Ініціатор діяльності може використовувати послуги сторонніх організацій для розробки проектної документації чи спеціалізованої компанії - для підготовки ОВНС. Державні організації можуть запрошувати консультантів для оцінки якості документації з ЕО, а громадськість може залучати експертів для незалежної оцінки тих чи інших аспектів намічуваної діяльності.
Загальна схема процесу екологічної оцінки проектів. Процес екологічної оцінки проектів починається з ухвалення рішення про необхідність ЕО. Це рішення може прийматися ініціатором діяльності чи державними органами на основі списків діяльності, що підлягають ЕО, в явному вигляді сформульованих у нормативно-правових актах і (чи) попередньої оцінки впливів намічуваної діяльності на навколишнє середовище. Така оцінка може проводитися як неформально, так і у вигляді спеціального регламентованого процесу.
На цій же стадії може відбуватися більш точне визначення об’єкта екологічної оцінки. Це необхідно для того, щоб уникнути ситуації, коли оцінці піддається тільки частина реального задуму. Наприклад, якщо передбачається прокладка шосе, то екологічна оцінка потрібна не тільки і не стільки для тої
(невеликої) ділянки, на яку у даний момент виділяється фінансування, а на всю магістраль в цілому, з урахуванням під’їзних шляхів, бензоколонок і інших об’єктів, нерозривно з ним пов’язаних, з урахуванням тих змін, що відбудуться на прилеглих територіях.
Рішення про проведення екологічної оцінки в деяких системах приймається безпосередньо ініціатором діяльності на основі чинного законодавства й інших правил. Однак у багатьох національних системах добір об’єктів ЕО запроваджується органами охорони навколишнього середовища, часто за участі зацікавлених сторін і громадськості.
Наступною стадією є визначення завдань ЕО. На цій стадії виявляються потенційно важливі впливи, що повинні детально вивчатися згодом. Тут же може відбуватися визначення принципових альтернатив намічуваної діяльності, що будуть аналізуватися і порівнюватися в процесі подальшої оцінки. Як правило, на цій же стадії готується програма проведення ЕО (технічне завдання), що серед іншого включає одержання необхідних погоджень, консультації з громадськістю й інші заходи.
Визначення завдань і планування ЕО може здійснюватися як безпосередньо ініціатором і розроблювачем, так і за участі органів державної влади і зацікавлених сторін. У ряді систем чи програм технічне завдання ЕО носить офіційний характер і затверджується чи безпосередньо розробляється державними органами.
Прогноз, аналіз і оцінка значимості очікуваних впливів на навколишнє середовище є основною стадією процесу екологічної оцінки. При цьому повинна бути вивчена не тільки фізична величина факторів, що спричиняють вплив (обсяг викидів чи концентрація шкідливих речовин), але й очікувані зміни в різних компонентах навколишнього середовища: воді, повітрі, ґрунті, ландшафті, фауні і флорі, взаємозв’язку між усіма цими факторами. Має бути також вивчений можливий вплив здійснення діяльності на здоров’я людини, історикокультурні цінності і, як правило, соціально-економічні умови. Наслідки здійснення намічуваної діяльності повинні бути оцінені не тільки з точки зору їхніх розмірів, але й з урахуванням значимості. Потенційні впливи повинні вивчатися для всіх альтернатив, розглянутих у ході екологічної оцінки, щоб забезпечити можливість їхнього порівняння і вибору найбільш прийнятної альтернативи.
Розробка заходів щодо пом’якшення впливів. У процесі проведення екологічної оцінки проектів інформація про важливі екологічні впливи повинна приводити до вибору між запропонованими альтернативами чи пошуку нових проектних рішень, спрямованих на їхнє пом’якшення. Під пом’якшенням ми розуміємо запобігання чи зменшення впливів (наприклад, шляхом будівництва очисних споруд чи використання технології, що призводять до менших викидів), ліквідацію чи зменшення збитку, нанесеного навколишньому середовищу, і, зрештою, різні форми компенсації. Прикладом останньої можуть бути заходи щодо благоустрою прилеглих територій, зниже’ння для місцевого населення тарифів на послуги компанії - ініціатора діяльності, а в деяких випадках - безпосередня виплата компенсацій місцевому населенню. Вибір заходів повинен бути належно обґрунтований і їхня екологічна ефективність описана в документації з ЕО, це звичайно є відповідальністю ініціатора і розроблювача.
Складання підсумкового документу екологічної оцінки (ОВНС) у більшості національних систем ЕО є обов’язком ініціатора діяльності і, як правило, здійснюється з його доручення розроблювачем проектної документації чи спеціалізованими організаціями. Документація з ЕО повинна в першу чергу сприяти ухваленню обізнаного рішення (чи рішень) з намічуваної діяльності. Інша важлива функція — представити інформацію про намічувану діяльність і її передбачені впливи для зацікавлених осіб і організацій, у тому числі, що стосуються цих впливів. Тому важливо, щоб документація в стислій і зрозумілій формі викладала основні висновки екологічної оцінки проекту.
Консультації й участь громадськості. Взаємодія з зацікавленими сторонами - консультації й участь громадськості - доцільна на багатьох чи навіть на всіх стадіях екологічної оцінки. Наприклад, на стадії визначення задач ЕО корисно знати думку громадськості про те, які саме впливи на навколишнє середовище викликають найбільшу заклопотаність і, отже, повинні бути вивчені.
Багато національних систем передбачають особливу стадію ЕО, присвячену консультаціям і участі громадськості. Основним змістом цієї стадії є обговорення підсумкового документа ЕО (ОВНС) чи його проекту, представлення коментарів і зауважень до нього. Як правило, протягом визначеного періоду цей документ доступний громадськості й іншим зацікавлених сторонам, що можуть представляти свої зауваження і пропозиції. Одночасно документ направляється в ряд державних органів і інших організацій для одержання офіційних коментарів і зауважень. Розповсюдженою вимогою є також проведення на цьому етапі суспільних слухань і включення їхніх результатів у матеріали з оцінки впливу.
11.7. Розгляд альтернатив
РОЗДІЛ 12. ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА ПРОЕКТІВ
12.1. Мета і завдання екологічної експертизи
12.2. Об’єкти екологічної експертизи
12.3. Суб’єкти екологічної експертизи
12.4. Форми проведення екологічної експертизи
РОЗДІЛ 13. МІСЦЕ І РОЛЬ ЕКОЛОГІЧНОГО АУДИТУ В УПРАВЛІННІ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯМ
13.1. Теоретичні основи формування і розвитку екологічного аудиту
13.2. Методичні принципи екологічного аудиту