Вексельна справа - Демківський А.В. - ЗМІСТ, ФУНКЦІЇ ТА ФОРМИ ІНДОСАМЕНТУ

ЗМІСТ, ФУНКЦІЇ ТА ФОРМИ ІНДОСАМЕНТУ

Зміст індосаменту Як ми вже знаємо, вексель здатний багаторазово (у країнах з ринковою економікою в середньому 80 разів) передаватися від власника до наступної особи шляхом індосування. Особливістю індосування е те, що, з одного боку, за допомогою індосаменту права за векселем передаються від попереднього векселетримача до наступного, а з іншого — той, хто переуступив свої права наступникові, бере на себе слідом за векселедавцем вексельне зобов'язання. Така властивість індосування посилює привабливість багатократно індосованого векселя як надійного виду цінного паперу, що має підвищену обігоздатність, легко приймається в оплату боргу, широко використовується як застава, може погашати інші грошові зобов'язання та мати високу курсову вартість на ринку.

Індосуватися можуть прості векселі й переказні, як оригінали і примірники останніх, так і їхні копії. Право переказу належить будь-кому, хто законно придбав вексель. У процесі індосування беруть участь дві особи: векселетримач і набувач векселя. Першого з них ще називають цедентом векселя, а другого — цесіонарієм.

Індосантом у широкому розумінні може бути будь-яка особа, що поставила свій підпис на векселі. Тому індосантами вважаються всі, хто видав, передав, акцептував вексель або ж приєднав свій підпис до підпису іншої особи. Тим самим індосанти гарантують платіж за векселем у разі неплатежу з боку боржника, а у разі неналежного виконання ним своїх зобов'язань беруть на себе солідарну відповідальність за платіж шляхом регресу. Ця відповідальність зберігає законну силу навіть тоді, коли врешті-решт вексель виявиться недійсним. Індосант також може заборонити новий індосамент. Тоді він не відповідає перед тими наступними за ним особами, на користь яких вексель було передано.

Факт вручення векселя з передавальним написом означає, що індосат реально набув право власності на вексель і може відповідно розпоряджатися ним, а саме:

• утримувати до терміну настання платежу;

• зробити новий Індосамент задля розрахунку з іншим учасником вексельного обігу, передати у заставу, на інкасо чи за іншим дорученням. При цьому передавальний напис до вручення векселя тримачеві вважається відзивним і може бути анульованим.

Кількість індосаментів на векселі необмежена. Здатність векселя передаватися за допомогою індосаменту розширила масштаби його застосування настільки, що вексель із знаряддя переказу коштів перетворився на засіб платежу, а нині — на товар, який купується з метою здійснення ним платежу, а також на сферу короткострокового прибуткового вміщення тимчасово вільних коштів. При цьому високу оборотність має будь-який вексель, навіть той, що виданий без застереження про наказ.

І лише постановка на векселі спеціальної позначки "не наказу" може позбавити вексель оборотності. Водночас вексель, що містить таке застереження, може передаватися у власність наступному кредиторові, але лише на основі цивільного договору про уступку вимоги за допомогою цесії. За цесією право вимоги переходить до наступного кредитора у такому ж обсязі, як і у попереднього. Тобто відбувається лише зміна осіб. Як знаряддя передання вимоги за звичайним цивільним зобов'язанням цесія широко застосовується для передання векселів після & опротестування у неплатежі або після завершення терміну, що встановлений для опротестування векселя.

Право оборотності векселя і його усунення належить векселедавцеві. Зокрема, якщо вексель видано як оборотний фінансовий документ, то він залишається таким аж до його погашення. Тобто жодні застереження, що ставляться на векселі після перелання його першому векселетримачеві, не усувають оборотності документа, а лише знімають відповідальність з того індосанта, який вмістив таке застереження, перед наступним набувачем.

Діє така закономірність: чим більше індосаментів на векселі, тим ширшим стає коло векселе зобов'язаних осіб, масштабнішою їхня гарантія платежу і вищою курсова вартість векселя. При цьому право постановки першого індосаменту належить першому векселетримачеві. Це означає, що векселедавець не індосує вексель, а трасує його на ім'я першого тримача. Як правило, перший індосамент ставиться у крайній лівій частині зворотного боку векселя. Всі наступні індосаменти векселетримачі розмішують під ним і мають приблизно таку форму: "Платіть наказові такого-то". В індосаменті можна вмістити застереження про наказ, але воно не обов'язкове, оскільки можливість подальшого передавання векселя є самозрозумілою.

Якщо на звороті векселя вже не вистачає вільного місця, то до векселя приклеюється додатковий аркуш — алонж. Індосамент, що першим розміщується на алонжі, має починатися на векселі і закінчуватися на поєднанні векселя та алонжу.

У разі використання копії на оригіналі векселя після останнього індосаменту, зробленого до виготовлення копії, слід умістити застереження: "Починаючи звідси індосування дійсне тільки на копії". Після цього індосаменти на оригіналі стають недійсними.

