Ділова кар'єра - Дахно І.І. - 3.3. Візитівка

Стандартний її розмір - 5 х 9 см. Про те, коли і де візитівка вперше з'явилася, не доводилося зустрічати інформацію. Візитівка вважається найпростішим, найшвидшим і найзручнішим способом повідомлення найважливішої інформації про її власника. Візитівка має оформлятися з дотриманням фірмового стилю. Зазвичай на ві-зитівці зазначаються: прізвище, ім'я, по- батькові, адреса фірми, номер телефону (стаціонарного, мобільного), номер факсу, електронна пошта. Можуть зазначатися й реквізити компанії. Наприклад, номер розрахункового рахунку. Може вказуватися номер ліцензії, якщо певний вид підприємницької діяльності належить до розряду ліцензованих.

У сучасному світі візитівка є важливим атрибутом ділової людини. За допомогою візитівки її одержувачу можна сповістити певну інформацію про її власника та те, чим він опікується.

Візитівки бувають діловими, особистими. Ті візитівки, що спрямовані на коректне знайомство, містять повне ім'я та по - батькові. Бувають і комбіновані візитівки. Вони містять як службову, так і особисту інформацію про її власника.

Корпоративна візитівка представляє компанію у цілому. Така візитівка повідомляє інформацію про сферу діяльності компанії. На візитівці зазначається загальний контактний телефон та/чи електронна пошта. Корпоративна візитівка має оформлятися у фірмовому стилі.

При створенні візитівки слід визначитися зі сферою діяльності підприємства. Візитівка салону квітів матиме непривабливий вигляд, якщо на ній міститемиться інформація, надрукована стандартним шрифтом на білому фоні. Такій візитівці не завадив би орнамент. Орнамент з квітів був би недоречним на візитівці науково - дослідного інституту, що опікується вивченням раку чи інших тяжких хвороб. Квітковий орнамент на такій візитівці викликав би почуття далекі від оптимістичних.

На особистих візитівках не зазначається посада, місце роботи та інша інформація з ділової сфери.

Помічено - для того, щоб інформація на візитівці не розпорошилася у морі подібної інформації, візитівка має бути правильно складена і оформлена. Інформація на візитівці має бути не просто інформативною, а й бути спонукаючим чинником для ознайомлення з нею.

Візитівці завжди має бути притаманною певна оригінальність. Людям не повинно здаватися, що візитівка є занадто простою. Невиразність візитівки не приносить користі її власнику.

Фахівці радять, щоб візитівки співробітників компанії, яка опікується страхуванням автомобілів, були яскравими й виготовлені з паперу, який сам клеїться. Таку візитівку можна було б клеїти у салоні автомобіля. Яскрава незвичайна візитівка доречна у тому випадку, якщо того вимагає професія. Подібні візитівки використовують, наприклад, рекламні агенти, художники, музиканти.

На візитівках лікаря варто вказати години роботи. На звороті візитівки можна зробити табличку, де зазначити дату і години відвідання пацієнтом лікаря. Таку візитівку можна було б використовувати і як талончик запису до лікаря. Візитівки з аплікаціями й стрічками були б вдалими для працівників бутіків та салонів краси. Оригінальними вважаються подвійні візитівки у вигляді книжечки. Оригінальними є і фігурні візитівки чи такі, які за своєю формою є логотипом компанії. Зустрічаються візитівки у вигляді прищепки для білизни чи леза для гоління. Як візитку використовують також ярлик на упаковці.

Увагу до візитки може викликати і матеріал, з якого вона виготовлена. Традиційним матеріалом для візитівок є папір. Кажуть, що кількість видів паперу і дикту (картону) сягає 900. Очевидно, така кількість може задовольнити будь - який смак.

Окрім паперу, для виготовлення візитівок широко використовується пластмаса. Вона буває як прозорою так й непрозорою, як глянцевою так і матовою. Приємними на дотик й красивими є візитівки, що виготовляють з пробкового дерева. До ґатунку "крутих" можна віднести візитівки, які за свій матеріал мають цінні породи дерева.

Інколи візитівки виготовляються з мінералів. Була інформація про те, що одна з київських компаній випустила комплект таких візитівок для російського президента - Бориса Єльцина. Каліграфічні надписи на візитівці, виконані вручну, надають їй поміж знавців особливий шарм.

Для виготовлення візитівок використовується і шкіра. На думку деяких фахівців ознакою солідності є золотий шрифт на чорному фоні.

Солідними вважаються і мармурові карточки.Інші ж фахівці радять виготовляти візитівки з паперу високої якості. Поверхня паперу може бути різною.

Якщо на візитівку дивитися з точку зору ціни та якості, то переважають візитівки, виготовлені з допомогою шовкотрафаретно-го друку. Виготовляються такі візитівки впродовж щонайменше 3-4 днів.

Найшвидше візитівки виготовляються з використанням цифрового друку. Такі візитівки можна виготовляти лише на білому папері.

Отже, щодо виготовлення візитівки обмежень зі сфери фантастики не існує. Вона може бути виготовленою з гуми, рентгенівського знімку, золота або ж у вигляді різних предметів і форм. Фахівці радять ніколи не забувати відчуття міри. Це відчуття є найголовнішим порадником у будь-якому візуальному втіленні фантазії. Радять також щоб дизайнерам, які опікуються створенням візи-тівок, чітко і зрозуміло пояснювалися бажання замовника щодо візитівки для того, щоб була створена саме бажана вами візитівка.

Основними правилами поводження з візитівкою є наступні.

Візитка вручається так, щоб її одержувач міг зразу ж прочитати її текст. Власник візитівки вголос промовляє своє ім'я та прізвище.

Якщо змінилася адреса, то одночасно з новою візиткою обов'язково надсилається і попередня.

Візитівки, які надсилаються поштою або з кур'єром, кладуть у спеціальний конверт. На конверті зазначаються ім'я, прізвище та посада адресата.

Якщо ви були у чужому офісі, а в цей час там не було того, кому б ви хотіли вручити вашу візитівку, то у візитівці слід загнути верхній правий кут, а потім розправити його. Цю візитівку слід залишити у секретаря (чи у канцелярії). Заломлений кут означатиме, що візитівка до цього офісу прийшла "своїми ногами". Якщо ж карточка передається водієм або кур'єром, то верхній правий кут не заломлюється.

Під час знайомства першим вручає візитівку той, у кого посада є нижчою за рангом. Іноземним партнерам першими вручають ві-зитівки господарі.

Вручаючи візитівку, слід відрекомендуватися. Приймати візи-тівку слід правою рукою. Візитівку слід уважно прочитати і лише після цього її можна сховати. Після цього той, хто одержав візи-тівку, вручає свою.

Під час переговорів отримані карточки можна розкласти перед собою на столі. Такий крок вважається доцільним, щоб не забути імен та прізвищ співбесідників, з якими щойно відбулося знайомство.

Зворотній бік візитівки має бути чистим. Двомовні візитівки, на яких інформація певною мовою (наприклад, українською і англійською) міститься на одній стороні візитівки, а на зворотній стороні - іншою мовою, свідчать про незнання етикету щодо ві-зитівок.

Якщо існує потреба мати візитівку, складену ще й іноземною мовою, то необхідно виготовити два комплекти візитівок.

Чому зворотна сторона візитівки має бути чистою - це достеменно пояснити важко. Так прийнято. Можливо тому, що на зворотній стороні часто є потреба зробити певні записи про власника візитівки, обставини і місце зустрічі з ним тощо.

Візитівку можна використовувати не лише для ділового знайомства, а й для низки інших обставин. З матеріалу, викладеного вище, читач вже зрозумів, що означає заломлений, а потім виправлений правий верхній кут візитівки. Тепер слід запам'ятати, що означає абревіатура (пишеться малими літерами латинського алфавіту) у нижньому лівому куті візитівки. Розшифровка абревіатури подається у дужках. Використовується французька мова. Колись вона відігравала таку роль, яку нині відіграє англійська. Ще й донині у Європі на міжнародних форумах делегації у залі розміщуються за французькими назвами країн. Якщо використовувати англійську мову, то делегацію США слід саджати на одній із задніх лав. Французька ж назва США дає можливість посадити американську делегацію на одній з передніх лав зали.

Отже, у лівому нижньому куті візитівки можна зазначити:

o p. r. (pour remercier) - вислів подяки;

o p. f. (pour feter) - поздоровлення з нагоди свята;

o p. f.c. (pour faire connaissance) - вислів задоволення знайомством;

o p. p.c. (pour prendere conger) - прощання при остаточному від'їзді;

o p. c. (pour condoleance) - вислів співчуття;

o p. f.v. (pour faire visite) - бажання нанести візит;

o p. m. (pour memoire) - нагадування;

o r. s.v. p. (responder s'il vous plait) - прохання відповісти. Наведений вище перелік не є вичерпним. Можуть використовуватися ще й деякі інші позначення. Наприклад:

o p. p. - заочне відрекомендування;

o p. f.n. a. поздоровлення з Новим роком.

На візитівках від руки можна робити і інші написи (" з вдячністю за поздоровлення", " з найкращими побажаннями" тощо). З візитівкою можна надсилати квіти та подарунки.