досконало володіти методикою і технікою записів наслідків спостережень, попереднього аналізу навчально-виховного процесу з позицій пропонованої програми.

Рекомендована структура і схема записів відвіданого уроку розміщується на двох розгорнутих аркушах зошита або спеціального журналу. Наведемо конспективний запис ходу і змісту уроку з української мови з дотриманням пропонованої схеми, а також текстовий аналіз цього ж уроку (табл. 3.3).

Таблиця 3.3. Схема запису ходу і змісту відвіданого уроку

Предмет, клас, учитель, кількість учнів, тема уроку, мета відвідування та ін.

Структура, хід і зміст уроку. Діяльність учителя та учнів

Хід часу

Українська мова. 5-Б клас. 32 учні.

Герасименко Ніна Сергіївна. Тема уроку: "Особові займенники"

1. Привітання вчителя до учнів. Всі учні встають і вітаються кожен по-своєму

14.00

Мета відвідування: розпочати вивчення діяльності вчительки щодо здійснення комплексного підходу до виховання учнів на уроці; ознайомитися із системою організації самостійної навчальної роботи учнів

2. Учителька пропонує учням написати дату, "класна робота". На переносній дошці пропонує завдання: а) розкрийте дужки, числівники запишіть словами, узгодьте числівники з іменниками: 3 (зошити), 3 (олівців), 4 (тракторів), 9 (учнів), 5 (зошитами), 16 (велосипедистами); б) числівники запишіть словами: Я зустрівся з 50 учнями із середньої школи Києва; в) такі числівники поставте в орудному відмінку: 565, 648, 934, 723-й

14.01

Під час виконання самостійної роботи, в яку включилися всі учні класу, три учні (Петро С, Оксана М., Гаврило Т.) працюють біля дошки за індивідуальними завданнями на картках. Учителька контролює роботу учнів, допомагає окремим, підбадьорює інших: "Молодчина", "Красиво пишеш", "Працюй самостійно". 3 деякими жартує. Всі учні захоплені працею.

Висновки і пропозиції

Позитивні сторони Уроку

Недоліки в ході і змісті уроку

Рекомендації щодо поліпшення навчально-виховної роботи на уроці

Вітання становить картину загального галасу

У школі має бути вироблена чітка етична норма вітання вчителя з учнями в плані: учитель заходить до класу, всі учні встають; учитель вітається: "Доброго дня!", а потім після короткої паузи пропонує їм сідати; учні вітають учителя вставанням

Доцільно здійснює організацію учнів на навчальну діяльність шляхом включення їх у конкретну роботу, що сприяє зняттю в корі головного мозку збудження від попередніх подразників і включенню в конкретну діяльність. Це свідчить про цілеспрямованість роботи вчительки в напрямі реалізації вимог принципу міцності знань

Пропонувати іншим учителям (особливо Ганнівській Р.І., Семененко П.М., Оборотько СІ.) відвідати уроки Ніни Сергіївни і оволодіти технікою організації учнів на навчальну роботу. Для всіх учителів (особливо молодих) визначальними мають стати слова К.Д. Ушинського: хороші дидакти те й роблять, що весь час повторюють, і лише кожного разу додають щось нове

Учителька створює сприятливі умови для самостійної навчальної роботи кожного учня в умовах колективної праці. У ставленні до учнів тактовна, ввічлива

Учні, що виконують завдання біля дошки, працюють недбало. Петро С. допустив помилки у написанні числівника 468 в Д. в., а Оксана М. — у написанні числівника 849 в О.В. Учителька ]

На психолого-педагогічному семінарі розглянути питання про шляхи активізації самостійної навчальної діяльності учнів у процесі перевірки якості навчальних досягнень учнів. Запропонувати Ніні Сергіївні і Миколі Івановичу (математика)

Предмет, клас, учитель. кількість учнів, тема уроку, мета відвідування та ін.

