Українське сімейне право - Ромовська 3.В. - Урочистість державної реєстрації

Відповідно до канонічного права, шлюб "давався" священиком після трьох "оповідей" про бажання "взяти" шлюб, які робилися у церкві на недільному Богослужінні. Вінчання (весілля) було дуже важливою подією у житті людини, тому до нього належало готуватися. Потрібен був час й на виявлення перешкод до шлюбу.

Згідно із частиною 1 ст. 14 Кодексу 1969 р., "укладення шлюбу" могло відбутися по закінченні місячного строку після подачі заяви "бажаючими одружитися". Цей місячний строк встановлений і у ч. 1 ст. 32 СК.

За наявності поважних причин реєстрація шлюбу може відбутися за рішенням керівника органу РАЦСу до спливу цього строку. Вагітність, народження дитини, наявність безпосередньої загрози для життя нареченої або нареченого можуть бути підставою для реєстрації шлюбу навіть у день подання заяви.

У частині 3 ст. 32 СК вперше встановлена можливість відкладення реєстрації шлюбу, але не більше як на три місяці. Рішення про таке відкладення може бути оскаржене до адміністративного суду. Підставою для відкладення реєстрації шлюбу може бути інформація про те, що один із наречених уже перебуває у шлюбі, приховує серйозну хворобу чи визнаний недієздатним.

Заперечення батьків, піклувальників чи інших осіб проти шлюбу не є перешкодою до реєстрації шлюбу, а тому з цієї підстави реєстрація шлюбу відкладена бути не може.

Свідки шлюбу

В українському весільному обряді було задіяне багато осіб: дружки, дружби, бояри, світилки.

Усі вони були присутніми під час вінчання, тому у виділенні особливої особи - свідка не було потреби.

Відповідно до канонічного права, крім священика при вінчанні необхідна участь двох свідків. Вони можуть бути будь-якої статі та віку, аби лише були здатні розуміти і засвідчити те, що відбувається. Свідками можуть бути не лише спеціально запрошені для цього особи, а й ті, що випадково були присутніми при обряді вінчання.

У всіх Кодексах УРСР не містилося вимоги про присутність свідків. Немає її і в Сімейному кодексі.

У статті 4.15 Правил реєстрації актів цивільного стану зазначено, що реєстрація шлюбу може бути проведена, за бажанням наречених, у "присутності запрошених". Але ці особи не мають статусу свідків шлюбу, оскільки не підписують актового запису про шлюб.

Вимога щодо присутності двох свідків при державній реєстрації шлюбу передбачена у Кодексах багатьох держав.

Урочистість державної реєстрації

Радянська влада відразу розпочала наступ на весільні обряди. Запроваджувалася церемонія "червоного весілля ", яка включала в себе обрання президії, виголошення учасниками торжества вітальних промов та вручення подарунків. Усі присутні на такому весіллі мусили мати особливі відзнаки - червоні стрічки. На такому весіллі мали звучати радянські пісні.

"Укладення шлюбу проводиться урочисто" - так було записано у ст. 12 КпШС. Цією ж нормою орган ЗАГСу додатково зобов'язувався забезпечити урочисту обстановку реєстрації шлюбу за згодою на це осіб, які одружуються. Отже, укладення шлюбу урочисто - це був обов'язковий стандарт процедури державної реєстрації шлюбу, своєрідний мінімум святковості.

Запровадження можливості (за бажанням) реєстрації шлюбу в урочистій обстановці (у "палацах щастя", клубах, будинках культури, сільських школах, на майданах за особливими сценаріями, з музикою, співом) відповідало інтересам великої кількості осіб, особливо молодих, оскільки цим підкреслювалась винятковість дійства. Виконувало воно в радянські часи і політичну місію, оскільки створювало конкуренцію церковному шлюбному обряду та українській весільній обрядовості.

На тлі невеликої кількості церков, недоступності церковного обряду вінчання для тих, кому переступати церковний поріг було заборонено, реєстрація шлюбу в урочистій обстановці для багатьох ставала дуже бажаною.

У частині 2 ст. 27 СК було збережено вимогу щодо урочистості реєстрації шлюбу, а у ч. 1 ст. 33 збережено право наречених на реєстрацію шлюбу в урочистій обстановці.

Міністерство юстиції України протягом тривалого часу виношувало ідею добитися скасування норми про урочисту реєстрацію шлюбу. Прагненням відхреститися від обов'язку щодо забезпечення урочистості державної реєстрації шлюбу можна пояснити той факт, що у Правилах реєстрації актів цивільного стану в Україні, у розділі 4 "Реєстрація шлюбу", який містить 28 пунктів, про урочистість державної реєстрації шлюбу не було жодного слова. Тому залишалося невідомим, як повинна поводити себе посадова особа, що реєструє шлюб, в якому одязі їй належить бути тощо.

Все це мало означати, що вимогу частини 2 ст. 27 СК Міністерство юстиції України не збиралося виконувати.

У результаті чималих зусиль з боку Міністерства юстиції вимога щодо урочистої реєстрації шлюбу із ст. 27 СК була виключена на підставі Закону України від 22 грудня 2006 р. Така, нічим не обумовлена і нічим не обґрунтована відмова від урочистості реєстрації шлюбу, спрямована на примітивізацію цього визначального для багатьох людей акту цивільного стану, дуже дивно виглядає на тлі законів наших західних сусідів.

Так, відповідно до артикулу 58 "Правил про акти стану цивільного" (від 29 вересня 1986 р.) Республіки Польща, реєстрація шлюбу має відбуватися із дотриманням урочистої форми. Керівник закладу реєстрації актів цивільного стану повинен мати спеціальну відзнаку, вигляд якої та спосіб носіння визначається спеціальним відомством. У момент виголошення нареченими присяги усі присутні, у тому числі і сам керівник цього закладу, мають стояти. Заклад реєстрації актів цивільного стану повинен старанно підготувати приміщення, у якому відбудеться реєстрація шлюбу223.

Урочиста реєстрація шлюбу передбачена у законодавстві Угорщини, Чехії та інших держав.

Скасування норми про урочисту реєстрацію шлюбу - прикре непорозуміння. Вимога про урочистість державної реєстрації шлюбу має бути у Сімейному кодексі України якнайшвидше відновлена.