Логіка - Дуцяк І.3. - Предмет і статус логіки

Від часу появи логіки її предметом уважали форми і закони мислення. Таке розуміння предмета логіки виявилося вже в етимології назви: головними значеннями давньогрецького слова були "слово", "поняття", "мислення", "розум". Отже, зміст цього терміна був пов'язаний із суто людськими формами фіксування й опрацювання знань. Наведене вище визначення предмета логіки і зараз можна знайти в багатьох навчальних виданнях. Водночас розвиток логіки та суміжних з нею галузей знань зумовлює потребу деякого коригування такого тлумачення предмета логіки.

Першою підставою до зміни розуміння предмета логіки є той факт, що людина володіє не одним, а принаймні трьома формами мислення: по-перше, предметно-дійовим, по-друге, наочно-образним і, по-третє, абстрактним, тобто мисленням за допомогою знаків.

Предметно-дійове мислення полягає в отриманні шуканих знань про об'єкт пізнання внаслідок виконання певних дій над самим об'єктом пізнання. Наприклад, коли хтось не може відчинити двері, він починає виконувати різні маніпуляції з ключем та дверима, наприклад, притискає вушко ключа у різних напрямах, щоб змінити кут його розташування. Таку зміну кута можна робити систематичними мінімальними змінами в діапазоні триста шістдесяти градусів. Крім того, можна дещо витягати ключ, притискати, піднімати чи виконувати інші переміщення дверей та ін.

У підсумку людина знаходить таке взаємне розміщення ключа й дверей, за якого відмикається замок. З цього моменту проблем з відімкненням замка вже не буде, оскільки в підсумку маніпуляцій отримано шукане знання про дії, необхідні для відкривання замка. Знання отримано внаслідок дій над об'єктом пізнання. Така форма мислення е єдиною в дитини у віці приблизно до двох років.

Інша форма мислення, тобто інший спосіб отримання знань - наочно-образне мислення. Воно полягає в отриманні знань також шляхом певних маніпуляцій, але вже не над самим об'єктом пізнання, а над його моделлю в уяві. Кожна людина, в тому числі доросла, використовує цей метод пізнання, коли уявляє можливі варіанти майбутніх подій. Така діяльність дуже важлива, оскільки в її підсумку людина отримує знання про можливі найліпші й найгірші варіанти розвитку певних подій. Це дає змогу поставити за мету досягнення найліпших варіантів і уникнення найгірших. Без описаного моделювання в уяві людина не має знань про можливі варіанти важливих подій, які на неї очікують (можливість якихось вагомих втрат чи здобутків). Водночас важливі події супроводжують людину все її життя, тож треба постійно виявляти різні варіанти розвитку подій. Наочно-образне мислення формується в дитини у віці близько двох років і переважає до семи років (предметно-дійове мислення не зникає, однак перестає бути основним).

Третій вид мислення, властивий тільки людині, - це абстрактне мислення, тобто мислення за допомогою знаків. Тільки люди використовують одні предмети для позначення інших. Дотепер предметом логіки реально є лише абстрактне мислення, тобто мислення за допомогою знаків. Тож треба або наповнити навчальні видання матеріалом про предметно-дійове і наочно-образне мислення, щоб ці видання охоплювали правила всіх видів мислення, або ж звузити предмет логіки в цьому аспекті, обмеживши його лише абстрактним мисленням.

Ще одна підстава для зміни розуміння предмета логіки зумовлена інтенсивним розвитком інформаційних технологій. З'ясувалося, що закони логіки, за якими опрацьовує знання (тобто мислить) людина, тотожні законам, за якими обробляють інформацію штучні системи опрацювання інформації, наприклад, комп'ютери. Тому в зазначеному аспекті предмет логіки треба розширити: предметом логіки е не тільки закони опрацювання знань людиною, а взагалі закони опрацювання знань, незалежно від того, чи виконуватиме це опрацювання природна (людина, людський мозок), чи штучна система. Отже, мислення не перестає бути предметом логіки (її предметом є "в тому числі мислення, але не тільки мислення"). Тому доцільно вживати не термін мислення, а загальніший термін опрацювання знань, який охоплює також опрацювання знань людиною, тобто мислення.

У підсумку можна сформулювати таке означення: логіка - це наука про закони опрацювання знань, зафіксованих знаками.

Для з'ясування статусу логіки доцільно звернутися, насамперед, до історії філософії. У Стародавній Греції, де виникла філософія, її тлумачили як пізнавальну діяльність, яка охоплювала всі тогочасні науки. Водночас у філософії виділяли дві частини - першу філософію (науку про найзагальніше) і другу філософію (сюди належали всі інші науки, серед них логіка). У міру розвитку наук вони поступово відділялися від філософії. Особливо стрімким це розмежування стало з середини XIX ст. У цей час почався відхід від філософії як реакція на претензії філософів щодо філософії як цариці наук. Філософи вважали, що вони повинні формулювати, окрім іншого, пояснення різних природних явищ, і що ці пояснення повинні бути визначальними для подальших пояснень природничників. Однак природничі пояснення філософів щораз частіше суперечили відкритим науковців, що й спонукало до відмежування від згаданих претензій філософії. Це прискорило усвідомлення статусу різних наук як самостійних, незалежних від філософії. Частина наук, які філософи однозначно вважали розділами філософії, виявились експериментальними науками, тобто такими галузями знань, де проводять експерименти, що не узгоджувалося з загальними уявленнями про філософію.

Наприклад, від середини XIX ст. з працями Вільгельма Вундта в психології почали проводити експерименти, тобто вона стала експериментальною наукою. Експерименти проводять також у політології. З огляду на цей історичний процес можна припустити, що логіка є розділом філософії лише тимчасово. Справді, предмети спеціальних наук (у тому числі логіки), в яких досліджують якість спеціальні об'єкти, важко пов'язати одним означенням з дослідженням найзагальнішого, що очевидно і повинно бути єдиним предметом філософії.

З іншого боку, зі зростанням використання у логіці методів математики, а також з розвитком застосувань логіки до обґрунтування основ математики у частини математиків виникла думка, що логіка є частиною математики, тобто що це математична дисципліна. На це треба зазначити, що предметом логіки є не тільки виконання міркувань у математиці. Предмет логіки загальніший - тут формують правила міркувань, застосовні в будь-яких галузях знань. Тобто в цьому сенсі логіка насправді має ширше поле діяльності. Водночас застосування в логіці методів математики не робить її частиною, розділом математики. Це так само, як застосування математики фізиками, хіміками, біологами, економістами не перетворює згадані науки в розділи математики. Оскільки логіка не належить ані до філософії, ані до математики, то треба зробити висновок: логіка є окремою, самостійною галуззю знань.

Крім зазначеного, наголосімо, що та логіка, яку розвивають логіки в межах філософи (філософська логіка), і та, яку розвивають у межах математики (математична логіка) - це не різні галузі знань. Філософів і математиків у логіці цікавлять різні проблеми. Філософи більше розглядають зв'язок логіки з природним мовленням, опрацюванням знань людиною (зокрема, з мисленням). Математиків більше цікавить застосування логіки до тих чи інших проблем математики.