Структура, хід і зміст уроку. Діяльність учителя та учнів

Хід часу

3. Учителька одночасно припиняє роботу всіх учнів: "Діти, закінчуйте роботу. Хто не записав останніх числівників, не починайте. Покладіть ручки. Зосередьте увагу на запитаннях, які записані на переносній дошці (перевертає дошку), і готуйтесь дати усні відповіді на них". На переносній дошці записані такі запитання: 1) Яка частина мови називається займенником? 2) Як змінюються займенники? 3) Назвіть групи займенників за значенням? Учителька дає учням змогу зосередитися і запитує окремих учнів. Відповіді учнів правильні. Вона підбадьорює їх, схвалює їх старанність словами "Правильно", "Молодець", "Бачиш, як гарно засвоїв попередній матеріал" та ін.

14.12

4. Учителька. "На попередніх уроках, діти, ми познайомилися із займенником, як частиною мови, групами займенників. Тема нашого сьогоднішнього уроку: "Особові займенники". Приступаємо до вивчення особових займенників. Прошу уваги"

14.17

Висновки і пропозиції

Позитивні сторони уроку

Недоліки в ході і змісті уроку

Рекомендації щодо поліпшення навчально-виховної роботи на уроці

не помітила цих помилок, не залучила учнів до їх виправлення

провести кілька відкритих уроків, на яких мало б місце включення всіх учнів у самостійну навчальну роботу

Така робота сприяє актуалізації знань учнів

На дошках, де працювали три учні, наслідки роботи не стерті. Вчителька лише мимохідь подивилася на результати їхньої роботи і сказала: "Сідайте. Справилися із завданням". Це педагогічно неправильно

Будь-яку роботу учнів треба оцінювати якимось конкретним схваленням чи несхваленням (якщо не оцінкою), ретельно стежити за правильністю її виконання, а після закінчення витирати дошку

Учителька визначає тему уроку. Намагається зосередити увагу учнів на вивченні нового матеріалу

Учителька не визначає мети уроку. Не висуває цим самим перед учнями конкретної перспективи, яка була б організуючим началом їхньої розумової діяльності

У кожному окремому випадку вчитель має чітко повідомляти учням тему уроку, вказувати на перспективу їхньої розумової діяльності: чого вони досягнуть, на яку сходинку грамотності піднімуться, попрацювавши уважно над вивченням нового навчального матеріалу. Вивчити це питання в інших учителів. Розглянути на психолого-педагогічному семінарі

Предмет, клас, учитель, кількість учнів, тема уроку, мета відвідування та ін.

Структура, хід і зміст уроку. Діяльність учителя та учнів

Хід часу

Учителька. Пригадайте, які займенники належать до особових. Сергій уже пригадав. Прошу. Учень. До особових належать займенники: я, ми, ти, він, вона, воно, вони. Учителька. Правильно!

У класі 32 учні. На вивчення нового матеріалу було використано 12 хв. Це має становити (при включенні кожного учня в активну пізнавальну діяльність) 384 учне-хвилини. Учні були виключені із самостійної роботи, увага розсіяна. Отже, ефективність використання часу становила лише 10— 13%

Учителька продовжує розповідати про вживання особових займенників у реченнях. Учні не працюють. Уже дещо стомилися, вчителька залишається сама по цей бік психологічного бар'єру. Учителька. Зрозуміли, діти? Учні. Зрозуміли! (У цій групі — сильніші учні.) Видно, що Наталка М., Микола Н., Галина У. і ще деякі учні не зрозуміли. Вони байдуже дивляться навколо. Вчителька не реагує

Висновки і пропозиції

Позитивні сторони уроку

Недоліки в ході і змісті уроку

Рекомендації щодо поліпшення навчально-виховної роботи на уроці

Санітарно-гігієнічні умови на уроці незадовільні: у класі брудно, відкрита лише одна кватирка, душно, відчувається нестача кисню. Діти сидять за столами, які високі для них. Табуретки не мають опори. Деякі учні стають колінами на табуретки, щоб було зручніше писати. Учителька не звертає уваги на їх поставу за робочим місцем

Це питання треба розв'язати з директором на виробничій нараді. Учнів цього класу треба переводити в іншу кімнату, де є відповідні парти. Всі вчителі мають опрацювати посібники з гігієни праці учнів

Мова вчительки виразна, але дещо різка

Н.С. не володіє належною мірою методикою організації учнів на самостійну навчальну діяльність. Конструктивні й комунікативні уміння вчительки слабкі

Самому провести відкриті уроки з елементами проблемності, показати техніку для всіх учителів. Як вивести учителів 3 кола помилкових традицій?

