Ботаніка - Неведомська Є.О. - 1. Насінина: загальна будова та функції

План

1. Насінина: загальна будова та функції.

2. Особливості будови насінини однодольних та дводольних рослин.

3. Плід та його біологічне значення.

4. Класифікація плодів.

5. Способи поширення плодів і насіння.

Основні поняття: насіння, зародок, гіпокотиль, епікотиль, запасаюча тканина, насінна шкірка (теста), сім'ядолі, плід, супліддя, типи плодів, автохори, апохори, барохори, механохори, анемохори, гідрохори, зоохори, ендозоохори, епізоохори, мірме-кохори, орнітохори, антропохори.

1. Насінина: загальна будова та функції

Після запліднення насінний зачаток перетворюється на насінину. Насінина - орган розмноження та поширення насінних рослин, що утворюється після запліднення із насінного зачатка (рис. 44).

Рис. 44. Насінина квасолі (за Яковлевим, Челомбітько, 2001):

1 - плюмула;

2 - сім'ядоля;

3 - насінна шкірка.

Насінина формується з:

1) зародка, який складається з зародкового (первинного) пагона, або плюнули (рис. 44, 1), зародкового (первинного) кореня та однієї (в однодольних) чи двох (у дводольних) сім 'ядолей (рис. 44, 2) (у голонасінних кількість сім'ядолей від 2 до 15); плюмула складається зі стебла, першої пари справжніх листочків та термінальної (верхівкової, або апікальної) бруньки;

у зародка розрізняють:

о гіпокотиль (від грецьк. hypо - під, знизу та kotylе - заглиблення, чашка) - частина головної осі зародка від сім 'ядолей до кореневої шийки;

о епікотиль (від грецьк. epi - над та kotylе - заглиблення, чашка) - частина головної осі зародка над сім' ядолями;

2) запасаючої тканини - ендосперму і перисперму, залежно від того, де відкладаються запасні речовини, розрізняють п' ять типів насіння:

о з розвинутими ендоспермом і периспермом (у чорного перцю, мускатного горіха);

о з розвинутим ендоспермом (злаки, лілійні, пасльонові, зонтичні тощо);

о з розвинутим периспермом (лободові, гвоздикові, перцеві); о без ендосперму і перисперму (бобові, айстрові, гарбузові, розоцвіті);

о запасні поживні речовини містяться в самому зародку;

3) насінної шкірки (теста) (рис. 44, 3) - тонкого захисного шару, що утворюється з інтегументів.

У насінині, що розвивається, ріст зародка, а інколи і ендосперму, відбувається в зародковому мішку. При цьому оточуючий його нуцелус руйнується, постачаючи зародку поживні речовини. Надалі постачання поживних речовин забезпечує провідний пучок фунікулуса - ніжки насінного зачатка. Мікропіле зберігається у вигляді маленької пори у шкірці насінини, через нього надходить кисень і вода при майбутньому проростанні насінини. На завершальних стадіях дозрівання насіння вміст води в ньому зменшується до 10-15%. Це супроводжується зниженням метаболітичної активності і є кроком для переходу насіння до стану спокою.

Сформована насінина - типовий продукт статевого розмноження у насінних рослин, яке забезпечує переваги певному виду, пов'язані з генетичною мінливістю.

Насінина виконує такі функції:

o відновлення рослини (насінне розмноження);

o існування рослини у несприятливих умовах;

o нагромадження поживних речовин;

o поширення рослини (вітер, тварини, комахи).

За несприятливих для проростання умов (холод, посуха) насінина може певний час перебувати у стані спокою. Період спокою для насінин різних видів різний (від кількох днів до кількох років). З настанням сприятливих умов (певної температури, вологості, повітря) насіння поглинає воду і при достатній кількості повітря проростає. Проростання насіння супроводжується бубнявінням, що пов' язано з переходом запасних речовин в осмотично активну форму та пасивним надходженням сюди води. Для штучного прискорення проростання насіння використовують:

o стратифікацію - вплив низьких температур;

o скарифікацію - механічне ушкодження тертям шкірки насінини. При проростанні першим з' являється зародковий корінь, що дає

можливість проростку закріпитися в ґрунті та поглинати воду. У процесі росту зародковий корінь перетворюється на головний корінь. Наступні етапи проростання у різних видів рослин відбуваються по-різному.