Автаркія - економічна політика самозабезпечення території регіону шляхом створення замкнутого самодостатнього господарства, спрямована на максимальне обмеження ввозу (імпорту) і стимулювання вивозу (експорту) товарів, послуг, капіталу. Оскільки економічні регіони розглядаються як цілісні територіальні системи продуктивних сил, складові господарського комплексу країни, їх розвиток може бути ефективним за умови поглиблення внутрішньо- і міжрайонного територіального поділу праці, господарської спеціалізації та виробничо-територіальних зв'язків з усіма регіонами країни.
Агломерація міських поселень - зосередження функціонально взаємопов'язаних міських поселень, ядром яких є велике місто, що швидко зростає. Розглядається як локальна система вищого рівня, в якій відбувається зближення і навіть територіальне зрощування поселень, що мають стійкі й інтенсивні виробничі, трудові, транспортні та культурно-побутові зв'язки. Термін "агломерація" широко використовують під час вивчення розвитку процесів урбанізації та розміщення продуктивних сил. За структурою розрізняють агломерації moho-, бі- та поліцентричні. Моноцентричні формуються під впливом значних регіональних центрів обробної промисловості, науки, освіти, культури, охорони
здоров'я та транспортних вузлів (на Україні - Київ, Харків, Одеса, Львів). Біцентричні та поліцентричні виникли в районах інтенсивного розвитку галузей важкої промисловості, зокрема у Донбасі та промисловому Придніпров'ї (Донецько-Макіївська, Дніпропетровсько-Дніпродзержинська).
Агропромисловий комплекс (АПК) - сукупність ланок народного господарства (галузей, підгалузей, виробництв, підприємств, організацій), діяльність яких тісно пов'язана з виробництвом, зберіганням, транспортуванням, переробкою та збутом сільськогосподарської продукції. Формуються на основі агропромислової інтеграції в умовах високого рівня розвитку продуктивних сил та усуспільнення виробництва. Поділяються на агропромислові підприємства та агропромислові територіальні комплекси. В галузевій структурі АПК виокремлюють такі головні сфери: сільське господарство, промисловість з переробки сільськогосподарської сировини (харчова, деякі галузі легкої промисловості); виробництво засобів виробництва для сільського господарства та несільськогосподарських галузей (машинобудування для сільського господарства, легкої і харчової промисловостей, виробництво мінеральних добрив тощо); заготівля, транспортування та збут продукції, виробниче обслуговування комплексу (ремонт машин, будівництво тощо).
Валова продукція - продукція підприємства, галузі господарства, вироблена за певний час (місяць, рік) у грошовому вираженні.
Валовий внутрішній продукт (ВВП) - макропоказник економіки, який розраховується як сукупна вартість кінцевої продукції підприємств, галузей виробничої сфери і сфери послуг, виробленої на території країни, у тому числі тих підприємств, які належать іноземним власникам.
Валовий національний продукт (ВНП) - вартість товарів і послуг, вироблених національними суб'єктами (підприємствами, приватними особами) за рік, незалежно від їх територіального місцезнаходження. Для більшості країн різниця між ВВП і ВНП незначна.
Вільна (спеціальна) економічна зона (ВЕЗ, СЕЗ) - територія з пільговим режимом економічної діяльності (податковим, тарифним або валютним), створена з метою заохочення вкладання іноземних інвестицій. Створення таких зон у різних частинах території держави безперечно є важливою умовою для розвитку підприємництва, залучення у виробництво незайнятих трудових ресурсів шляхом збільшення робочих місць, припливу інвестицій.
Делімітація - визначення кордонів (меж) певного таксону: економічного району, промислового району чи промислового вузла. Застосовується у процесі визначення форм територіального зосередження промислового чи сільськогосподарського виробництва, а також державних кордонів різних країн.
Депопуляція - зменшення абсолютної чисельності населення будь-якої країни чи території внаслідок звуженого його відтворення, за якого чисельність наступних поколінь буде меншою від попередніх.
Диверсифікація у промисловому виробництві - розширення номенклатури продукції, яке здійснюють окремі підприємства, фірми, концерни. Процес диверсифікації у промислових галузях приводить до ускладнення їх структури.
Диференціація територіальна (просторова) - різноманітність географічних явищ і об'єктів, що виявляється в їх чергуванні, суміжності і поєднанні в просторі. Диференціація промислового виробництва означає різноманітність галузей у межах території країни. Залежить від природних та суспільних факторів розвитку виробництва.
