Риторика - Олійник О.Б. - 3.4. Принцип розвитку мову. Ефективність мови

Риторику вважали мистецтвом, порівнювали з акторською грою, поезією враховуючи необхідну творчість, духовну насолоду, якої надає публічний "роздум вголос". Але, на відміну від інших філологічних наук, риторика неодноразово піддавалася критиці як "порожня мова". Критика в теорії завжди була пов'язана з узагальненістю вимог до оратора захопити, переконати, задовольнити, які разом підпорядковують оратора аудиторії, роблять його кухарем, який догоджає смакам гастрономів.

Як тільки сенсом стає користолюбство, яке оволодіває ритором, досягти розквіту можна лишень за допомогою зміни риторичної теорії, а також практики. Мова, що не призводить до дії, не спонукає до чого-небудь, є порожньою мовою. Боротися з порожньою мовою можна тільки одним способом: змінити етос, тип поєднання між одержувачем мови і творцем мови, що спричинить зміну пафосу та логосу.

Платон у "Горгії" поклав кінець подібній "підлесливості" шляхом диференціювання критерії етосу, примусивши своїх опонентів сперечатися не на невизначених позакультурних етичних вимогах, а на диференційованих, визначених, конкретно діалектичних. Сила "Риторики" Аристотеля полягає саме в поділі мов на види.

Погляди Цицерона повертають риторику до діалектики. "Аналітики" Аристотеля починаються з аналізу припущень мови. Аристотель розглядав не все, а тільки "правильні" припущення, розуміючи під цим не тільки граматичну, а смислову правильність, оскільки існує немало реальних пропозицій, думка яких абсурдна.

Розвиток логіки призвів до появи символічної логіки, для якої була розроблена обширна система символів. Раціональна риторика і раціональна граматика фактично ставили за свою мету утворити логічно правильну мову. Раціональна риторика вибудувала аналітико-синтетичну процедуру.

Між граматикою і риторикою утворився зв'язок у вигляді термінів — питань, зміст яких дає уявлення про предмет думки, а не про форму думки.

Логічний аналіз у риториці необхідний передусім як засіб риторичної критики.

Подібний аналіз у риториці можна провести тільки через тезаурус. Поза тезаурусом прикласти логіку до словесного твору не можна. Зв'язок між логікою, риторикою та граматикою проходить через загальні місця і топіку.

Під загальними місцями зазвичай розуміються вищі рівні лексичних значень тезауруса, а під топікою - нижчі рівні. Топіка залежить від етосу, ініціює пафос і належний логос.

3.4. Принцип розвитку мову. Ефективність мови

Усі закони риторики в своїй основі грунтуються на тому, що мова еволюціонує у своїй формі, фактурі та змісті. Формування мови з погляду цих законів і правил дається як даність: мова не може не еволюціонувати. Проте це твердження можна лише логічно вилучити із законів і правил.

Для детальнішого розгляду даної теорії розвитку мови слід звернутися до такого історичного основоположного моменту, як фольклорна традиція. Фольклор будь-якого народу відводить певне місце законам мовного бачення. Початок цих правил має відношення до встановлення порядку мовного ведення. Цей порядок містить у собі старшинство як позицію переважного права на мову. Ця позиція відводить старшим можливість та обов'язок розпоряджатися мовою.

Розпорядження мовою - компетенція старших, припускає певні норми зміни реплік. Першою такою нормою є перевага мови перед рештою процесів. У мить, коли хтось адресується до кого-небудь з мовою, адресат повинен припинити будь-які заняття: працю, розвагу, заняття мистецтвом тощо. При цьому той, хто слухає, має стати у відповідну позу, що заохочує того, хто продовжує мову. Це правило переваги мови над будь-якою дією.

Якщо той, хто говорить, у момент своєї промови всупереч закону переваги мови надією був перебитий іншою мовою, він має призупинитися і слухати адресовану до нього мову.

Правила переваги мови або слухання над другою дією пов'язані з правилами ведення діалогу.

Усі види реплік в діалозі переходять в мову, частина з них омертвляє її, інша переходить в думку, що містить в собі потенцію і дійство. Мова у будь-якому випадку керує дійством і породжує думку. Теза в мові не може не розвиватися і отримує виправдання у вигляді появи правил ведення діалогу. За цими правилами розвиток мовного спілкування має бути джерелом розвитку діяльності.

Проте мова може бути менш або результативнішою. Для того, щоб мова була результативна, вона повинна містити новизну, доцільність і точність. Формування мови та дії залежить від результативності мови і від того, наскільки правила мови сприяють реалізації категорій етосу, пафосу та логосу.

Розвиток мови, правильне її використання в процесі комунікації - основоположний ступінь до успіху. Людина, яка уміє вести діалог, володіє комунікативним етикетом, має певну фору в досягненні своєї мети. В епоху інформаційних технологій, доступності телерадіомовлення необхідність у розвиненій мові зростає щороку. Ось чому окресленому питанню відводиться певна ніша в риторичному знанні, ось чому інтерес до цього питання ніколи не вщухне"