Еристика - Хоменко І.В. -
5.8. Правило подання аргументації. Типові помилки

Правило подання аргументації формулюють так.

Сперечальники не повинні використовувати в процесі аргументації недостатньо ясних, багатозначних формулювань.

При порушенні цього правила допускають помилку:

o зловживання неясністю.

"Зловживання неясністю" - це помилка, яка має місце в суперечці, коли точка зору сперечальника та аргументи, які він використовує для її підтримки, сформульовані нечітко та неясно.

Неясність у суперечці буває різноманітною. Розглянемо найтиповіші випадки.

А. Неясність, пов'язана з імпліцітністю.

У цьому випадку неясність викликана тим, що опонент не може чітко зрозуміти мету пропонента, оскільки контекст дозволяє по-різному витлумачити його намір.

Приклад Припустимо, що пропонент у процесі суперечки стверджує: "Тестування не є ефективною формою контролю знань". Опонент для з'ясування намірів пропонента може поставити запитання: "Ви мене попереджуєте, залякуєте, інформуєте?".

Б. Неясність, пов'язана з невизначеністю понять, що входять до складу аргументації.

У цьому випадку неясність виникає завдяки тому, що поняття, які застосовує пропонент визначені не чітко. У зв'язку з цим ускладнюється з'ясування змісту точки зору, аргументів або аргументації в цілому.

Приклад Щодо попереднього прикладу "Тестування не є ефективною формою контролю знань" опонент для з'ясування змісту висловлювання може поставити пропоненту цілу низку запитань: "Тестування? Що Ви розумієте під цим терміном? Яке тестування? З якого предмета? Усі види тестування?".

Є кілька причин, за яких може виникнути така ситуація неясності в суперечці.

По-перше, Сперечальники застосовують вирази, які не мають чіткого загальновживаного значення.

Наприклад, останнім часом досить популярним став термін паблік рілейшнз. Його можна почути і по радіо, і по телебаченню, його вживають політики, журналісти, юристи, державні службовці тощо. Проте якщо запитати, що цей термін означає, то навряд чи кожний з них зможе дати чітке та ясне визначення. І це не дивно, оскільки за понад 60 років існування цьому терміну надавалися різноманітні визначення. Звернемося до книги одного з визначних спеціалістів у цій галузі Сема Блека (Sam Black) "Вступ до паблік рілейшнз", де він пише: "Інститут паблік рілейшнз (IPR), створений у Великобританії в лютому 1948 року, прийняв визначення діяльності в сфері паблік рілейшнз, трошки покращене в листопаді 1987 року, яке діє і по сьогодні. Ось це визначення: "Діяльністю у сфері паблік рілейшнз є зусилля, що планують і здійснюють у напрямі встановлення та підтримки доброзичливих відношень між організацією й громадськістю".

Кращим із усіх діючих визначень є Мексиканська заява, підписана більше ніж 30 представниками національних і регіональних асоціацій паблік рілейшнз 11 серпня 1978 р. у місті Мехіко. У ній говориться:

"Практика паблік рілейшнз - це творчий і соціально-науковий підхід до аналізу тенденцій, передбачення їх наслідків, надання консультацій керівникам організацій і виконання запланованих програм дій, які слугують як інтересам організацій, так і суспільним інтересам".

Доктор Рекс Харлоу, ветеран-практик паблік рілейшнз із Сан-Франциско, розглянув 472 визначення паблік рілейшнз і сформулював на їх підставі таке робоче визначення.

"Паблік рілейшнз - це особлива функція управління, яка допомагає встановлювати і підтримувати загальні принципи спілкування, розуміння, згоди і співробітництва між організацією і відповідним колом осіб. Вона включає в себе розв'язання різноманітних проблем, забезпечує адміністрацію інформацією про суспільну думку і сприяє відповідальному до неї ставленню, визначає і збільшує відповідальність керівництва при задоволенні суспільних інтересів, допомагає адміністрації ефективно і заздалегідь проводити зміни, передбачаючи ті чи інші тенденції і використовує як свої інструменти науково обгрунтовані, надійні й етичні методи".

Американське товариство паблік рілейшнз (РRSA) 6 листопада 1982 року видало офіційну заяву, уривок з якої наводиться нижче: "Паблік рілейшнз надає допомогу нашому складному плюраліському суспільству в найбільш ефективному виборі рішень і здійсненні функцій, роблячи внесок у взаєморозуміння між різними групами і організаціями. Вони вносять гармонію у приватну і суспільну діяльності.

Паблік рілейшнз слугують широкому спектру громадських установ, наприклад, профспілкам, урядовим агентствам, добровільним асоціаціям, фондам, лікарням, освітянським і релігійним товариствам у бізнесі. Для досягнення своїх цілей ці організації повинні розвивати ефективні зв'язки з багатьма різноманітними аудиторіями або громадськими групами, такими як співробітники, члени товариств, споживачі, місцеві спільноти, акціонери, і з іншими установами, а також із суспільством в цілому.

Для досягнення своїх цілей при керівництві організацією необхідно розуміти позицію і цінності відповідних суспільних груп. Самі ж цілі формуються під дією зовнішніх факторів. Спеціалісти в галузі паблік рілейшнз діють як радники адміністрації, а також як посередники, допомагаючи перетворенню приватних інтересів в обґрунтовані, суспільно узгоджені дії і політику".

Як правило, для уточнення правильності визначення звертаються до словника. Однак не всі визначення паблік рілейшнз, що наводять у словниках, прийняті. Відомий "Новий міжнародний словник Вебстера" дає таке формулювання: "Здійснення сприяння покращенню взаємовідносин і доброзичливості між особою, фірмою, організацією та іншими людьми, особливими групами людей або суспільством у цілому через розповсюдження роз'яснювального матеріалу, розвитку добросусідських відносин і оцінки тієї чи іншої реакції суспільства".

Існує велика кількість простіших визначень, але вони не всеохоплюючі. Наприклад, "прекрасна діяльність, визнана суспільством, творення добра і отримання за це поваги" або "примирення приватних і суспільних інтересів".

Автор віддає перевагу короткому, але вичерпному визначенню: "Діяльність у сфері паблік рілейшнз - це мистецтво і наука досягнення гармонії із зовнішнім оточенням через взаєморозуміння, засноване на достовірній і повній інформації" [Блэк С. Введение в паблик рилейшнз. - Ростов-на-Дону, 1998. - С. 12-15].

А тепер уявіть собі, що ви сперечаєтеся з приводу поняття паблік рілейшнз і при цьому на початку спору чітко не визначилися, що ж цей термін означає. Як ви вважаєте, чи буде така суперечка раціональною?

По-друге, сперечальники застосовують багатозначні вирази.

Кожний знає, що більшість виразів природної мови є багатозначними. У природній мові це явище називають омонімією.

Багатозначність пов'язана з тим, що деякі вирази мають не одне, а декілька значень.

Приклад Згадайте відомий ще з дитинства приклад з підручника: слово "коса", яке може означати і форму дівочої зачіски, і частину морського або річкового пейзажу, і сільськогосподарський інструмент.

Подивіться уважно тлумачні словники, і ви побачите, що слова, які широко розповсюджені в українській мові, мають здебільшого не одне, а декілька значень. Так, слово новий може означати сучасний, наступний, невідомий тощо. Коли щось називають новим, то одразу навряд чи буде зрозуміло, про що йдеться: про нову традицію, яка щось заперечує, або лише про новий етап, який є розвитком попереднього. Така багатозначність слова новий може стати причиною серйозних помилок і непорозумінь.

Приклад Наведемо таке міркування, за допомогою якого людина з новатора перетворюється на консерватора: "Він підтримує все нове. Нове, як відомо, - це забуте старе. Отже, він підтримує усе старе, що було забуте".

Багатозначність - це характерна риса будь-якої природної мови. Сама по собі вона не є недоліком, однак неуважне ставлення до цього явища в процесі спілкування може призвести до помилок, непорозумінь і навіть кумедних ситуацій.

Приклад 1. Близько двохсот років тому англійський лікар Д.Хілл був забалотований на виборах у Королівське наукове товариство. Через деякий час він прислав у це товариство доповідь такого змісту: "Одному матросу на кораблі, де я працював судовим лікарем, роздробило ногу. Я зібрав усі осколки, склав їх як треба та полив смолою і підсмоленою водою, яку можна отримати при перегонці смоли. Незабаром осколки з'єдналися, і матрос зміг ходити, неначе нічого не трапилося.". У той час Королівське товариство багато розмірковувало з приводу цілющих властивостей підсмоленої води. Повідомлення лікаря Хілла викликало великий інтерес і було зачитане на одній з наукових сесій. Через декілька днів Хілл прислав товариству додаткове повідомлення: "У своїй доповіді я забув сказати, що нога в матроса була дерев'яною". [Ивин А. А. Искусство правильно мыслить. - М., 1990. - С. 62-63.].

Як бачимо, в цьому тексті слово "нога" застосовують у двох значеннях: для позначення частини тіла людини і для позначення протезу (дерев'яної ноги). Це кінець-кінцем призводить до кумедності всієї ситуації.