Екологічна політика - політика, спрямована на охорону й оздоровлення довкілля, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, що забезпечує нормальну життєдіяльність І екологічну безпеку людини.
Економічно активне населення - частина населення, зайнята у виробничій діяльності та сфері послуг.
Екстенсивний шлях розвитку господарства - збільшення обсягів виробництва шляхом будівництва нових підприємств або освоєння нових земель у сільському, лісовому та рибному господарствах.
Енерговиробничий цикл (ЕВЦ) - сукупність технологічно пов'язаних виробництв на основі поєднання певного виду енергії й сировини від первинних форм - видобутку і збагачення - до одержання готової продукції всіх видів, які можна виробляти в межах певної території. ЕВЦ - об'єктивна реальність, вони є структурними підрозділами районних виробничих комплексів. Найпоширеніші ЕВЦ на базі видобутку і переробки мінеральних ресурсів, виробництва і переробки сільськогосподарських, лісосировинних та морепромислових ресурсів.
Інфраструктура виробнича - сукупність галузей, що надають послуги виробничого характеру; частина загальної інфраструктури народного господарства. До виробничої інфраструктури належать: вантажний транспорт, що надає послуги матеріальному виробництву; матеріально-технічне постачання, що обслуговує виробничі підприємства; торгівля тією мірою, якою вона продовжує виробничий процес і надає деякі послуги виробничим підприємствам; заготівлі; інженерні комунікації виробничого призначення (електро-, водо-, газо-, теплопостачання, іригаційні споруди); інформаційне обслуговування виробничих підприємств; природоохоронні об'єкти (очисні споруди та ін), що входять до складу підприємств.
Концентрація промислового виробництва - процес зростання виробництва продукції на великих підприємствах, що супроводжується застосуванням нових технологій, збільшенням вартості основних виробничих фондів і підвищенням ефективності випуску однорідної, або технологічно пов'язаної продукції.
Комплексний розвиток промисловості - динамічний стан взаємозв'язку між складовими промислової системи, що забезпечує успішне виконання всіх її функцій. Передбачає встановлення оптимальної структури й оптимальних пропорцій між галузями промисловості та всередині кожної з них. Потреба комплексного розвитку промисловості є одним із принципових положень у процесі розробки прогнозів функціонування галузевих, міжгалузевих і регіональних промислових систем.
Кооперування промислового виробництва - форма виробничих зв'язків на основі суспільного поділу й інтеграції праці між спеціалізованими підприємствами, які беруть участь у спільному виготовленні продукції. Кооперування сприяє поділу праці у промисловості та її спеціалізації, що в результаті приводить до раціональнішої територіальної організації виробництва. В системі взаємопов'язаних виробничим кооперуванням підприємств розрізняють головне підприємство і підприємства-суміжники. Є три види кооперування: предметне (агрегатне), подетальне і технологічне.
Міграція - механічне переміщення людей зі зміною постійного місця проживання на більш чи менш тривалий період. Розрізняють внутрішні та зовнішні міграції. Внутрішні - переселення всередині країни, зовнішні пов'язані з переміщенням населення між державами. Останні, у свою чергу, поділяються на міжконтинентальні та внутрішньоконтинентальні.
Міжгалузевий промисловий комплекс - система економічно взаємопов'язаних галузей промисловості, що формується в конкретних соціально-економічних умовах унаслідок кооперації та інтеграції підприємств і галузей. Міжгалузеві взаємозв'язки виробничого характеру у промисловості виникають під час поставок сировини, напівфабрикатів, готової продукції, а також у процесі комбінування виробництва, кооперування галузей і підприємств. Залежно від просторових масштабів міжгалузеві комплекси поділяють на народногосподарські (в структурі господарства країни) і територіальні (як підсистеми інтегральних промислових комплексів окремих регіонів).
Міжрайонний поділ праці - один із видів територіального поділу праці, в результаті якого формується спеціалізація економічних районів на основі обміну. Розвивається як закономірний процес просторового розмежування соціально-економічних функцій між великими економічними районами країни і є визначальним фактором формування та функціонування їхніх господарських комплексів, а також територіальної інтеграції господарства. Характеризується насамперед спеціалізацією економічних районів на виробництві певних видів товарів чи послуг, для організації якого сформувались сприятливі природні соціально-економічні чи історико-географічні передумови. Зовнішньою ознакою розвинутого міжрайонного поділу праці є міжрайонний обмін, який реалізується за допомогою системи міжрайонних економічних зв'язків.