Предмет, клас, учитель, кількість учнів, тема уроку, мета відвідування та ін.

Структура, хід і зміст уроку. Діяльність учителя та учнів

Хід часу

5. Учителька. Зробимо, діти, фізкультпаузу. Всі збуджено і полегшено загули, посхоплювалися з місця. Вчителька командує: стати рівно. Під її керівництвом учні виконують 4 короткі вправи: для м'язів пальців рук, плечей. Сідають на місця

14.29.

6. Учителька. Відкрийте щоденники і запишіть завдання додому. Записує на дошці: § 65, впр. 426 (реч. 3,4,5)

14.31

7. Учителька. Зараз ми виконаємо частину вправи 426. Після цього ви зрозумієте, як працювати над цим завданням дома. Перше речення розбирають усно для зразка. А потім учні самостійно працюють над виконанням завдання. Вчителька контролює роботу учнів, допомагає окремим подолати ускладнення. Разом з тим перед кожним учнем кладе на стіл спеціальні картки з індивідуальними завданнями, а також аркуші чистого паперу. Учні вже звикли, очевидно, до того, що будуть такі види роботи, і реагують спокійно. Закінчили виконувати перше і друге речення вправи. Кілька учнів читає речення, пояснює вживання займенників. Роблять деякі виправлення

14.32

Висновки і пропозиції

Позитивні сторони уроку

Недоліки в ході і змісті уроку

Рекомендації щодо поліпшення навчально-виховної роботи на уроці

Добре, що вчителька організовує фізкультурні паузи. Намагається виконувати наші рекомендації

Фізкультпауза носила формальний характер: так і залишилась лише одна кватирка відкрита, зовсім не було вправ на дихання, для шийних суглобів, грудної клітки і таких, що сприяли б максимальному доступу крові до мозку

Дати завдання вчителеві фізичної культури ще раз провести бесіду щодо техніки проведення фізкультпауз. Вивчити з усіма вчителями конкретні вправи з усвідомленням їх фізіологічної основи

Домашнє завдання учні отримали своєчасно. Вчителька стежить, щоб усі учні зробили записи у своїх щоденниках, відшукали завдання в підручнику

Позитивно, що наступна невелика робота є своєрідним інструктажем до виконання вправи

Своєчасне ознайомлення учнів із домашнім завданням (та ще коли одержують інструктаж у формі виконання подібної роботи під керівництвом учителя) — запорука успішної роботи учнів над домашніми завданнями. Треба цей прийом показати вчителям на відкритих уроках і надалі зробити його правилом у роботі всіх учителів

Предмет, клас, учитель, кількість учнів, тема уроку, мста відвідування та ін.

Структура, хід і зміст уроку. Діяльність учителя та учнів

Хід часу

8. Учителька. Перед вами на картках завдання. Візьміть чисті аркуші паперу. Подивіться, щоб поле було з правого боку, на першому рядку напишіть своє прізвище та ім'я, на полі поставте, як завжди, шифр вашої картки. Виконуйте самостійно завдання 2,4,6 і 9. Мене нічого не запитуйте. Кожен із вас одержить оцінку, будьте старанні. Учні швидко включаються в роботу. Видно, що вони звикли до виконання таких завдань. Учителька контролює самостійність. На кожній картці надруковані 10 невеликих завдань, які спрямовані на вироблення вмінь і навичок орфографічного плану: правопис префіксів, дзвінких і глухих приголосних, вживання великої букви, спрощення в групах приголосних, правопис відмінкових закінчень іменників 2-ї відміни в родовому відмінку, правопис числівників, вживання особових займенників та ін.

