Державне регулювання економіки - Гриньова В.М. - 6.2. Трудовий потенціал країни та класифікація трудових ресурсів

Основу трудового потенціалу становить народонаселення країни. Елементами трудового потенціалу є трудові ресурси - частина населення країни, що володіє необхідними фізичними здібностями, знаннями та досвідом, які дають змогу їм брати участь у процесі створення матеріальних благ і надання послуг та характеризуються кількісними і якісними показниками. Трудові ресурси становлять потенціал живої праці, яким володіє країна. Кількісна характеристика трудового потенціалу визначається:

- демографічними чинниками (приростом населення, міграційною рухливістю та ін.);

- потребами суспільного виробництва в робочій силі;

- можливостями задоволення потреби працездатного населення в робочих місцях.

Якісна характеристика трудового потенціалу має умовний характер і може визначатися з допомогою:

- показників демографічного розвитку;

- медико-біологічних і психофізичних характеристик;

- професійно-кваліфікаційних даних;

- соціальних можливостей.

Класифікація трудових ресурсів регіону здійснюється за такими категоріями:

1) за складом виділяють:

- працездатне населення в працездатному віці - це особи, що знаходяться в працездатному віці (в Україні відповідно до чинного законодавства межі працездатного віку визначені для жінок - від 16 до 55 р.; для чоловіків - від 16 до 60 р.), за винятком непрацюючих інвалідів І і II груп, а також осіб, що перейшли на пенсію на пільгових умовах, тобто раніше за встановлений у загальному порядку робочий вік;

- працюючі підлітки (до 16 років);

- населення, старше працездатного віку, яке бере участь у суспільному виробництві;

2) за видами діяльності виділяють трудові ресурси, задіяні:

- в суспільному виробництві;

- індивідуальній трудовій діяльності;

- господарюванні домашнього та особистого підсобного господарства;

- навчанні з відривом від виробництва;

3) за віковою структурою виділяють такі групи трудових ресурсів:

- молодь у віці 16-29 років;

- особи середнього віку від 30 до 49 років;

- особи передпенсійного віку: жінки 50-54 року; чоловіки 50-59 років;

- особи пенсійного віку: жінки 55 років і. старші; чоловіки 60 років і старше;

4) за статевою структурою трудові ресурси характеризуються співвідношенням кількості чоловіків і жінок у складі населення, як правило, працездатного віку. В Україні приблизно частка чоловіків становить 45 %, жінок - 55 %. Таке співвідношення є нормальним для економічно розвинених країн;

5) за рівнем освіти трудові ресурси мають такі освітні рівні:

- неповна середня освіта;

- загальна середня освіта;

- середня спеціальна освіта;

- вища освіта;

- фахівці вищої кваліфікації.

в) за професіонально-кваліфікаційною структурою трудові ресурси класифікуються:

- за видами економічної діяльності;

- за професіями та спеціальностями (згідно з діючим класифікатором професій та спеціальностей);

- за рівнем кваліфікації (висококваліфіковані, кваліфіковані та некваліфіковані кадри;

- за категоріями персоналу (адміністративно-управлінський персонал; виробничий персонал, допоміжний персонал).

Класифікація трудових ресурсів за основними ознаками дає змогу підвищити ефективність їх використання та регулювання ринку праці. Основою формування трудового потенціалу країни є процес відтворювання населення, який залежить від демографічного стану та рівня соціального розвитку.

6.3. Методи державного регулювання ринку праці

Державне регулювання ринку праці - це система економічних, адміністративних, законодавчих і організаційних заходів, які здійснюють органи державної влади різних рівнів управління, спрямовані на забезпечення гарантій населення у здійсненні права на працю та захист від безробіття.,При цьому може бути використана сукупність методів державного регулювання ринку праці, подана на рис. 6.3.

Державна політика у сфері зайнятості становить сукупність напрямів і заходів, реалізація яких сприяє досягненню поставлених цілей і вирішенню нагальних завдань. Наприклад, основна мета державної політики зайнятості на сучасному етапі розвитку економіки України полягає у постачанні галузей матеріального та нематеріального виробництва працівниками відповідних кваліфікацій для забезпечення сталих темпів зростання виробництва. При цьому основним завданням, вирішення якого сприяє досягненню цієї мети, є створення умов для продуктивної зайнятості трудових ресурсів на всіх рівнях управління, починаючи з господарюючого суб'єкта і закінчуючи макроекономічним ринком праці. Дуже важливим є питання формування вартості робочої сили, що впливає на рівень ефективності її використання в умовах ускладнення завдань, які стоять перед робочою силою.