Міжрайонні економічні зв'язки - процес обміну засобами виробництва і предметами споживання, трудовими, науково-технічними та фінансовими ресурсами між центрами і районами виробництва та споживання на базі транспортної системи. Такі зв'язки розвиваються на основі територіального поділу праці, який виявляється в спеціалізації окремих районів на виробництві певних видів продукції.
Мінеральні ресурси - сукупність розвіданих запасів різних видів корисних копалин, які можуть бути використані за сучасного рівня розвитку продуктивних сил. Різноманітні мінеральні ресурси є основою добувної промисловості. Найбільше промислове значення для мінерально-сировинної бази мають горючі корисні копалини (кам'яне вугілля, нафта, газ), металеві корисні копалини (залізні, марганцеві, титанові, ртутні руди), металургійна мінеральна сировина (вогнетривкі глини, кварцити, піски формувальні, вапняки флюсові, доломіти), хімічна мінеральна сировина (сірка, калійні та кухонні солі, фарби мінеральні), керамічна мінеральна сировина (піски, каоліни, глини, польові шпати), сировина для виробництва будівельних матеріалів (мергель, крейда, вапняки), кам'яні будівельні матеріали та ін.
Монокультурна спеціалізація - вузька спеціалізація економіки країни на виробництві протягом багатьох років однієї, наприклад сільськогосподарської, культури, що виготовляється головним чином на експорт.
Народногосподарський комплекс - складна система галузей матеріального виробництва та сфери обслуговування з такими взаємопов'язаними складовими, як виробництво, трудові ресурси, сфера обслуговування, природні ресурси. Об'єднує великі групи галузей і види діяльності сфери матеріального виробництва: промисловість, сільське господарство, транспорт, будівництво, торгівлю, громадське харчування, матеріально-технічне постачання і збут, заготівлю та інші види діяльності сфери матеріального виробництва, житлово-комунальне господарство і побутове обслуговування населення, систему закладів охорони здоров'я, соціального забезпечення, освіти, культури, мистецтва, науки й управління.
Портово-промисловий комплекс - взаємопов'язане й взаємовигідне поєднання в межах берегової зони морських портів, промислових підприємств, приморських поселень, соціальної та виробничої інфраструктур.
Природокористування - сфера виробничої та наукової діяльності, спрямованої на комплексне вивчення, освоєння, використання, відновлення, поліпшення й охорону природного середовища та природних ресурсів з метою розвитку продуктивних сил, забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини. Головними видами природокористування є промислове, сільськогосподарське і рекреаційне. За характером використання природних ресурсів розрізняють землекористування, водокористування, лісокористування, використання мінеральних ресурсів та ін. Найважливіше завдання виробництва та науки - забезпечення раціонального природокористування.
Природно-ресурсний потенціал (ПРП) території - сукупна продуктивність природних ресурсів, яка виражається в їх сукупній споживчій вартості. У компонентній структурі ПРП виокремлюють такі групи ресурсів: мінеральні, водні, земельні, лісові, фауністичні, рекреаційні.
Природний приріст населення - абсолютна величина різниці між чисельністю народжених і померлих за певний проміжок часу.
Промислова агломерація - форма територіальної зосередженості виробництва, що сформувалась на основі урбанізованої концентрованої системи розселення і характеризується значною економічною ефективністю розвитку промисловості за рахунок використання специфічних соціально-економічних переваг.
Промисловий вузол - зосередження на обмеженій території виробничо-територіального поєднання підприємств, що виникло історично або формується планомірно. Підприємства промислового вузла об'єднані економічними і виробничими зв'язками, єдиною виробничою та соціальною інфраструктурою. Це забезпечує в межах промислового вузла ефективніше використання економічних і природних ресурсів, застосування ресурсозберігаючих і безвідхідних технологій і в результаті - ефективний випуск промислової продукції порівняно з окремо розміщеними підприємствами. Промислові вузли охоплюють один значний або декілька близько розташованих промислових центрів і промислових пунктів у межах локальної системи розселення.
Промисловий пункт - промислове підприємство разом з поселенням, яке виникло при ньому. Розглядається як приклад простого (елементарного) виробничого комплексу. Промислові пункти найчастіше виникають при шахтах, рудниках, металургійних і невеликих машинобудівних заводах.
Промисловий район - складна виробничо-територіальна система, що формується на основі взаємодії підприємств кількох галузей, розміщених в окремих пунктах, центрах, вузлах, які мають чітко виражену індустріальну спеціалізацію. Матеріальною основою промислового району є певні цикли взаємопов'язаних груп виробництв. Промислові райони поділяють на галузеві (спеціалізовані) та багатогалузеві (інтегральні). Утворення галузевих промислових районів пов'язане зі спорідненістю і територіальною єдністю підприємств переважно однієї групи галузей (райони видобутку вугілля, нафти, газу, виробництва чорних чи кольорових металів та ін.). Якщо на певній території формуються вигідні передумови для розміщення підприємств різних галузей промисловості, які взаємодіють, то у цьому випадку виникає багатогалузеве промислове утворення - інтегральний промисловий район.
Промисловий центр - місто або селище міського типу, де зосереджено кілька промислових підприємств і яке є головною спеціалізованою містоутворювальною галуззю; одна з територіальних форм промислово-територіальних комплексів. Розрізняють промислові центри одно-, мало- та багатогалузеві, які в результаті концентрації виробництва поступово стають промисловими вузлами.
Промислово-територіальні комплекси - поєднання на певній території промислових підприємств, взаємопов'язаних економічно (спільним використанням місцевих природних ресурсів, єдністю виробничої та соціальної інфраструктур), а на вищих ступенях розвитку - і технологічно (кооперуванням і комбінуванням виробництва). Територіальними формами промислово-територіальних комплексів є промислові пункти, промислові центри, промислові вузли та промислові райони. Вони становлять основу формування територіально-виробничих комплексів. Розрізняють інтегральні (багатогалузеві) промислово-територіальні комплекси і комплекси однієї або кількох суміжних галузей промисловості (наприклад, лісопромисловий, вугільно-металургійний, нафтопереробний, або промисловий комплекс Донбасу).
Рекреаційні ресурси - об'єкти та явища природного й антропогенного походження, які використовуються для туризму, лікування, відпочинку і котрі впливають на територіальну організацію рекреаційної діяльності, формування рекреаційних районів (центрів), їхню спеціалізацію та економічну ефективність. У структурі рекреаційних ресурсів визначають дві складові: природну і соціально-економічну. Природні рекреаційні ресурси - це кліматичні, біологічні, гідрологічні, ландшафтні, джерела мінеральної води, лікувальні грязі тощо; соціально-економічні - культурні об'єкти, пам'ятки історії, архітектури, археології, що є важливим засобом задоволення потреб пізнавально-культурної рекреації.
Рекультивація земель - відновлення порушених ландшафтів для надання їм втраченої народногосподарської цінності, забезпечення тривалого і стійкого виконання ними соціально-економічних, екологічних та природоохоронних функцій. Раціональне природокористування на діючих підприємствах, пов'язаних із порушенням ландшафтів, передбачає рекультивацію земель як невід'ємну частину технологічного процесу. Дуже впливовою ланкою цих робіт є встановлення глибини зрізання родючого ґрунту, складування його і повернення на вироблені ділянки з попереднім нанесенням сприятливого для ґрунтоутворення й росту рослин підґрунтя. Невідкладній рекультивації підлягають кар'єри у Донбасі, Кривбасі, Дніпровському буровугільному басейні та ін.
Система розселення - територіально цілісні поєднання поселень різної величини і народногосподарського профілю, об'єднані стійкими виробничими та соціально-економічними зв'язками. Виникають на тій або іншій території на відповідній економічній базі і є сукупністю функціонально підпорядкованих міст, селищ міського типу і сіл, що формується в процесі розвитку продуктивних сил, їхньої територіальної організації та створює умови для життя і виробничої діяльності населення. Кожна система розселення формується па основі взаємозв'язків центру системи (як правило, міста) з усією сукупністю її елементів. Розрізняють елементарні (прості) та інтегральні (складні) системи розселення. В межах України сформувались або формуються такі типи територіальних систем розселення: регіональні (міжобласні), обласні, міжрайонні локальні, районні локальні та місцеві локальні.
