Козацькі вожді України Т.2 - Сушинський Богдан - Василь Дрозд, полковник брацлавський, керівник антипольського повстання.

Увагу літописців, а отже й істориків Василь Дрозд (Дрозденко, р. н. невід. - помер 1665) привернув лише в 1665 році, тобто в рік своєї загибелі. Відомостей про нього дійшло до наших часів дуже мало, та обминути його було б нечесно. Годі вже того, що переважна більшість дослідників або зовсім не називає цього імені, або приділяє йому якийсь рядок-два.

Зате не обминув полковника у своєму "Літописі Малоросії..." французький історик XVIII століття Жан-Бенуа Шерер.

Отож, що ми знаємо про Василя Дрозда? Судячи з усього, кар'єру свою він розпочинав ще за Б. Хмельницького, а за гетьмана Тетері вже був полковником брацлавським. Хоч брацлавський адміністративний полк містився на західних околицях Гетьманщини, тобто поблизу територій, що контролювала Польща, але В. Дрозд тримався чітко вираженого антипольського курсу, не виявляючи, однак, інтересу і до партії російської. Тому цілком закономірним може бути висновок, що він належав до полковників, які воліли бачити Україну незалежною гетьманською державою.

Під час українського походу (1663-1664) короля Яна-Казимира Василь Дрозд очолив антипольські виступи на Брацлавщині, досить часто вдаючись із Семеном Височаном, Іваном Сербином та керівниками інших повстанських загонів до партизанських дій на комунікаційних лініях польської армії.

Особливо ж активізувався полковник, коли вже й поляки зрозуміли, що авантюра, до якої їх підштовхнув Тетеря, не вдалася, і вони почали відступати. Разом з ними відступав з рештками свого війська й сам Тетеря. Так ось, за деякими даними, він мав намір чи то осісти, чи просто перепочити в Брацлаві, але загін Дрозда розбив його і погнав далі, на Польщу.

Великі надії на Дрозда та на Сірка покладав гетьман Правобережної України Степан Опара. Відомо, що він звертався з листом до Дрозда, пропонуючи йому приєднатися до спілки в змаганнях за булаву, а також до боротьби проти поляків і татар. Оскільки йшлося про боротьбу проти поляків, то Василя Дрозда це влаштовувало. Можливо, він і справді приєднався 6 до Опари, але, як відомо, Опара, того ж таки 1665 року, потрапив до пастки, влаштованої бєлгородськими татарами, і пішов згодом на страту.

Ну, сама страта Опари на Василя Дрозда особливого враження не справила: усі під Богом ходимо. Йому, давньому рубаці, доводилося побувати в стількох боях, бачити стільки страт... А от шлях Опари до козацького Олімпу, до гетьманства, пана Василя зацікавив. Хто такий, той Опара? Навіть не адміністративний полковник, як оце він, Дрозд, а звичайний собі сотник. А бач, згуртував навколо себе хлопців і ті проголосили його гетьманом. "А чи не набереться ще якихось кілька тисяч хлопців, які б гукнули: "Полковника Дрозда - гетьманом!"? Чом не спробувати та не припинити отого безладдя, що панує тепер в Україні? "

Одначе, як відомо, святе місце не пустує. Дрозд уже почав активно формувати свою партію, коли раптом йому нагадали, що гетьман в Україні вже є. І не один. Хто нагадав? Дорошенко. Довідавшись про те, що Дрозд витісняє поляків з території свого полку і не визнає зверхності їхнього короля, тоді як сам Дорошенко був іншої думки про роль Польщі та її короля у розв'язанні проблеми становлення української державності, гетьман зібрав чимале військо і підступив до Брацлава. Погрози та переговори нічого не дали: замкнувшись у фортеці зі своїм полком та озброївши міщан, Василь Дрозд заявив, що стоятиме на смерть.

Облога тривала кілька тижнів. За цей час у місті вичерпались усі запаси продовольства, чимало людей загинуло, не стало набоїв... Щоб урятувати рідний Брацлав од голоду та руїни, В. Дрозд припинив опір і здався на милість переможця. Милості, одначе, не було, як і до інших, хто зазіхав на владу. Дорошенко наказав закувати гордого брацлавця в кайдани і вивезти до Чигирина. Там, на майдані, кат зітнув йому голову.