Моделі і методи прийняття рішень в аналізі та аудиті - Гаркуша Н.М. - 2.1. Системний підхід в управлінні економікою

2.1. Системний підхід в управлінні економікою

Системний підхід в ухваленні управлінських рішень

Ухвалення раціональних рішень вимагає цілісного (системного) підходу до розробки, прийняття і реалізації управлінських рішень. Використання системного підходу при ухваленні рішень викликає все ширший інтерес з боку фахівців з управління і керівників підприємств. Дуже часто його називають новим типом управлінського мислення. Нині практично в будь-якій науковій роботі з економічних та управлінських проблем містяться посилання на використання системного підходу, бо він дає змогу підвищити організованість, якість і ефективність керованих об'єктів.

Системний підхід - це філософія управління, метод виживання на ринку, метод перетворення складного в просте, підняття від абстрактного до конкретного.

Системний підхід є основним методологічним інструментом прийняття управлінських рішень, який передбачає планомірне дослідження об'єктів пізнання як складних динамічних систем, що складаються з окремих елементів і мають численні внутрішні і зовнішні зв'язки. Такий підхід забезпечує глибоке дослідження об'єкта з виявленням його значущих причинно-наслідкових зв'язків з урахуванням їх динамічності, взаємодії, взаємозалежності, комплексності, цілісності, співпорядкованості з виділенням головної ланки.

Таким чином, системний підхід надає можливість при прийнятті будь-якого рішення визначити всі взаємозв'язки і з їх урахуванням встановити вплив цього рішення на поведінку як усієї системи, так і окремих її частин.

Інакше кажучи, системний підхід - це методологія дослідження об'єктів як систем. Система складається з двох частин: 1) зовнішнє оточення, яке включає вхід і вихід, зв'язок з зовнішнім середовищем, зворотний зв'язок; 2) внутрішня структура - сукупність взаємопов'язаних компонентів, що забезпечують процес впливу суб'єкта управління на об'єкт, переробку входу в вихід і досягнення цілей системи. Отже, система - це цілісна одиниця взаємозалежних частин, що мають особливу єдність із зовнішнім середовищем, і становить підсистему системи вищого порядку.

Якщо розглядати промислове підприємство як систему, то його підсистемами можуть бути виробнича, збутова, фінансова, управлінська й постачальницька діяльність. Для підприємства торгівлі найбільш важливими будуть підсистеми постачання, збуту і фінансів. Але в кожному конкретному випадку виділення основних підсистем здійснюється індивідуально, з урахуванням специфіки підприємства. Наприклад, для промислового підприємства, яке працює головним чином за системою державного замовлення, збутова функція буде не такою важливою, як для підприємства, що реалізує свою продукцію на відкритому конкурентному ринку.

Метою системи є кінцевий результат або вихід, до якого вона прагне залежно від своєї структурної організації. Метою, наприклад, виробничої системи може бути досягнення необхідної маси заново створеної вартості шляхом випуску конкурентоспроможних товарів для споживачів.

Для несистемного підходу часто характерним є розгляд одного рішення з цілого ряду можливих, частіше за все відповідно до тієї чи іншої службової інструкції, традиції, що склалася, без оцінки ефективності і наслідків цього рішення.

Згідно з потребами практики, ухвалення управлінських рішень має базуватися на більш повному і послідовному застосуванні системного підходу. Це повинно виявлятися в розгляді окремих господарських об'єктів будь-якого рівня управління як окремих систем, органічно пов'язаних і активно взаємодіючих з іншими системами в рамках народногосподарського комплексу, виявленні ролі кожної з них у загальному процесі функціонування економіки. Такими системами можуть бути економіка країни в цілому, її галузі, сектори, види діяльності, суб'єкти господарювання. Так, при прийнятті управлінських рішень щодо торгівлі на макрорівні ця сфера діяльності буде розглядатися як частина національної економіки, а на середньому рівні - як сукупність гуртової, роздрібної й зовнішньої торгівлі, які, у свою чергу, є узагальненням діяльності торговельних підприємств, схожих за характером своїх торгових послуг.

Системний підхід до організації управління вимагає переходу від розрізнених, приватних моделей економіки, ізольованого розгляду економічних категорій і окремих приватних питань до загальної концепції, що дає змогу простежити за всією системою зв'язків і відносин в економіці, всім комплексом параметрів, що визначають якнайкращі шляхи її розвитку і сприяють виконанню намічених планів. Такий самий підхід слід використовувати при ухваленні рішень на рівні окремих організацій і підприємств. Системний підхід є прямим протиставленням практиці локального, тимчасового вирішення проблем без урахування наслідків цих рішень у майбутньому.

Принципи системного підходу - це положення загального характеру, що є узагальненням досвіду роботи людини зі складними системами. їх часто вважають ядром методології. Нині відомо близько двох десятків принципів, серед яких доцільно виокремити такі:

o пріоритет кінцевої мети (цілі всіх структурних елементів системи управління з реалізації ухвалених рішень, цілі всіх людей, що входять в організацію, мають бути злагоджені і збігатися з вектором мети організації);

o єдність (всі елементи системи ухвалення і реалізації рішень знаходяться у взаємозв'язку і взаємозалежності, для досягнення загальної мети вони повинні сприяти один одному);

o взаємозв'язок (всі елементи системи управління, що реалізовує ухвалені рішення, пов'язані не тільки між собою, а й з навколишнім середовищем);

o ієрархія (всі елементи системи розробки, ухвалення і виконання ухвалених рішень знаходяться в ієрархічному взаємозв'язку підкорення і відповідальності);

o функціональність (сумісний розгляд структури управління реалізацією рішень і функціями з пріоритетом функції над структурою);

o розвиток (урахування змінності системи управління, її здібність до розвитку);

o децентралізація (поєднання в ухваленні рішень та управлінні централізації і децентралізації);

o невизначеність (урахування в реалізації рішень невизначеності і випадковості);

o модульна побудова (доцільно і можливо при вивченні діяльності осіб, що приймають рішення, і персоналу управління виходити з можливості виокремлення в ній модулів).

Отже, системний підхід засновано на глибоких дослідженнях причинних зв'язків і закономірностей розвитку соціально-економічних процесів. Розширення застосування системного підходу при ухваленні управлінських рішень сприятиме підвищенню ефективності функціонування економічної системи країни в цілому та її окремих об'єктів.