Кримінальне право України - Кузнецов В.В. - 2. Незаконне переправлення осіб через державний кордон України (ст. 332 КК)

1. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації

Під час виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації дії особи, яка виконувала ці завдання згідно з законом, не визнаються злочинними у разі вимушеного заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам.

Вимушений характер діянь та заподіяння шкоди іншим особам свідчить про те, що вказана норма схожа на крайню необхідність. Однак, як і у випадку виправданого ризику, завдана шкода може бути в деяких випадках більшою, ніж відвернута.

Згідно з КК, організованою злочинною групою визнаються три чи більше особи, які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення одного чи більше злочинів і які об'єднані єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи (ч. 3 ст. 28). Злочинна організація - стійке ієрархічне об'єднання трьох чи більше осіб, члени або структурні елементи якого зорганізувалися за попередньою умовою для спільної діяльності, яка має на меті скоєння тяжких чи особливо тяжких злочинів, або керівництва чи координації злочинної організації, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп (ч. 4 ст. 28 КК).

Спеціальне завдання - особливий вид завдання з попередження чи розкриття діяльності організованої групи чи злочинної організації, виконати яке можливо лише беручи участь у злочинній діяльності вказаних угруповань з метою входження в довіру і отримання необхідної інформації.

Правові підстави з виконання спеціального завдання визначено Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність" та іншими нормативно-правовими актами. КК визнає такі підстави, за наявності яких особа, яка виконувала спеціальне завдання, підлягає кримінальній відповідальності: по-перше, це скоєння особою у складі організованої групи чи злочинної організації умисного, поєднаного з насильством над потерпілим особливо тяжкого злочину, за яке передбачене покарання понад 10 років або довічне позбавлення волі; по-друге, скоєння умисного, пов'язаного з завданням потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, або настанням інших тяжких чи особливо тяжких наслідків, тяжкого злочину, за яким передбачено покарання понад 10 років або довічне ув'язнення.

Однак до такої особи, у разі вчинення нею вказаних злочинів, не може бути застосовано покарання у вигляді довічного позбавлення волі, а покарання у вигляді позбавлення волі не може бути призначене їй на строк, більший ніж половина максимального строку позбавлення волі, передбаченого законом за цей злочин.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 66 КК виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину, у випадках, передбачених законом, є обставиною, що пом'якшує покарання.

2. Незаконне переправлення осіб через державний кордон України (ст. 332 КК)

Стаття складається з двох частин, що містять заборонювальні норми. Родовим та безпосереднім об'єктом злочину є порядок перетинання державного кордону України.

Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 332 КК) виявляється у трьох формах: 1) організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України; 2) керівництво незаконним переправленням осіб через державний кордон України; 3) сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.

Організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України - це передбачає схиляння інших осіб до перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України, але без відповідних документів та без дозволу відповідних органів державної влади, поєднане з розробкою планів такого перетинання та безпосередньою їх реалізацією. Керівництво незаконним переправленням осіб через державний кордон України - це розпорядження діями осіб, які бажають незаконно перетнути державний кордон України, з метою досягнення відповідного злочинного результату. Сприяння вчиненню злочину порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод може пролягати у наданні порад і вказівок щодо найбільш зручних маршруту руху до державного кордону, місця і часу його незаконного перетинання тощо, у наданні транспортних засобів, тимчасового сховища, засобів маскування і засобів приховування слідів злочину, карт чи схем, у відволіканні уваги прикордонних нарядів тощо. Переправлення через державний кордон України - це дії, спрямовані на переведення (перевезення) осіб через умовну лінію, яка визначає межі території України.

Злочин є закінченим з моменту, коли винним виконано відповідні дії: організаційні дії по переправленню осіб через державний кордон України, дії по керівництву таким переправленням, надані необхідні поради, вказівки чи засоби для незаконного перетинання державного кордону України іншими особами або усунені відповідні перешкоди для цього, незалежно від того, чи фактично опинились особи, яких вони переправляють через державний кордон України, за межами України (формальний склад).

Суб'єкт злочину - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку). Організатором і керівником переправлення осіб через державний кордон України може бути одна й та сама особа. Якщо ж одна особа здійснювала організаторські дії, а інша - безпосередньо керувала їх виконанням, їх дії підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 332.

На практиці злочин, передбачений ст. 332 КК, найчастіше вчинюється спільними діями двох чи більше осіб. А тому кваліфікація його за ч. 1 ст. 332 може відбуватися лише в окремих випадках, коли йдеться, приміром, про дії "провідника-одинака", затриманого при переправленні ним однієї чи кількох осіб через державний кордон України.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 332 КК) є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб.