Українське цивільне право - Ромовська З.В. -
Власність і економіка

У Пактах і Конституції законів та вольностей війська Запорозького, складених Пилипом Орликом, було зазначено, що Генеральним скарбником слід обирати мужа видатного, заслуженого, багатого і прямодушного, який дбав би про майно не для власної, а для загальної потреби15. Тобто віддавна вважалося, що бідна людина не зможе як слід опікуватися проблемами громади.

Але минуло чимало років і, як зазначав К. Маркс, "капіталізм міцно з'єднав гроші і владу, власність і панування, набуття грошей і присвоєння влади..."; "бюрократія володіє державою,... це є її приватна власність".

Подібне спостерігаємо сьогодні в Україні, де "найкращим бізнесом" стало перебування при владі. Верховна Рада України, за зізнанням самих народних депутатів, перетворилася на "акціонерне товариство закритого типу", "клуб міліонерів", "клуб за інтересами". Відбулася приватизація влади. Чи не кожна державна посада, залежно від регіону, має в Україні свою ціну, відповідно продається і купується. Принцип капіталізму: "гроші, товар, ще більші гроші..." здобув тепер свого двійника - "гроші, влада, ще більші гроші, ще більша влада...". За даними ЗМІ, майже 40 тисяч гектарів первозданних мисливських угідь у Карпатах, шляхом підкупу голів сільрад і депутатів, було незаконно передано двом фірмам, створеним родичами високопосадовців18. Це лише один факт із тисяч.

Радянська влада потребувала бідних людей, свідомістю яких нескладно було управляти. Дріб'язок своєї власності робив людину мобільною, вона легко відгукувалася на різні заклики влади, бо ж нічого цінного, нерухомого у неї не було. Владі олігархічній також потрібні люди бідні. їх - як виборців - можна підкупити пакетом з їжею чи невеликою грошовою сумою.

Золотий обушок скрізь двері відчиняє. Українська народна мудрість

Тому дуже серйозне обґрунтування має висновок те, що власність є категорією політичною.

Політичний аспект власності полягає і у взаємозв'язку власності та свободи. "От би мені хлібця житнього з власного поля покуштувати! - говорив не раз. - Може би, я аж тоді засмакував свободу".

Власність є запорукою свободи, засобом не визиску, а навпаки, засобом боротьби з ним. Тільки щоби власності не було ні замало, ні забагато.

Заможна людина реально вільна у виборі свого місця проживання, навчання, праці, відпочинку, лікування, може обирати собі дружину чи чоловіка без огляду на їхнє матеріальне становище, розвивати таланти і здібності свої та дітей.

Власність можна образно назвати "засобом випрямлення хребта", оскільки вона звільняє людину від потреби гнутися перед іншими. Отже, достатній рівень споживання людини - це запорука її свободи, запорука панування над собою. Власність робить людину діяльною, незалежною, захищеною і тим самим створює важливі умови для утвердження в суспільстві демократичних, правових, гуманістичних принципів.

Достатній рівень споживання створює броню, яка може захистити людину від згубних впливів та спокус. Але, як кажуть, не ковтай багато, щоб не подавитися.

Власність і економіка

Власність - серцевина виробництва. Власність є ядром системи виробничих відносин, конститутивним елементом усієї сукупності економічних зв'язків (праця, обмін, привласнення), одним із основних понять в економіці.

Виробничі відносини - це дійсність власності, її конкретна реальність. Тому в певному розумінні відносини власності можна назвати виробничими відносинами.

Жодна економіка, незважаючи на те, хоч би якими епітетами ідеологи її не називали (капіталістична, соціалістична), не може обійтися без знарядь і засобів виробництва, незалежно від того, кому на кожній стадії виробничого циклу вони належать. Товар, вироблений на одному підприємстві, який є його власністю, стає сировиною для іншого (покупця), тобто уже його власністю. Предмети споживання, які людина придбала у магазині, стають її власністю.

У цьому сенсі власність - категорія економічна. Економічний аспект власності засвідчується і тим, що матеріальне становище особи визначає рівень її економічної свободи, тобто реальної можливості брати участь у цивільному обороті товарів та послуг.

Соціальна сутність власності
Власність та ідеологія
Власність і культура
Власність і право власності
Підсумок
2. Сутність права власності
Право власності: об'єктивне і суб'єктивне
Право власності як право речове
Дефініція права власності
Право власності як право природне