Територіальна концентрація виробництва - одна з форм територіальної організації виробництва, що характеризується зосередженням промислових і сільськогосподарських підприємств і пов'язаних з ними споруд виробничої інфраструктури на певних ділянках місцевості відповідно до навколишньої території. Виникає вона в результаті територіального поділу праці під впливом цілеспрямованого або стихійного розміщення виробництва. Зосередження (концентрація) різних об'єктів на певній території дає можливість краще використовувати єдині джерела сировини й енергії, природні і трудові ресурси, спільні комунікації (виробничу інфраструктуру) та систему розселення.
Територіальна організація виробництва - система територіального розміщення і розвитку суспільного виробництва, в основі якої лежить територіальний поділ та інтеграція праці. З об'єктивного погляду - це територіальна структура народного господарства, що сформувалася, із суб'єктивного - процес її регулювання (управління), який здійснюється ринковим механізмом або державним регулюванням, або мішаним шляхом (планово-ринкова економіка). Матеріальними складовими територіальної організації виробництва є промислові та сільськогосподарські підприємства, будівельно-монтажні організації, індустріальні центри і райони, сільськогосподарські зони, населені пункти, транспортна мережа, інженерна інфраструктура, територіально-виробничі комплекси, економічні райони. її форми регулювання (планово-управлінські) - керівні та плануючі органи держави, наукові і проектні організації, державні плани і програми, ринковий механізм (ціни, кредити). Для підвищення ефективності територіальної організації виробництва потрібно реалізувати комплексний підхід до розміщення продуктивних сил, поєднуючи порайонний розвиток виробництва з галузевим у процесі впровадження інтенсифікації економіки, ресурсозбереження, структурної перебудови господарства.
Територіальна організація суспільства - сукупність просторових зв'язків та структур, що визначають вплив природних і соціальних факторів на життєдіяльність суспільства, зокрема на розселення населення, виробництво і природокористування. Вона охоплює територіальну організацію суспільного виробництва, в тому числі територіальний поділ праці, систему розселення, територіальну організацію природокористування, науки і науково-технічної діяльності, адміністративно-територіальний поділ; економічне, соціальне й еколого-економічне районування, об'єднані структурами управління. Система територіальної організації суспільства формується історично і зазнає змін на всіх етапах розвитку останнього. Найбільший вплив на неї мають регіональна економічна політика, соціально-демографічні фактори, науково-технічний прогрес, екологічна політика. В умовах державного суверенітету України пріоритет надається регіональній, соціальній та екологічній політиці.
Територіальна структура мінеральних ресурсів - склад і співвідношення розміщених запасів ресурсів у межах певної території (країни, району) і характер їх залягання в родовищах. Головними формами зосередження родовищ мінеральних ресурсів є: зона залягання, район, кущ, локальне родовище. Залежно від складу родовища кожне з них може бути моно- або полікомпонентним. Усі вони є складовими системи і називаються елементами територіальної структури мінеральних ресурсів. Комплексне освоєння родовищ корисних копалин - важлива умова вдосконалення територіальної організації промисловості та формування промислових комплексів.
Територіальна структура промисловості - склад і співвідношення взаєморозміщених і певним чином поєднаних територіальних елементів, форм зосередження промислових підприємств - промислових центрів, вузлів, промислових районів та інших територіальних утворень виробничої та соціальної інфраструктур, пов'язаних із промисловим виробництвом. Розрізняють територіально-галузеву структуру промисловості (галузеві центри, райони, зони) та інтегрально-просторову, яка утворюється певними сукупностями промислових підприємств та інших об'єктів не однієї, а кількох галузей різного ступеня концентрації та комплексності. До інтегрально-просторової структури належать промислові пункти і центри, промислові вузли і райони, а також промислові агломерації. Останні - поєднання підприємств різних галузей промисловості у вигляді промислових центрів і вузлів, компактно розміщених на порівняно невеликій території з високою концентрацією виробництва і населення. Промислова агломерація відрізняється від міської тим, що вона є груповою формою розселення.
Технополіс - місто науки і техніки, де найефективніше поєднуються фундаментальні та прикладні наукові дослідження з виробництвом, насамперед наукомістким.
Урбанізація - соціально-економічний процес, що виявляється у зростанні міських поселень, концентрації в них населення (особливо у великих містах), у поширенні міського способу життя на всю мережу поселень.