Еристика - Хоменко І.В. -
5.5. Правило обґрунтування аргументів. Типові помилки

Правило обґрунтування аргументів формулюють так.

Сперечальники не повинні в суперечці користуватися аргументами, які є недостатньо обґрунтованими твердженнями.

Порушення цього правила може призвести до таких помилок:

o необґрунтований аргумент;

o надмірне обґрунтування;

o колова аргументація (коло в аргументації, прийняття без доведення, petitio principii).

"Необґрунтований аргумент" - це помилка, яка має місце в суперечці, коли сперечальник застосовує як головний аргумент твердження, істинність або рівень правдоподібності якого не встановлено.

У цьому випадку як аргументи застосовують якісь чутки, чиїсь думки або припущення, які не є обґрунтованими твердженнями.

"Надмірне обґрунтування" - це помилка, яка має місце в суперечці, коли сперечальник непомітно для себе, в азарті суперечки, наводить додатково до головних аргументів ще певну кількість необґрунтованих аргументів.

Аргументація в такому випадку завжди буде непослідовною та надмірною. Слід пам'ятати, що кожний зайвий аргумент послаблює обґрунтування.

"Колова аргументація" - це помилка, яка має місце в суперечці, коли сперечальник обґрунтовує точку зору за допомогою аргументів, які, в свою чергу, обґрунтовує цією самою точкою зору.

Приклад Розглянемо аргументацію: "Расова дискримінація - це злочин, який карається, оскільки вона протизаконна". Зрозуміло, "злочин, який карається" передбачає порушення закону. Таким чином, аргумент та точка зору в цьому прикладі практично тотожні.

5.6. Правило заборони неправдивих аргументів. Типові помилки

Правило заборони неправдивих аргументів формулюють так.

Сперечальники не повинні свідомо, з метою введення в оману співрозмовника, користуватися в суперечці аргументами, які є завідомо неправдивими твердженнями, хибними припущеннями.

Порушення цього правила може призвести до таких помилок:

o хибний аргумент;

o брехливий аргумент;

o суб'єктивний аргумент;

o провокаційні запитання (помилка багатьох запитань);

Розглянемо ці помилки докладно. Розпочнемо з помилки "хибний аргумент".

"Хибний аргумент" - це помилка, яка має місце в суперечці, коли сперечальник застосовує аргумент, який не відповідає дійсності, але про те, що аргумент є хибним, сперечальник може й не знати.

Аргумент може бути хибним у таких випадках.

A. Сукупність наведених аргументів є суперечливою.

Приклад При некваліфікованому підході до обґрунтування рішення з цивільної справи або обвинувального вироку з кримінальної справи посилаються на суперечливі фактичні обставини: суперечливі свідчення свідків та обвинувачених, дані експертів, що не збігаються із фактами тощо.

Б. Аргумент є само-суперечливим твердженням.

Приклад Як приклад, можна навести вислів Сократа: "Я знаю, що я нічого не знаю".

B. У процесі аргументації як аргумент використовують твердження про факт, оцінити який можна буде лише в майбутньому.

Приклад "Через півроку ми отримаємо прибуток 60%", "Зростання інфляції в майбутньому не відбудеться".

Ще однією помилкою при порушенні правила 6 є помилка "брехливий аргумент".

"Брехливий аргумент" - це помилка, яка має місце в суперечці, коли сперечальник застосовує аргумент, повна або часткова хибність якого йому відома.

Існують такі різновиди "брехливого аргументу":

o частково брехливий аргумент;

o безглуздий аргумент;

o неприкритий брехливий аргумент;

o неправомірне звернення до науки;

o брехливий аргумент, який не промовляють;

o подвійна бухгалтерія;

o зв'язок аргументів;

o адвокатський аргумент (свинський аргумент). "Частково брехливий аргумент"

Успішному застосуванню брехливого аргументу сприяє часткова брехня. У такому аргументі дуже важко відрізнити, де закінчується правда й починається неправда. Така брехня часто проходить, сховавшись під ковдрою напівправди.

Приклад Розглянемо вираз "Ці люди були жорстоко побиті". Частка правди: ці люди дійсно були побиті; частка брехні: "жорстоко" побиті.

"Безглуздий аргумент"

Безглузді аргументи, як не дивно, іноді буває дуже важко розкритикувати. Такий аргумент спантеличує опонента своєю несподіваністю; одразу не знайдеш, що на нього відповісти. Деякі люди взагалі розгублюються, почувши такі доводи: аргументи дійсно безглузді, нісенітні, проте для того щоб це довести, необхідний час і нові доводи, яких у цей момент немає.

Приклад Сперечальник говорить: "Замість істини я визнаю хибу, а замість добра - зло". Що можна заперечити такій людині?

Таку ж саму роль відіграють у суперечці безглузді запитання. Саме їх дуже часто застосовують на мітингах при великому скопищі народу.

Зі сперечальником, який застосував цей прийом, суперечку потрібно припинити та вказати йому на помилку. Можна висміяти такого співрозмовника, проте продовжувати з ним спілкування недоцільно.

"Неприкритий брехливий аргумент"

Сутність цієї помилки полягає в тому, що як аргумент наводять явно брехливе твердження, сподіваються, що опонент завдяки відсутності сміливості або за інших обставин не буде заперечувати та промовчить. Досить часто такий прийом застосовують у виступах по телебаченню (прямий ефір, ток-шоу), по радіо, в пресі.

"Неправомірне звернення до науки"

У суперечках як аргумент інколи використовують неправомірне звернення до науки.

Приклад Сперечальник посилається на наукову монографію, хоча насправді ніколи не читав її, а, може, й взагалі такої монографії не існує. "Наукою встановлений такий-то факт", - говорить сперечальник, а насправді нічого подібного ніколи не відбувалося.

