Українське сімейне право - Ромовська 3.В. - Правове значення вінчання

Церковне вінчання передбачає виголошення с нареченим та нареченою шлюбної присяги такого

змісту: "Я беру тебе за жінку (чоловіка) і прирікаю тобі любов, вірність і чесність подружню і що не залишу тебе аж до смерті. Так, Боже, поможи в Тройці святій єдиній, і всі святі"

Виголошення шлюбної присяги під час державної реєстрації шлюбу наше законодавство не передбачає. Хоча кожна присяга, як засвідчує життя, може бути зламана, тим не менше запровадження її як обов'язкового компонента процедури державної реєстрації шлюбу мало би значення, міру якого не слід применшувати.

Право на вибір прізвища

Традиційно дружина йшла у родину чоловіка, ставала членом, а відтак вона та діти одержували спільний родовий знак - прізвище.

Інструкцією Народного комісаріату внутрішніх справ УСРР від 13 серпня 1920 р. було передбачено, що чоловік може йменуватися своїм прізвищем, а дружина - своїм. Згодом було роз'яснено, що дружина може об'єднати своє прізвище з прізвищем чоловіка225.

У артикулі 121 Кодексу 1926 р. дружинам було надано кілька можливостей при виборі прізвища:

1) залишитися на "доподружньому "прізвищі;

2) вибрати прізвище одного з них як спільне прізвище;

3) долучити до свого прізвища прізвище другого дружини, за його на це згодою.

Право на приєднання прізвища, якого, до речі, у Кодексі РРСФР не було, скасоване Указом Президії Верховної Ради УРСР від 15 вересня 1945 р.

У статті 19 Кодексу 1969 р. було відтворено первинний зміст арт. 121 Кодексу 1926 p., проте "з'єднання" прізвищ не допускалося, якщо прізвище одного із подружжя було уже подвійним.

У статті 35 СК, яка визначає право на вибір прізвища при реєстрації шлюбу, збережено вірність традиції: серед трьох можливостей право наречених на обрання прізвища одного з них як спільного прізвища подружжя поставлено на перше місце.

Щодо права на приєднання прізвища, то воно вирішено у ст. 35 СК більш чітко і справедливо. Якщо обоє забажають мати подвійне прізвище, то їм слід домовитися, з чийого прізвища воно буде починатися. Якщо, наприклад, прізвище нареченого Рослюк, а нареченої - Старобор, то спільним прізвищем подружжя може бути або Старобор-Рослюк, або Рослюк-Старобор.

Якщо прізвище одного із наречених уже є подвійним, стати потрійним воно уже не може, за винятком ситуації, коли це відповідає звичаю національної меншини, до якої він належить.

Тому, хто має уже подвійне прізвище, надано право замінити одну із його частин на прізвище нареченої (нареченого). Якщо, наприклад, прізвище нареченої - Савицька, а нареченого - Сокурснко-Федонюк, то шлюбне прізвище останнього може бути Сокуренко-СавицькиЙ чи Савицький-Сокуренко, або Савицький-Федонюк чи Федонюк-Савицький.

Правові наслідки шлюбу

Шлюб зумовлює виникнення стану подружжя, тобто триваючих правовідносин між дружиною та чоловіком, у якому кожен з них володіє взаємними правами та обов'язками. Жоден інший юридичний факт стану подружжя не породжує. Іншими словами, немає шлюбу - немає й подружжя.

Презумпції, породжені шлюбом

Шлюб, зареєстрований з дотриманням вимог, встановлених у Сімейному кодексі, породжує виникнення таких презумпцій:

1) батьківства стосовно дитини, зачатої і (або) народженої у шлюбі;

2) спільної сумісної власності на майно, придбане у шлюбі.

Обручка

Засвідченням шлюбного стану жінки та чоловіка віддавна була обручка - кільце з металу, зазвичай коштовного, яку носили на четвертому пальці правої руки. У давні часи її робили також із дерева чи кістки. Обмін обручками був елементом обряду вінчання. Часто на обручці чоловіка вигравіровувалося ім'я дружини, а на обручці дружини - ім'я чоловіка.

Кругла форма обручки символізує безперервну, тривалу і вірну любов.

Вважалося, що жінка та чоловік мають постійно носити обручки, не знімаючи їх ніколи. Лише за цієї умови реалізовувалася її магічна дія. Якщо один із подружжя знімав обручку, обручка на пальці другого втрачала частину своєї сили.

"Після революції нам забороняли носити кольця" (із спогадів Устини Осадчої).

Традиція носити обручку повернулася. Обручка в сучасних умовах здійснює кілька функцій. Вона є зовнішнім свідченням перебування у шлюбі, засобом стримування ("не сподівайтеся, я одружений "). Вона є оберегом шлюбу. Обручка на пальці чоловіка - це, на мою думку, єдине золото, яке його прикрашає.

Невістка чи дочка, син чи зять?

Хоча і кажуть:" невістка - чужа кістка", традиційно вважалося, що після весілля невістка звертатиметься до батьків свого чоловіка "мамо", "тату". Так само належало звертатися зятеві до батьків дружини. Тим паче, коли вона приходила жити у дім його батьків чи він - у дім її батьків. Іншого звертання тоді годі було придумати.

У минулому столітті, переважно серед міського населення, набуло поширення звертання до батьків другого з подружжя по імені та по батькові (іноді до матері дружини чи чоловіка навіть зверталися словом "тьотя"), що є відхиленням від української національної традиції.

Із зізнання п. Г.: "У мене троє синів, я так хотіла дочку. Невістку прийняла з радістю, допомагаю їй у всьому. Я так чекала від неї слова "мамо", але так і не почула".

Дехто вважає, що новітня форма звертання характерна для середовища інтелігентних людей, а звична - простих. Є підстави з цим не погодитися. Хоча, звичайно, головне - у ставленні, а не у формі звертання.

Правове значення вінчання

Сімейний кодекс України, як і попереднє радянське сімейне законодавство, не надає юридичного значення релігійному обряду шлюбу - вінчанню. Як і раніше, вінчання - це право віруючих громадян. Шлюб в Україні має суто світський характер.

Проте вінчання має юридичне значення, якщо воно відбулося до створення або відновлення державних органів РАЦСу. У Західних областях України церковні шлюби визнавалися, якщо вони були здійснені до 5 травня 1940 р., у Закарпатській області - до 25 січня 1946 р., в окремих районах Чернівецької області, Акерманському та Ізмаїльському районах Одеської області - до 2 серпня 1940 р.

У Польщі та деяких інших державах Європи юридичне значення має одночасно і державна реєстрація шлюбу і вінчання. Висловлена думка про те, щоб і в Україні надати вінчанню юридичного значення.