Якщо за Женевською системою вексельного права індосамент ставиться на зворотному боці векселя і на алонжі, то за англійсько-американським правом будь-яка особа, що підписала вексель не як векселедавець або акцептант, несе відповідальність перед законним векселетримачем як індосант, хоч би де цей підпис розмішувався: Українське вексельне право вважає за індосамент лише написи на звороті векселя. А на лицевому боці можуть стояти тільки підписи векселедавця, акцептанта і аваліста.

Передання векселів за індосаментом оформлюється відповідним актом. Як і будь-який приймально-передавальний акт, він переважно складається у двох примірниках для вручення кожній стороні. В акті вказуються основні характеристики векселя, називаються уповноважені особи, зазначаються дата, а також мета передачі векселя (для погашення кредиторської або дебіторської заборгованості). Обов'язковими є також печатки й підписи сторін.

Індосант, який оплатив вексель, може закреслити свій індосамент та індосаменти наступних за ним векселетримачів, тому що у разі регресу відповідальність перед ним несуть лише попередники. Закреслений індосамент вважається недійсним. Це стосується також випадків, коли в тексті індосаменту закреслено одне чи кілька слів, що не ставлять під сумнів характер і факт угоди. Але якщо виникають такі сумніви, потенційний векселетримач скоріше за все від такого векселя відмовиться. Разом із тим наявність закреслень і навіть недійсність індосаменту не робить недійсним вексель загалом.

Індосамент може ставитися на векселі й після збігу терміну платежу. Він має такі ж наслідки, що й зроблений до настання цього терміну. Винятком є лише індосаменти, поставлені на векселі, опротестованому, в неплатежі, або на тому, за яким вже минув термін здійснення протесту. Це означає припинення вексельних відносин, а такі індосаменти мають наслідки звичайної цесії.

Виходячи із змісту індосамент має два види:

• власне передавальний напис, що забезпечує передання титула власності іншій особі, легко і просто оформлюючи зміну власності на вексель. Ось чому він так широко використовується у розрахунках суб'єктів підприємницької діяльності, в інкасуванні платіжних документів, охоплюючи як внутрішньонаціональні, так і міжнародні економічні стосунки;

• перепоручительський напис, що замінює довіреність на виконання певних дій. За його допомогою передаються різного роду доручення власника. Від його імені інша особа, зокрема, може вчинити пред'явлення до акцепту і платежу, здійснити опротестуйння і стягнення вексельної суми, виконати інші доручені дії, щоб гарантувати захист прав власника. В усіх цих випадках вексель залишається власністю перепоручителя.

У зв'язку з цим індосамент може мати такі словесні форми:

• напис "сплануйте наказу..." "сплануйте тільки..." або "замість мене (нас) сплатіть..*. При цьому термін "наказу" не є обов'язковим. І за його відсутності вексель зберігає силу оборотності і здатність передаватися наступним індосатам. Використання ж такого нетрадиційного напису, як "Отримувачем за даним векселем є такий-то", призводить до того, що право власності закріплюється за даною особою і одночасно порушуються права наступного векселетримача, який стає лише особою з вексельними повноваженнями;

• напис "не наказу" або інший рівнозначний вираз. Він означає заборону подальшого передання векселя у власність наступних набувачів. Причини нанесення поручительського індосаменту можуть бути такими ж, як і при складанні векселя. Проте на відміну від векселедавця індосант не може заборонити наступне індосування. Тобто вексель і після нанесення індосаменту у формі "не наказу" може і далі передаватися за індосаментом. Але тоді індосант, який помістив заборону, не несе відповідальності перед тими наступними особами, до котрих цей вексель надійшов без його згоди. Іншими словами, такий індосант стає відповідальним лише перед своїми індосантами.

Особа, що отримала вексель з індосаментом "не наказу", не є власником векселя. Вона виконує лише визначені власником дії і не несе відповідальності перед тими, кому цей вексель передається. Але якщо векселедавець ставить позначку "не наказу", то такий вексель стає власністю ремітента, а його передавання можливе лише у формі і з наслідками загальноцивільного договору про пере-уступлення вимоги (цесії). Цим самим право власності передавати заборонено. Якщо після цього вексель буде передаватися, то надписувачі не несуть відповідальності перед наступним векселетримачем. За договором цесії боржник може висувати проти вимоги нового кредитора усі ті заперечення, які він мав проти першого кредитора на момент уступки вимоги. У свою чергу перший кредитор несе відповідальність перед новим кредитором лише за дійсність переданої вимоги, але не за виконання зобов'язань з боку боржника.

В індосуванні векселів існують й інші обмеження, зокрема:

• векселедавець не може ввести до тексту векселя застереження "Без обороту", тому що цим він хотів би зняти з себе відповідальність за платіж; водночас індосанти таким правом володіють. Такий напис суттєво обмежує обіговість векселя, а якщо він стоїть останнім на векселі, то такий вексель до дисконту чи застави у банках не приймається;

• аваліст, здійснивши платіж вексельної суми, вже не може і нд осу вати вексель іншій особі;

• заставотримач та інкасат можуть індосувати вексель лише за формою і змістом передоручення, тобто запропонувати якійсь третій особі виконати їхню функцію (скажімо, отримати платіж за ремітента).