Географія - Олійник Я.Б. -
16.3. Класифікація ландшафтів

Класифікуючи ландшафти України географи беруть до уваги їх походження, історію розвитку, взаємозв'язки між їхніми компонентами, ступінь їх змінності під впливом господарської діяльності, закономірності просторової диференціації. В цьому полягає суть ландшафтно-генетичного принципу виявлення природно-територіальних комплексів (ПТК), визначення їх місця серед класифікаційних одиниць.

Для відображення ландшафтної структури території України на ландшафтній карті та в легенді до неї виокремленні такі класифікаційні об'єднання природних комплексів: клас, тип, вид ландшафтів. У класи ландшафтів об'єднуються природні комплекси з однаковими загальними орографічними характеристиками, якими визначаються вертикальні зміни в балансах тепла, вологи та в біотичних процесах. У межах України поширені два класи: клас рівнинних і клас гірських ландшафтів. Клас рівнинних східноєвропейських ландшафтів охоплює понад 94 % території України та об'єднує типи й підтипи ландшафтів, зміна яких відбувається в широтному напрямку. Клас гірських ландшафтів залежно від географічно* го положення, простягання і висоти гірських пасом Українських Карпат і Кримських гір характеризується певними спектрами і висотним положенням типів ландшафтів. Гірські ландшафти України представлені класом середньоєвропейських карпатських і класом кримських, що тяжіють до середземноморських, ландшафтів.

Типи й підтипи ландшафтів розрізняються всередині класів за співвідношенням тепла і вологи, яким зумовлюється зональний розподіл типів ґрунтового і рослинного покриву, перебіг фізико-географічних процесів, особливості гідрологічного режиму. Клас рівнинних східноєвропейських ландшафтів об'єднує типи: мішано-лісові (17,2 % території України); широколистяно-лісові (6,9 %); лісостепові (31,2%); степові (31,7 %) з підтипами північно-степових, південно-степових; сухостепові (7,3 %) ландшафти. Східнокарпатські гірські лучно-лісові ландшафти поділяються на підтипи лісолучних остепнених, лучно-лісових, широколистяно-лісових, мішано-лісових, лучних (субальпійських) ландшафтів. Кримські гірські лучно-лісові ландшафти об'єднують такі підтипи: лісостепових посушливих, мішано-лісових і широколистяно-лісових, лучних остепнених (яйлинських) ландшафтів. Окремі типи становлять ландшафти Південного берега Криму і заплав річок. Останні характеризуються періодичним надмірним зволоженням, гідроморфністю ґрунтового і рослинного покриву, своєрідністю просторової структури і динаміки фізико-географічних процесів.

Міщано-лісові ландшафти України характеризуються помірно теплим і вологим кліматом, поширенням льодовикових, водно-льодовикових і давньоалювіальних мішаних відкладів, переважанням дерново-підзолистих ґрунтів під сосново-дубовими лісами, складним поєднанням зандрових і моренно-зандрових рівнин, долинно-терасових, лучних і болотних ландшафтів. Землеробський вплив на мішано-лісові ландшафти найбільше проявляється у процесі хімічних (вапнування кислих ґрунтів) та осушувальних меліорацій.

Широколистяно-лісові ландшафти сформувалися за помірно теплого клімату. У функціонуванні їх помітно виражені період активної вегетації (6—7 місяців), протягом якого відбувається накопичення органічних речовин у ґрунті й рослинному покриві, зростає біопродуктивність.

У межах України широколистяно-лісові ландшафти поширені переважно на височинах у західній та північній частинах лісостепової зони, в Передкарпатті, на схилах Українських Карпат і Кримських гір. Широколистяно-лісові ландшафти характеризуються помірно теплим літом із вегетаційним періодом 200днів і сумою температур 2700 °С, річною сумою опадів 600—620 мм. Серед широколистяно-лісових ландшафтів переважають височинні глибоко розчленовані лесові рівнини з сірими й темно-сірими лісовими ґрунтами під грабовими дібровами, а на високих вододілах — буковими лісами.

Лісостепові ландшафти охоплюють понад третину території України. Первинні широколистяні ліси і лучні різнотравно-злакові степи поступилися місцем агроландшафтним комплексам на 80—90 %. їхня відмінна риса — значна поширеність ерозійних форм (яружно-балкових, долинно-річкових).

Степові ландшафти розвинулися за жаркого клімату з від'ємним балансом вологи. Під степовою рослинністю на суглинкових лесових породах сформувалися звичайні та південні чорноземи, нині на 90 % розорані. Сухостепові ландшафти поширені на півдні Причорноморської низовини, у Присивашші; тут під типчаково-ковиловими і полиново-злаковими степами утворилися темно-каштанові солонцюваті ґрунти, розвинулися солончаки, солонці.

16.4. Фізико-географічне районування України, його наукове і практичне значення
16.5. Природно-господарська характеристика природних зон України
16.5.1. Зона мішаних хвойно-широколистяних лісів
16.5.2. Лісостепова зона
16.5.3. Степова зона
16.5.4. Українські Карпати
16.5.5. Кримські гори
16.6. Природні комплекси морів, що омивають Україну. Проблеми використання і охорони їхніх вод
ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ
17. ЕКОНОМІКО- І ПОЛІТИКО-ГЕОГРАФГЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ УКРАЇНИ