Правознавство - Копиленко О.П. - 3. Наслідування за законом

Наслідування за законом виникає у разі, якщо воно не змінено або не скасовано спадкодавцем у заповіті. Новий ЦК України значно розширює коло спадкоємців за законом. Це здійснюється як збільшенням кількості черг спадкоємців, так і розширенням кількості осіб, які мають право спадкування за правом представлення.

Держава (інші особи публічного права) за загальним правилом не визнається законним спадкоємцем фізичної особи. У цьому дістає своє відображення ідея, що майно, яке становить приватну власність особи, має залишатися у сфері приватної власності. Лише у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття спадщина може переходити у власність особи публічного права — територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Для цього суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування, яка подається після спливу одного року після відкриття спадщини.

Спадкоємці одержують право на спадкування почергово. ЦК України передбачає п'ять черг спадкоємців.

До першої черги належать найбільш близькі родичі спадкодавця — батьки, діти, той з подружжя, який його пережив. Відповідно до ст. 1261 ЦК України у разі спадкування за законом усиновлений та його нащадки, з одного боку, та усиновлювач і його родичі — з іншого, прирівнюються до родичів за походженням. Тому усиновлений спадкує після усиновлювача, усиновлювач — після усиновленого на загальних підставах — як спадкоємці першої черги. Усиновлений не спадкує за законом після смерті кровних батьків та інших родичів за висхідною лінією, а батьки усиновленого не спадкують після його смерті.

У другу чергу спадкують рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. Відповідно до ч. 2 ст. 26 Сімейного кодексу України (далі СК України), рідними визнаються як повнорідні, так і неповнорідні брат і сестра. При цьому повнорідними визнаються брати і сестри, які мають спільних батьків, а неповнорідними — які мають спільну матір або спільного батька.

Існують деякі особливості спадкування усиновлених дітей. Якщо за рішенням суду про усиновлення збережений правовий зв'язок між усиновленим та його бабою, дідом, братом та сестрою за походженням, то у разі смерті його баби, діда за походженням усиновлений має право на спадкування за правом представлення, а у разі смерті його брата або сестри за походженням — має право на спадкування як спадкоємець другої черги.

У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця, тобто рідні сестра (брат) батька чи матері спадкодавця.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини. До визначення кола осіб, які належать до цієї черги спадкоємців, необхідно з'ясувати поняття "сім'я", яке СК України вперше закріпив законодавчо. Відповідно до ч. 2 ст. З цього Кодексу сім'ю складають особи, які:

1) спільно проживають;

2) пов'язані спільним побутом;

3) мають взаємні права та обов'язки.

З цього правила встановлюється декілька виключень. По-перше, подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік із поважних причин не проживають спільно. По-друге, дитина також належить до сім'ї своїх батьків навіть і тоді, коли спільно з ними не проживає. По-третє, права члена сім'ї має одинока особа, яка, як зрозуміло, проживає одна і не пов'язана ні з ким спільним побутом, правами та обов'язками.

Однозначно визначити коло членів сім'ї за новим С К України важко. Він закріплює, що сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (ч. 4 ст. З СК України). Виходячи з деяких інших статей, зокрема ч. 2 ст. 9 СК України, слід зазначити, що за новою його концепцією до членів сім'ї може належати необмежене коло осіб, які "проживають однією сім'єю" і врегулювали свої "сімейні (родинні) відносини за договором, що має бути укладений у письмовій формі". Це можуть бути особи, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, та будь-які інші особи, які підпадають до наведеного вище визначення. Проте існує одне загальне обмеження: сім'я не може утворюватися на підставах, заборонених законом, або таких, що суперечать моральним засадам суспільства.

До п'ятої черги спадкоємців належать дві категорії осіб:

1) інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів дальшого ступеня споріднення;

2) утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї. Закон визначає поняття "утриманець".

Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

Новий ЦК України змінює імперативність припису щодо черговості одержання спадкоємцями права на спадкування. Відповідно до ст. 1259 цього Кодексу черговість може бути змінена. Це можливо у двох випадках.

По-перше, за нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Спадкоємці можуть, наприклад, домовитися, що батько спадкодавця (спадкоємець першої черги) буде спадкувати після рідного брата спадкодавця (спадкоємця другої черги); рідна тітка спадкодавця (спадкоємець третьої черги) буде спадкувати перед сестрою спадкодавця (спадкоємця другої черги) та ін. Спадкоємці за законом — це, як правило, близькі люди, родичі, тому вони краще знають свої взаємні стосунки і цілком зрозуміло, що за домовленістю вони можуть визначити інший порядок черговості одержання спадщини ніж той, що закріплений у законі. Як витікає із закону, такий договір можуть укласти як усі, так і деякі із спадкоємців. В останньому випадку договір не може порушувати прав спадкоємців, які не беруть у ньому участі. Договором зацікавлених спадкоємців не можуть також порушуватися права спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині.

По-друге, зміна черговості може мати місце за рішенням суду, якщо спадкоємці не дійшли згоди щодо цього питання. Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування. Це може статися за умови, що ця особа протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Закон визначає розмір частки спадкоємців у спадщині, де вони за законом є рівними. Це правило може бути змінене за волею спадкоємців. Якщо спадкоємці домовилися про зміну розміру частки щодо рухомого майна, вони можуть укласти між собою усну угоду.

Спадкоємці можуть змінити розмір частки у спадщині щодо нерухомого майна або транспортних засобів за нотаріально посвідченою угодою.