Кримінальне право України - Кузнецов В.В. - 1. Поняття та види необережності. Випадок (казус), його характеристика та відмежування від злочинної недбалості

1. Поняття та види необережності. Випадок (казус), його характеристика та відмежування від злочинної недбалості

Необережність, поряд з умислом, є основною формою вини у кримінальному праві України. Необережна форма вини характерна для порушень правил безпеки руху та експлуатації транспорту, порушень правил охорони праці та безпеки виробництва, для окремих господарських і службових злочинів.

Необережність поділяється на злочинну самовпевненість і злочинну недбалість.

Необережність є злочинною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховувала на їх відвернення (ч. 2 ст. 25 КК).

Інтелектуальний елемент злочинної самовпевненості. У законі він відображений вказівкою на ставлення суб'єкта до суспільно небезпечних наслідків. Особа, здійснюючи певний вчинок і усвідомлюючи фактичну сторону свого діяння, не оцінює свою поведінку як суспільно небезпечну. При цьому суб'єкт передбачає, що діяння, подібні вчиненому ним, взагалі призводять до суспільно небезпечних наслідків, однак саме вчинена ним дія (бездіяльність) таких наслідків не повинна спричинити.

Вольовий елемент злочинної самовпевненості. Він полягає у тому, що особа легковажно розраховує на відвернення суспільно небезпечних наслідків. При цьому особа розраховує на цілком реальні обставини, котрі за своїми властивостями володіють дійсною здатністю відвернути настання наслідків.

Необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинна була і могла їх передбачити (ч. 3 ст. 25 КК).

Інтелектуальний елемент злочинної недбалості. Непередбачення особою наслідків свідчить про зневажливе ставлення до суспільних інтересів, недостатню передбачливість у здійсненні службових обов'язків, виконанні спеціальних правил, які регулюють ту чи іншу діяльність.

Вольовий момент злочинної недбалості означає обов'язок особи передбачити можливість настання суспільно небезпечних наслідків за додержання обов'язкових для цієї особи запобіжних заходів (об'єктивний критерій); при цьому особа, маючи реальну можливість передбачити суспільно небезпечні наслідки своєї поведінки, не мобілізує свої психічні здібності для того, щоби здійснити вольові дії, необхідні для запобігання таких наслідків (суб'єктивний критерій).

"Випадок" має місце, коли наслідки, що настали, перебувають у причинному зв'язку з дією чи бездіяльністю особи, котра не тільки не передбачала їх настання, але й не повинна була або не могла їх передбачити. Випадок виключає вину в поведінці особи. На відміну від злочинної недбалості "випадок" характеризується відсутністю об'єктивного чи суб'єктивного критеріїв (вольового моменту), які визначають злочинну недбалість як вид вини, або одночасною відсутністю цих критеріїв.

2. Незаконна порубка лісу (ст. 246 КК)

Стаття складається з однієї частини, що містить заборонювальну норму. Родовим об'єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують охорону довкілля. Безпосередній об'єкт злочину - встановлений порядок охорони, раціонального використання і відтворення лісу як важливого елемента навколишнього природного середовища. Предметом злочину є ліс, тобто дерева і чагарники, які не відокремлені від коріння і ростуть у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, у заповідниках або на територіях та об'єктах природнозаповідного фонду. Порубка дерев у містах, селищах, інших населених пунктах (у парках, скверах, садах, на вулицях тощо), а також протиправне заволодіння заготовленим чи складованим лісом утворює склад відповідного злочину проти власності.

Об'єктивна сторона злочину виявляється в: 1) незаконній порубці дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяло істотну шкоду; 2) вчиненні таких дій у заповідниках або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду або в інших особливо охоронюваних лісах.

Незаконна порубка лісу полягає у відділенні дерев і чагарників від кореня незалежно від засобів і способів (наприклад, спилювання, зрубування, повалення транспортним засобом, викорчовування, відокремлення основних гілок від стовбура дерева тощо). Незаконність порубки означає, що вона здійснюється з порушенням вимог нормативних актів, якими регулюється порядок порубки дереві чагарників у лісах України. Зокрема, визнається незаконною порубка дерев і чагарників, вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках або понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.

Спеціальні питання кваліфікації та призначення покарання за цей злочин, тлумачення певних термінів і понять, відмежування його від інших злочинів розкриваються в постанові Пленуму Верховного Суду України № 17 від 10 грудня 2004 р. "Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля".

Злочин має формально-матеріальний склад. За незаконної порубки в заповідниках або на територіях і об'єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах злочин є закінченим з моменту рубки першого дерева або чагарнику (формальний склад). За незаконної порубки в лісах, захисних та інших лісових насадженнях злочин є закінченим з моменту заподіяння істотної шкоди (оцінне поняття), тобто має матеріальний склад. У ст. 246 КК шкода визнається істотною, коли: були знищені певні види дерев у тій чи іншій місцевості; погіршилися породний склад, якість, захисні, водоохоронні й інші екологічні властивості лісу; виникли труднощі у відтворенні заліснення в певній місцевості; знизилась якість атмосферного повітря; змінились ландшафт місцевості, русло річки; сталась ерозія ґрунту; тощо (абз. 3 п. 9 зазначеної Постанови).

Суб'єкт злочину - загальний, тобто фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю.