Риторика - Олійник О.Б. - 7.1. Види красномовства. Типологія

"Справжнє красномовство полягає у сутності, але зовсім не у словах " (Ш. Сент-Бев)

7.1. Види красномовства. Типологія.

7.2. Політичне красномовство.

7.3. Академічне красномовство.

7.4. Військове красномовство.

7.5. Мова дипломата.

7.6. Судові дискусії.

7.7. Духовно-етичне слово.

7.8. Ділове мовлення.

7.9. Побутове спілкування.

7.1. Види красномовства. Типологія

У XVII—XVIII ст. автори риторик виділяли п'ять основних типів красномовства.

1. Соціально-політичне красномовство — доповідь на соціально-політичні та політично-економічні теми, звітна доповідь, політична дипломатія, військово-патріотична, мітингова, ораторська промови, політичний огляд.

2. Академічне (наукове) та лекційне красномовство - лекція, наукова доповідь чи огляд, наукове повідомлення або інформація.

3. Судове красномовство - прокурорська (звинувачувальна) промова. Адвокатська (захисна) промова, самозахисна промова обвинуваченого.

4. Соціально-побутове красномовство - ювілейна, застільна або поминальна промови, "світське базікання" як щось легке, природне та приємне, без дискусій, суперечок і полемік.

5. Богословський — церковне (духовне) красномовство - проповідь, промова в соборі.

Деякі фахівці виділяють ще дискутивно-полемічне (або діалогічне) красномовство. Це - суперечка, дискусія, диспут, полеміка, бесіда, ділова нарада, інтерв'ю, прес-конференція, ділова гра, вечір запитань і відповідей.

Сучасне ораторське мистецтво багатообразне, його можна розподілити на різні пологи (розділи) та види (жанри) залежно від конкретної сфери застосування: ще Аристотель у своїй "Риториці" розподіляв промови на дорадчі, судові та епідейктичні (урочисті).

Сучасні види ораторської мови.

1. Соціально-політичне красномовство — доповідь на соціально-політичні і політико — економічні теми, звітна доповідь, політична дипломатія, військово-патріотична, мітингова, агітаційна промови, політичний огляд.

2. Академічне (наукове) та лекційне красномовство - лекція, наукова доповідь або огляд, наукове повідомлення або інформація.

3. Судове красномовство - прокурорська (звинувачувальна) промова, адвокатська (захисна) промова. Суспільно-звинувачувальна або суспільно- захисна промова, захисна промова обвинуваченого.

4. Соціально-побутове красномовство - ювілейна, застільна або поминальна промови, "світське базікання" як щось легке, природне приємне, без дискусій, суперечок і полемік.

5. Богословський — церковне (духовне) красномовство ~ проповідь, промова в соборі.

6. Дипломатичне спілкування - дипломатичний мовний етикет з його обов'язковими нормами, переговори і листування, складання суто юридичних документів, синхронний переклад.

7. Військове красномовство - бойовий заклик, бойовий наказ, статут, військові мемуари, радіозв'язок.

8. Педагогічне спілкування — розповідь і пояснення викладача, егоцентрична мова студента, усні розповіді студентів, їх письмові твори, лекція як складний акт педагогічного спілкування.

9. Діалоги з самим собою (внутрішня мова, уявна) - уявна підготовка до усного особливо письмового вислову, читання про себе, спогади та роздуми, внутрішнє планування і репетиція.

7.2. Політичне красномовство

Якщо говорити про політичні промови, то вони бувають:

1) інформаційні - це пропаганда, політосвіта, наука;

2) переконливі та закличні, спонукаючі до дії, — це агітація (наприклад передвиборна);

3) дискусійні, полемічні, навіть викривальні (обговорення спірних питань).

У політиці широко використовуються засоби масової інформації - радіо, телепередачі, але в моменти загострення політичної боротьби зростає роль живого слова, імпровізації. Це - виступ на мітингах, демонстраціях. Таки виступи потребують досконалого володіння мистецтвом слова. Тільки за допомогою цього можна досягнути успіху.

Тематичний діапазон політичних промов широкий: боротьба за владу, міжнародні та міжнаціональні питання, економічні, етично-виховні, правові та науково-освітні, релігійно-конфесійні проблеми і складні питання життя, побуту, забезпечення людей.

На початку 1990-х pp. виразно прозвучала тема "мова влади". Мова державних діячів, крупних керівників у сфері економіки, освіти та культури, в так званих силових структурах завжди привертає увагу широких мас населення, оскільки в їхній мові, що передається через ЗМІ, міститься життєво важлива інформація (модель "влада- народ"). На жаль, не завжди державні діячі дотримується правил і законів риторики, хоча це і не впливає на їхній успіх.

Риторична характеристика цього різновиду політичних виступів така: про них судять за ступенем повноти, "прозорості" у доборі фактів, зв'язків між ними і перспективою. Вони сприймаються слухачами; читачами неоднозначно.

Ще один різновид політичного красномовства - риторика революцій. Вони дали нам чимало обдарованих ораторів: Че Гевара, Дж. Гарібальді. Причини цього: глибока переконаність лідерів руху в своїй правоті, необхідність залучення людських мас, їх переконання, високий емоційний підйом, натхнення, готовність до жертви, проголошення боротьби за свободу і щастя людей, всього народу. Революційна ораторика розжарена пристрастями до межі, вона збуджує велику кількість людей/

У політичному красномовстві зазвичай спостерігається дотримання мовної норми, а нерідко і використання афоризмів. Факти порушення культури мови піддаються критиці. Використовуються також засоби наочної агітації: лозунги, плакати, транспаранти, портрети, різноманітна символіка, а також музика, кінофільми. Промови політичних ораторів нерідко видаються і перевидаються у вигляді брошур, книг і навіть багатотомних збірників.