Екологічний менеджмент - Семенов В.Ф. - 11.6. Врахування результатів екологічної оцінки при прийнятті рішень

Основна мета екологічної оцінки — сприяти прийняттю рішень, що враховують екологічні фактори на рівні з технічними й економічними. Проміжні й остаточні результати екологічної оцінки проектів можуть використовуватися різними сторонами, наприклад:

проектувальниками при виборі проектних рішень, пов’язаних з найменшим впливом на навколишнє середовище і при плануванні заходів для пом’якшення впливів;

ініціатором при виборі альтернатив здійснення намічуваної діяльності (чи ухваленні рішення про відмову від такої);

кредитно-фінансовими організаціями під час прийняття рішень про виділення коштів на здійснення намічуваної діяльності;

органами, відповідальними за охорону навколишнього середовища при видачі дозволів на природокористування й узгодженні умов природокористування;

іншими органами державного нагляду і контролю, органами влади і місцевого самоврядування при прийнятті рішень про дозвіл чи ліцензування намічуваної діяльності.

Післяпроектні стадії. Накопичений в галузі ЕО досвід свідчить, що результативність цього процесу вирішальним чином залежить від того, наскільки висновки екологічної оцінки враховуються не тільки при плануванні, але і при здійсненні намічуваної діяльності. Тому в сучасних системах ЕО все більше уваги приділяється стадіям ЕО, що відбуваються після затвердження намічуваної діяльності (»післяпроектним стадіям»), З цією метою в документацію з ЕО включаються так звані плани екологічного менеджменту (ПЕМ), що докладно описують, яким чином будуть виконуватися запропоновані заходи для пом’якшення негативних впливів. ПЕМ звичайно також включають програми моніторингу реальних впливів і порівняння їх з попередніми, що дозволяє поліпшити не тільки індивідуальні процедури екологічної оцінки, але і систему ЕО в цілому.

Елементи процесу ЕО: участь громадськості і розгляд альтернатив. Одним з найважливіших елементів екологічної оцінки є участь громадськості. У процесі екологічної оцінки беруть участь три основні групи, що розрізняються за ступенем і характером зацікавленості в тих чи інших результатах проекту: ініціатор діяльності, спеціально уповноважені органи й інші зацікавлені сторони. При цьому ініціатор діяльності і група учасників, що представляє інтереси держави, досить легко визначаються за формальними ознаками, їхні права й обов’язки, як правило, регламентовані нормативними документами. У той же час група, умовно названа »інші зацікавлені сторони», і насамперед, її частина, яку можна охарактеризувати як »громадськість», піддається ідентифікації набагато сутужніше. При цьому сама громадськість має складну внутрішню структуру, включає безліч груп інтересів. З цих причин організація взаємодії з нею в рамках процесу ЕО представляє найбільшу складність.

По-перше, участь громадськості може слугувати інструментом узгодження інтересів різних груп, які беруть участь у плануванні і здійсненні намічуваної діяльності. Протиріччя, що виникають між інтересами цих груп, є найбільш частим джерелом конфліктів, які виникають навколо проекту. Тому пошук таких проектних рішень, що найбільшою мірою відповідали би інтересам усіх цих сторін, у значній мірі визначає зміст процесу участі громадськості. Можна сказати, що однією з основних цілей участі громадськості в процесі ЕО є виробка взаємоприйнятних рішень і, як наслідок, зменшення конфліктності проекту в цілому.

По-друге, суспільна участь може використовуватися як інструмент вирішення різних завдань екологічної оцінки, таких як виявлення можливих впливів, вивчення соціальної значимості проекту і визначення найбільш значимих впливів, вивчення альтернатив, планування заходів задля зменшення і (чи) пом’якшення впливів. У цілому суспільна участь повинна сприяти поліпшенню якості прийнятих рішень.

11.7. Розгляд альтернатив
РОЗДІЛ 12. ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА ПРОЕКТІВ
12.1. Мета і завдання екологічної експертизи
12.2. Об’єкти екологічної експертизи
12.3. Суб’єкти екологічної експертизи
12.4. Форми проведення екологічної експертизи
РОЗДІЛ 13. МІСЦЕ І РОЛЬ ЕКОЛОГІЧНОГО АУДИТУ В УПРАВЛІННІ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯМ
13.1. Теоретичні основи формування і розвитку екологічного аудиту
13.2. Методичні принципи екологічного аудиту
13.3. Досвід формування системи екологічного менеджменту й екологічного аудиту в Україні та за кордоном
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru