7.1. Сутність і можливості нормативного обліку
На початку XX ст. Ф. Тейлором були розроблені пропозиції, що лягли в основу нормативного методу, який у 1911 р. у повному обсязі запровадив Дж. Чартер Гаррісон. У цей же період інженером Емер-соном були опубліковані статті щодо ролі обліку в підвищенні продуктивності праці, диференціації відхилень на ті, що є під контролем менеджерів і ті, що не залежать від них. З того часу у близько як 80 % компаній США застосовують систему нормативного обліку витрат. Суть цього методу ґрунтовно описана у книзі відомого англійського вченого Коліна Друрі. У вітчизняній науці нормативний метод пов'язаний з іменем М. С. Жебрака.
Сутність нормативного методу полягає в нормуванні витрат у розрізі статей для визначення нормативу на випуск одиниці продукції. Нормативні витрати відображають заздалегідь визначені витрати для досягнення цілей бізнесу в умовах ефективного виробництва Якщо показники бюджету відносяться до всієї діяльності, то норматив - до одиниці продукції.
Введення в облік уявлення про нормативні (стандартні) витрати було значним практичним кроком подальшого використання в обліку принципів кібернетики. Якщо раніше бухгалтерський облік був побудований на реєструванні фактів, що вже здійснилися в господарському житті, і відображав лише прямий зв'язок між здійсненим фактом і суб'єктом управління, то тепер з'явилася можливість забезпечення зворотного зв'язку, за рахунок дієвого контролю за ходом бізнес-процесів.
Система обліку та калькулювання за нормативними витратами грунтується на розробці нормативних витрат на фактичний обсяг виробництва у розрізі центрів відповідальності, зіставленні нормативних і фактичних витрат, аналізі відхилень, з'ясуванні причин виникнення відхилень, коригувальних діях.
Основними її елементами є облік витрат за діючими нормами, облік відхилень від норм і облік зміни норм. Вона сприяє підвищенню рівня оперативного управління виробництвом, оскільки забезпечує вирішення таких завдань:
- створення системи діючих прогресивних норм та нормативів і на їх основі визначення нормативного рівня витрат (собівартості);
- одержання інформації про витрати за нормами на окремі об'єкти витрат за статтями калькуляції;
- реєстрацію та облік в оперативному порядку змін норм і нормативів, відхилень від норм за місцями і причинами виникнення та відповідальними службами;
- контроль та узагальнення даних про фактичні втрати і непродуктивні витрати;
- розрахунок фактичної собівартості на основі попередньо розрахованих витрат (нормативної калькуляції);
- збір даних про виробничі витрати для формування раціональної техніко-економічної політики на підприємстві;
- створення облікової бази для нормування, планування, бюджетування;
- постійне підвищення достовірності, точності, оперативності обліку;
- оцінка результатів роботи виробничих підрозділів і підприємства загалом.
Новизна сучасного підходу полягає в органічному взаємозв'язку обліку витрат за видами, місцями виникнення та об'єктами калькулювання, центрами відповідальності, щоб посилити контрольні функції в умовах поширення системи комп'ютеризації системи управління підприємством. Створення автоматизованого банку даних дозволить фіксувати в первинних облікових документах тільки обсяг виконаної роботи та відхилення від норм. Визначення суми витрат здійснюватиметься на основі інформації, яка зберігається у банку даних, обсягу робіт, відхилень від норм. Відпадає потреба у паперових носіях, використовуватимуться реєстратори та датчики. Зростає достовірність облікових даних. Вони уніфікуються, стають однаково корисними для всіх видів обліку.
Така система найкраще підходить для виробничих підприємств, чия діяльність складається з однакових операцій, які повторюються, тому застосовується на підприємствах обробних галузей промисловості (машинобудівної, шинної, меблевої, швейної, шкіряної, харчової), коли здійснюється масове та серійне виробництво різноманітної і складної продукції з великою кількістю деталей та вузлів.
Отже, зауважте, що система обліку та калькулювання за нормативними витратами включає:
- поточний облік витрат окремо за діючими нормами і з урахуванням відхилень від них, виявлення місць, причин і винуватців відхилень;
- системний облік зміни самих норм;
- складання і періодичне коригування нормативної калькуляції, що базується на діючих нормах витрат;
- визначення фактичної собівартості випущеної продукції як алгебраїчної суми нормативної її вартості, відхилень від норм і зміни самих норм;
- формування звітів про витрати з деталізацією відхилень.
Норму можна розглядати як встановлений кількісний вираз ресурсу на виготовлення одиниці продукції за умови використання прогресивної технології та організації виробництва.
Нормативні витрати - це заздалегідь встановлені витрати з урахуванням нормальних рівнів використання матеріальних цінностей, праці, виробничих потужностей та чинних цін для досягнення цілей в умовах ефективного виробництва.
Нормальна виробнича потужність - це очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умови звичайної діяльності протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва. Можна теж застосовувати фактичний рівень виробництва, якщо він наближається до нормальної потужності
Передумовою створення такої системи є розробка норм споживання ресурсів, цін (тарифів) на ці ресурси та підготовка нормативної калькуляції. Розробка норм здійснюється:
- опираючись на попередній досвід;
- базуючись на експериментальних методах.
Розрізняють такі основні види норм - ідеальні та практичні (базові, досяжні).
Метою підготовки нормативної калькуляції є:
- оцінка вартості виготовленої продукції, незавершеного виробництва, браку у виробництві;
- планування та контроль.
Завдяки зазначеним вище особливостям система є ефективним інструментом для:
1) планування. Наявність норм спрощує планування потреб у виробничих ресурсах (обладнанні, матеріалах, персоналі) та фінансах для придбання цих ресурсів. Формування на базі норм витрат планових калькуляцій дає змогу планувати витрати, програму випуску, ціни та обсяги реалізації, а також виручку та майбутній прибуток.
2) оперативного контролю й прийняття управлінських рішень. У процесі виробництва внаслідок різноманітних причин виникають відхилення від нормального режиму технологічного процесу, а разом із ними і відхилення в споживанні виробничих ресурсів, що викликає, як правило, додаткові витрати на виробництво. Оперативним виявленням причин, що призвели до відхилень, можна відновити нормальний хід виробничого процесу та уникнути негативних відхилень у майбутньому;
3) аналізу. Внаслідок використання аналітичної класифікації виявлених відхилень за причинами та винуватцями, об'єктами обліку, реально ще до закінчення звітного періоду спрогнозувати результати діяльності підприємства в цілому, окремих місць виникнення витрат і центрів відповідальності.
Облік фактичних витрат за нормативним методом на всіх підприємствах здійснюється окремо в частині витрат за нормами і в частині витрат, що є відхиленнями від норм. Це досягається щоденним документуванням витрат за основними їх видами, викликаними відхиленнями від норм, або розрахунками за порівняно короткі періоди часу.
7.3. Поняття про аналіз відхилень
7.4. Приклади дослідження відхилень
Модуль 3. Специфічні методики управлінського обліку
Тема 8. Аналіз взаємозв'язку витрат, обсягу діяльності та прибутку (воп-аналіз)
8.1. Мета аналізу взаємозв'язку "витрати - обсяг - прибуток"
8.2. Методи аналізу взаємозв'язку "витрати - обсяг - прибуток"
1.1. Метод рівняння
1.2. Метод маржинального доходу
2.1. Важливо усвідомити етапи побудови графіка беззбитковості