Концепції сучасного природознавства - Бобильов Ю.П. -
12.5. Груповий природний добір на жагу пізнання

До особливостей людини належать цікавість і жага знань, що прирікал о багатьох людей на жертви і злигодні.

Згадуючи витівки незліченних поколінь школярів і студентів, які ухилялися від занять, можна вважати прагнення до знань протиприродним, тим більше що, оволодіння знаннями найчастіше не допомагало, а скоріше заважало їх власникам вижити і, відповідно, залишити більше число дітей. Потомство великих учених, мислителів, поетів, провидців звичайно нечисленне: ті, хто йшов далі загальноприйнятого чи думав про недозволене, гинули в усі століття. Індивідуальний добір, імовірно, завжди діяв проти занадто допитливих, проти тих, хто прагнув до пізнання.

Але зате на генотип, спрямований до засвоєння і розуміння, працював добір груповий, іноді надзвичайної потужності. Варто зіставити долю стада напівлюдей, цілком позбавлених духу пізнання, з долею такої групи, у якій хоч зрідка з'являлися його носії. Вони майже завжди гинули безцільно чи безвісти, але іноді залишали сучасникам яку-небудь з тисячі знахідок – якусь насадку каменя на палицю або вміння плисти на колоді, – і це хоч трохи підвищувало шанси групи на виживання й успішне розмноження.

Груповий добір не був таким інтенсивним і сильним, щоб зробити жагу знань загальною і нездоланною (як, наприклад, статеве почуття), але він усе-таки йшов. Жарт "наукова праця є задоволення особистої допитливості за державний рахунок" – гарний, але не точний: цікавість задовольняється читанням, навіть бездумним. Але саме жага пізнання нового й істинного змусила працювати в науці сотні тисяч людей ще до того, як ця праця стала добре оплачуватися і шануватися. Жага знань захоплювала безліч людей завжди, навіть якщо вона вела в жрецтво, чернецтво, знахарство, шаманство, алхімію, талмудизм, кабалістику, сектантство, у вивчення Біблії, Корана, конфуціанства.

Отже, емоції людяності, доброти, лицарського ставлення до жінок, до старих, охорона дітей, прагнення до знання – це ті властивості, що неминуче розвивалися під дією природного добору, під час перетворення людини у тваринну соціальну через цефалізацію і подовження терміну безпорадності дітей.

Закон природного добору, наймогутніший із законів живої природи, найбезжалісніший і найаморальніший серед них, який постійно прирікав на загибель переважну більшість істот, що народжувалися, закон знищення слабких, хворих, – цей закон у певних умовах, саме тих, у яких складалося людство, породив і закріпив інстинкти й емоції найбільшої моральної сили.

Чому ж ми вважаємо порядність, етичність, готовність до подвигу протиприродними? Чому ми, оцінюючи своїй чужі вчинки шкалою етичності, не даємо собі звіту в тому, що ця шкала – найприродніша?

12.6. Соціальний добір і породжувані їм перекручені уявлення про етичну природу людини

Добір природний і соціальний ішли в далеко незбіжних напрямках, якщо не сказати – протилежних. Нерідко головними факторами соціального добору були честолюбство, властолюбство, жорстокість, безпринципність. Соціальний добір лише слабкою мірою йшов за ознаками енергії, обдарованості та нерідко, як, наприклад, свідчать біографії мільярдерів, йшов і на здатність до хижацтва.

Винищування Наполеоном полонених у Яффі виправдували необхідністю. Але його етична сутність розкривається тим, що у період післятермідоріанського безробіття він надіслав прохання про прийняття на російську службу. Проте корсиканець пізніше закликав до патріотизму французів так само успішно, як австрієць Шикльгрубер – до патріотизму німців.

Ненажера може з'їсти лише кілька обідів; навіть Распутін, падишах чи султан мали все-таки обмежене число коханок, і тільки одна з пристрастей ненаситна – властолюбство. Воно перемогло самого Наполеона. Саме властолюбство породило найбільше число злочинів. Ейхман, убивця шести мільйонів, як з'ясувалося на суді, не був антисемітом, однак найбільшою гордістю його життя було те, що він, лейтенант, один раз як рівний брав участь у засіданні серед самих лише генералів.

На щастя, тільки в деяких випадках жага влади будь-якою ціною і безмірна жорстокість могли дивовижно підсилюватися завдяки соціальному добору, наприклад, на Сході, де володареві діставався величезний гарем, і гени жорстокого загарбника стрімко поширювалися серед знаті – його нащадків. Може бути, саме цьому зобов'язане людство азіатській жорстокості, що ввійшла у приказку.

Існування імпульсу людяності змушує підбирати ідеологічні мотиви для його порушників і постійно підкуповувати інших людей чинами, посадами, грошима. Попрання норм людяності швидко розшаровує порушників на ієрархічній драбині відповідно до ступеня їхньої готовності виходити за рамки кодексу етичних норм. Соціальний добір, підносячи над "гвинтиками" пролаз, шкурників, підлабузників, авантюристів, кар'єристів, визискувачів, виносить їх на такі позиції, звідки вони не тільки керують тисячами "нижчих", але й видні тисячам "нижчих".

Можливо, найнебезпечніше те, що ці "вищі" і їхні справи, хай то буде Жиль де Ретц, Людовик XV чи Л. П. Берія, кожний своїм прикладом формує в людини уявлення про людство в цілому, причому більшою мірою, ніж мільйони сумлінних трудівників. Поведінку "високопоставленого" бачать сотні, тисячі, мільйони; вчинки "гвинтика" видні лише його найближчим сусідам. Якщо висуванню в суспільстві сприяє наявність хижацьких інстинктів, то дії піднесеного хижака народ відчуває гостріше, ніж поведінку мільйонів "гвинтиків", для яких, однак, саме володар, в силу оптичного ефекту всевидності, стає еталоном для судження про людство в цілому.

12.6. Соціальний добір і породжувані їм перекручені уявлення про етичну природу людини
12.7. Про деякі тенденції до зречення від етичних норм
12.8. Генетика злочинності
Розділ 13. БІОЕТИКА
13.1. "Лікар-термінатор" і проблеми деонтології
13.2. Юридичні проблеми біоетики
13.3. Що таке смерть?
13.4. Який вигляд має смерть?
13.5. Уявна смерть
13.6. "Світло наприкінці тунелю"