Фінансовий облік за міжнародними та національними стандартами - Жолнер І.В. - 8.2. Класифікація капталу

В економічній літературі приділяється більше уваги саме класифікації власного капіталу за складом. Класифікація власного капіталу за формою дозволяє визначити частину капіталу, який був:

o інвестований засновниками;

o одержаний безоплатно;

o зароблений протягом звітного періоду.

Нами пропонується класифікація за формою та рівнем відповідальності (рис. 8.1).

Рис. 8.1. Класифікація власного капіталу за формою та рівнем відповідальності

Класифікація за рівнем відповідальності дає змогу ранжувати капітал на юридично закріплений в установчих документах та нерегламентований як обов'язковий чинним законодавством.

Виходячи із результатів аналізу історичних аспектів обліку статутного капіталу в різних країнах, виділено основні проблеми, які і зараз залишаються актуальними. Існують наступні проблеми:

1) розкриття сутності термінів статутний фонд і статутний капітал. Різницю між фондом і капіталом провів Ж. Андре та зазначив, що фонд - це сума основних і оборотних засобів підприємства, іншими словами підсумок балансу, капітал - засоби власника, вкладені в фонд;

2) вибір концепції обліку статутного капіталу при застосуванні на підприємстві (статичну або динамічну);

3) яким чином по сумі відображати статутний капітал - у розмірі тільки оголошеного чи фактично внесеного статутного капіталу.

Що стосується статична концепції, то вона передбачає відображення в обліку як оголошеного розміру статутного капіталу, так і заборгованості за внесками до статутного капіталу. А динамічна концепція передбачає відображення лише фактично внесеного статутного капіталу, тобто в цьому разі відсутня інформація про оголошений, але реально не внесений капітал. Відповідно до динамічної концепції не може бути відображений в обліку весь підписаний (статутний) капітал. Єдиний капітал, який "цікавить" цю теорію, - внесений капітал, завдяки якому може бути одержаний прибуток. Під час створення підприємства або додаткового залучення капіталу рахунок "Статутний капітал" у пасиві буде кредитований тільки на внесену величину, а в активі будуть зареєстровані внесені грошові кошти або внесок в натуральній формі. У цьому разі в балансі немає інформації про підписаний, але реально не внесений капітал.

На нашу думку, краще дотримуватись статичної концепції, для того, щоб контролювати погашення внесків учасниками, адже не завжди учасники вчасно вносять свою частку до статутного капіталу. Якщо відображати лише фактично внесені засоби, то з даних обліку не можна дізнатись, чи буде поповнюватись статутний каптал, з'ясувати оголошений розмір статутного капіталу, але в цьому випадку не будуть нараховуватися курсові різниці, що спрощує облік.

У зарубіжній практиці капітал розглядається як інвестування засобів в компанії (підприємства), які належать власникам, а не довгостроковим або короткостроковим кредиторам. Важливою проблемою є визначення величини й темпів накопичення власного капіталу. Поширеним є погляд, відповідно до якого питома вага власного капіталу повинна бути на рівні 50 % і більше. Лише в цьому випадку, на думку кредиторів, підприємство з більшою ймовірністю може погасити свої зобов'язання за рахунок власних коштів. Тому збереження капіталу на цьому рівні і є першочерговим завданням підприємству.

Відображення інформації про власний капітал в Україні принципово не відрізняється від міжнародних. Це зумовлено тим, що при формуванні Положень (стандартів) бухгалтерського обліку фахівці керувалися міжнародними стандартами фінансової звітності.

Залишається невирішеним питання щодо методики проведення аналізу операцій з власним капіталом та оцінки фінансового стану підприємства, адже в кожній країні наявні різні складові власного капіталу, існують різні підходи щодо застосування і нормативного значення коефіцієнтів автономії, фінансової залежності тощо. Це пов'язано з особливостями нормативного регулювання бухгалтерського обліку на національному та міжнародному рівні. З огляду на це, слід удосконалити методику проведення аналізу фінансового стану підприємства, врахувавши досвід зарубіжних країн та надбання українських вчених в цій галузі. Це забезпечить аналітиків та власників інформацією про структуру капіталу підприємства та дозволить спрогнозувати чи буде підприємство мати в наступному звітному періоді бажаний розмір прибутку та визначити резерви збільшення прибутку підприємства.