2. У деяких рекламних повідомленнях експлуатують багатозначність слова перший. Одне значення цього слова - перший за порядком, а інше - кращий. Два різні значення задають і два різних параметри порівняння - порядок слідування та якість. Тепер спробуємо проаналізувати такий рекламний текст: "Мені приємно повідомити вам, що жувальна гумка Бігоі з ксилітом схвалена тепер Міністерством охорони здоров'я України як перша жувальна гумка, яка нейтралізує кислоту, що руйнує зуби". Одразу виникає запитання, що рекламісти мали на увазі: Міністерство охорони здоров'я визнало цю гумку кращою серед інших, чи дослідило її першою, серед інших подібних гумок, і схвалило її. Оцінювальну інтерпретацію тут викликає конструкція схвалена як перша жувальна гумка. Слово перша тут не можна замінити словом друга чи третя, природніше сказати краща. Чому ж одразу так не зробити?

По-третє, сперечальники застосовують нечіткі кількісні та модальні характеристики виразів.

У суперечці треба також звертати увагу на кількісну характеристику виразів, тобто перш ніж сперечатися необхідно з'ясувати, про яку кількість предметів йдеться (тобто про всі предмети, їхню частину: більшість чи меншість, або окремий предмет).

Приклад Хтось стверджує: "Люди - егоїсти". У цьому випадку ще не зрозуміло про всіх чи про деяких людей йдеться у висловлюванні. Такі точки зору та аргументи важко відстоювати й не менш важко критикувати саме через їхню невизначеність.

Важливе значення має також вирішення питання про модальність точки зору та аргументів: чи є вони вірогідними або проблематичними висловлюванням; чи стан справ, що в них описують, має місце в дійсності чи він є тільки можливим; вираз претендує на логічну або фактичну істинність тощо.

По-четверте, сперечальники застосовують іншомовні слова без урахування їхнього точного значення.

У цьому випадку також точка зору, аргументи або аргументація в цілому може бути сформульована нечітко і неясно.

Приклад 1. Суддя в рішенні пише: "З урахуванням девальвації виплатити.". Хоча в цьому випадку треба було б записати "З урахуванням інфляції.", тобто з урахуванням знецінювання паперових грошей. Девальвація ж - це офіційне зниження курсу паперових грошей щодо золота або зменшення золотого змісту грошової одиниці.

2. Часто термін легітимний вживають замість слова законний. Проте легітимація - це: 1) визнання або підтвердження законності якогось права або повноваження; 2) документи, що підтверджують це право або повноваження; 3) узаконення. Отже, терміни легітимний і законний не означають одне й те саме.

У зв'язку з наведеними прикладами практичною рекомендацією для всіх сперечальників є таке положення: перш ніж застосовувати в процесі суперечки іншомовні слова ознайомитеся з їхніми значеннями.

Розглянемо тепер випадок В, у якому йдеться про неясність, пов'язану з самим виразом.

Така неясність має місце тому, що сперечальники будують вирази таким чином, що їхня інтерпретація може бути різноманітною.

Приклад 1. Історик Геродот розповідає, як лідійський цар Крез запитував божество у Дельфах, чи треба йому розпочинати війну з Персією. На це він отримав таку відповідь: "Якщо цар піде війною на Персію, то знищить велике царство". Коли розгромлений Крез, потрапивши в полон, зауважив дельфійським жерцям, що вони сказали неправду, жерці у відповідь заявили, що у війні дійсно знищене велике царство, але не Перське, а Лідійське.

2. Вираз портрет Рєпіна може отримати різні інтерпретації: 1) портрет, написаний Рєпіним; 2) портрет, який належить Рєпіну; 3) портрет, на якому зображений Рєпін; 4) автопортрет Рєпіна тощо.

Лише після того, як ви з'ясували всі зазначені питання щодо правила подання аргументації, можна розпочинати суперечку, будувати аргументацію, критикувати точку зору супротивника. Без визначення питання щодо зрозумілості, чіткості, ясності предмета спілкування, суперечка не може бути раціональною. Нехтування цим врешті-решт або призведе до конфліктної ситуації, або суперечка нагадуватиме дитячу гру під назвою "зіпсований телефон".

5.9. Правило логічності. Типові помилки
5.10. Правило завершення суперечки. Типові помилки
Словник термінів
Література
Модуль 6. ПРИЙОМИ ВПЛИВУ В СУПЕРЕЧКАХ
6.1. Поняття про прийом впливу в суперечці. Коректні та некоректні прийоми
6.2. Прийоми мовного впливу
6.3. Софізми в суперечках
6.4. Тактичні прийоми впливу в суперечках
6.5. Психологічні прийоми впливу в суперечках