Особливо часто цей прийом застосовують у виступах так званих проповідників, гуру, головна мета яких полягає в обдурюванні слухачів. Цей прийом також зустрічається в низькосортній популярній літературі (про прибульців, про життя в потойбічному світі, в інших вимірах тощо).

"Брехливий аргумент, який не промовляють"

Аргументацію будують таким чином, що брехливий аргумент не промовляється, проте співрозмовник може вивести його самостійно.

Приклад Обговорюють питання щодо переходу від великих сільських господарств до сімейних ферм. Як аргумент наводять твердження, що в США 80% господарств - це сімейні ферми. Проте нічого не говорять про те, що ці ферми виготовляють лише 2% сільськогосподарської продукції. Співрозмовник може зробити для себе зовсім інший висновок, що ці маленькі господарства виготовляють значну кількість продукції.

"Подвійна бухгалтерія"

Сутність цієї помилки полягає в тому, що один і той самий аргумент в одному випадку визнають за істинний, а в іншому - за хибний.

Приклад Якщо якась партія отримала більшість голосів на виборах до Верховної Ради, то вона вважає за доцільне висловитися за те, що саме представники цієї партії повинні формувати новий Кабінет міністрів. Якщо більшість голосів отримала інша партія, то висловлюють думку про створення коаліційного уряду.

"Зв'язок аргументів"

Для того щоб створити негативне ставлення до чогось у співрозмовника, в суперечці намагаються говорити про речі, до яких уже таке відношення в нього сформовано. Так, говорячи про лідера певної партії, неодноразово згадують Гітлера.

"Адвокатський аргумент"

Сперечальник вважає своїм аргументом помилку (хибне твердження), описку, обмовку супротивника. Наприклад, прокурор неправильно кваліфікує злочин (він повинен бути кваліфікований за статтею, яка вимагає суворішого покарання), а адвокат з ним погоджується і видає думку прокурора за свою.

Особливо негативного відтінку набуває цей прийом, коли супротивник відкрито визнає свою помилку, а його співрозмовник все одно продовжує його критикувати за неї. Такий аргумент іноді називають "свинським аргументом". Переважно цей довід працює не проти супротивника, а на публіку, яка присутня при суперечці.

Від помилки "брехливий аргумент" треба відрізняти помилку "суб'єктивний аргумент".

За допомогою брехливого аргументу намагаються ввести в суперечку завідомо хибну думку, змусити співрозмовника прийняти її. Суб'єктивний аргумент не вводять у свідомість супротивника, а лише запозичають у нього. У зв'язку з цим цю помилку можна визначити так.

"Суб'єктивний аргумент" - це помилка, яка має місце в суперечці, коли сперечальник застосовує аргумент, який є хибним або недостатньо обґрунтованим твердженням, проте він знає, що супротивник вважає його істинним.

Існують такі різновиди "суб'єктивного аргументу":

o відкритий суб'єктивний аргумент;

o прихований суб'єктивний аргумент.

"Відкритий суб'єктивний аргумент"

У цьому випадку говорять приблизно так: "Ви говорите так-то і так-то. Не будемо сперечатися з приводу того, істинна чи хибна ваша думка. Проте з неї як раз і випливає моя точка зору", або "Припустимо, що ваша точка зору правильна.". Тут ми не приховуємо, що маємо сумніви щодо позиції супротивника. Проте якщо він вважає її істинною, то він не може не погодитися з істинністю нашої точки зору. У цьому випадку намагаються схилити супротивника до власної точки зору, спираючись на логічну послідовність його висловлювань.

"Прихований суб'єктивний аргумент"

У цьому випадку тактика поведінки сперечальників така: нічого не говорять про ставлення до цього аргументу, навпаки, роблять вигляд, що погоджуються із супротивником, а далі починають обґрунтовувати свою точку зору, спираючись на цей аргумент.

Ще однією помилкою при порушенні правила 6 є помилка, яку називають "провокаційні запитання".

"Провокаційні запитання" - це помилка, яка має місце в суперечці, коли сперечальник, ставлячи запитання, використовує хибні пресуппозиції.

На такі запитання взагалі неможливо дати відповідь, тому їх і називають провокаційними. Таку помилку ще називають "помилкою багатьох запитань".

Приклад 1. Ще з часів античності звертали увагу на запитання на зразок: "Чи перестав ти бити свого батька? Так чи ні?" Якщо хтось відповідає "так", то виходить, що він дійсно колись бив свого батька, хоча зараз уже не б'є. Якщо ж хтось відповідає "ні", то виходить, що він не лише бив, а й продовжує бити свого батька. Складність ситуації зумовлюється саме хибністю передумови запитання, а саме: "Ти бив свого батька".

2. "Хто ті люди, з якими ти сьогодні посварився?". Якщо не встановлений сам факт сварки, то така постановка запитання вводить в оману співрозмовника, оскільки створює враження, що сварка мала місце. Для того щоб піти правильним шляхом, треба поставити не одне запитання, а два: "Ти сьогодні сварився з кимось?" і "З ким ти посварився сьогодні?".

5.6. Правило заборони неправдивих аргументів. Типові помилки
5.7. Правило релевантності аргументації. Типові помилки
5.8. Правило подання аргументації. Типові помилки
5.9. Правило логічності. Типові помилки
5.10. Правило завершення суперечки. Типові помилки
Словник термінів
Література
Модуль 6. ПРИЙОМИ ВПЛИВУ В СУПЕРЕЧКАХ
6.1. Поняття про прийом впливу в суперечці. Коректні та некоректні прийоми
6.2. Прийоми мовного впливу