14.37

9. Учителька. Закінчуйте, роботу діти. Якщо хто й не до кінця виконав свої завдання, не хвилюйтесь. Я оціню вашу роботу за кількістю набраних балів. Передайте завдання і свої роботи на передню парту. Учні швидко це роблять

14.44

10. Учителька. Складіть зошити, книжки і портфелі. Сядьте рівненько. Ось і дзвінок. Урок закінчено. Ідіть на перерву

14.45

Висновки і пропозиції

Позитивні сторони уроку

Недоліки в ході і змісті уроку

Рекомендації щодо поліпшення навчально-виховної роботи па уроці

Дуже похвально, що Н.С. приділяє так багато уваги включенню всіх учнів у самостійну навчальну діяльність, спрямовану на вироблення умінь і навичок. Лише таким шляхом знання по-справжньому можуть стати надбанням учнів

У класі вже надто важке повітря. Учні передчасно стомились, починають частіше дихати, позіхати. Вчителька не помічає цього

Усіх учителів орієнтувати на підготовку дидактичного матеріалу для включення в таку роботу. Ефективність уроку визначається передусім тим, як учитель зумів організувати пізнавальну діяльність кожного учня. Організувати опрацювання вчителями та обговорення на семінарі літератури, присвяченої оптимізації процесу навчання

Забезпечена чітка організація учнів. Це прояв педагогічної техніки

Багато вчителів ще недостатньо володіють педагогічною технікою. У наступному році це питання має стати предметом глибокого вивчення

Урок має непогану психолого-фізіологічну завершеність

На підставі зроблених записів зручно проводити бесіду з учителем про якість організації ним навчально-виховної роботи на уроці. Спочатку треба вказати на позитивні сторони уроку, шляхи закріплення цієї позитивної діяльності. Потім аргументовано проаналізувати недоліки, що мали місце в роботі вчителя на уроці, визначити оптимальні шляхи подолання цих недоліків у подальшій діяльності.

Подаємо приклад окремих фрагментів повного аналізу відвіданого й законспектованого уроку.

1. Організація учнів на навчальну діяльність була забезпечена добре. Вчителька зразу ж зуміла включити учнів у корисну навчальну діяльність, не витрачаючи часу на зайві розмови. Учні досить організовані: у них підготовлені ручки, зошити, підручники, щоденники. Дошка чиста, є крейда. Завчасно підготовлені також наочні посібники (переносна дошка, таблиця), і вони розміщені так, щоб не відволікати передчасно увагу учнів.

2. Санітарно-гігієнічні умови для проведення уроку забезпечені лише частково: вчителька проводила фізкультпаузу, змінювала один вид роботи іншим; у класній кімнаті достатньо денного світла, яке падає зліва. В іншому санітарно-гігієнічні умови для нормальної розумової праці учнів були незадовільні: кімната після попереднього уроку не була провітрена, не було зроблено вологого прибирання, в класі брудно, учні працюють за столами, які не відповідають їхньому росту; сидять на табуретках, опори для м'язів спини й пояса немає; вікна не відкриваються (забиті наглухо), відкрита лише одна кватирка; повітря важке, в класі душно (десь близько 24 °С). Не звертається увага на положення учнів за робочим місцем. Це знижує розумову активність, призводить до перевтоми учнів, неправильного розвитку їхньої скелетної системи.

Емоційний фон на початку і в ході уроку був хороший: учителька задає колективу класу мажорний тон, підбадьорює учнів у їхній роботі, доречно жартує. Психологічна готовність учнів до уро

Висновки
Розділ 4. ПРОФЕСІЙНА МАЙСТЕРНІСТЬ УЧИТЕЛЯ -ВИРІШАЛЬНИЙ ЧИННИК ЕФЕКТИВНОСТІ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ НА УРОЦІ
4.1. Функції вчителя
4.2. Якості вчителя-вихователя
4.3. Педагогічна майстерність учителя-вихователя
Морально-духовні вартості
Професійні знання
Соціально-педагогічні якості
Педагогічні вміння
Педагогічна техніка
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2017
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru