Соціологія праці - Лукашевич М.П. - 4. Етапи кар'єри

Етапи кар'єри — це окремі Ні моменти, стадії процесу переміщення працівника на чергові позиції в ієрархії робочих місць.

Практично всі дослідження визнають, що в процесі своєї кар'єри людина проходить через різні, але взаємозалежні етапи. Найпростіша версія охоплює чотири стадії:

• попередня стадія (відвідування школи);

• первісна стадія (переходи з однієї роботи на іншу);

• стадія стабільної роботи (зі збереженням тієї самої роботи);

• стадія відставки (припинення активної роботи). Більшість працівників у тій чи іншій формі проходять

попереднє навчання в середній школі, училищах та ін. Потім вони приходять на свою першу роботу, але часто змінюють її на іншу в тій самій або в іншій організації. У ході кар'єри вони можуть потрапити на таке місце, яке зберігатимуть до пенсії. Тривалість кожної стадії є різною для різних людей, але більшість проходить через усі стадії.

Соціолог В. Г. Подмарков вважає, що між другою і третьою стадіями є так званий випробувальний етап, протягом якого працівник шукає першу трудову позицію і зберігає її більш-менш тривалий термін (близько трьох років)^*118.

*118: {Див.: Подмарков В. Г. Введение в промышленную социологию. М., 1973. С. 118.}

Кожний із етапів (стадій) кар'єри пов'язаний з реалізацією різних потреб працівника (табл. 1). Причому характерно, що сукупність потреб і їхніх пріоритетів змінюються від етапу до етапу. Так, попередній етап охоплює навчання в школі, середню й вищу освіту і триває до 25 років. За цей період людина може змінити кілька різних місць роботи у пошуках виду діяльності, що задовольняє її потреби й відповідає її можливостям. Якщо вона відразу знаходить такий вид діяльності, починається процес самоствердження її як особистості; вона дбає про безпеку існування.

Етап становлення триває приблизно п'ять років (від 25 до 30). У цей період працівник освоює обрану професію, здобуває необхідні навички, формується його кваліфікація, відбувається самоствердження і з'являється потреба до встановлення незалежності. Він Продовжує дбати про безпеку існування та здоров'я. Зазвичай у цьому віці створюються і формуються родини; тому з'являється бажання одержувати заробітну плату, рівень якої був би вищим від прожиткового мінімуму.

Таблиця 1

Етапи кар'єри менеджера і потреби

Етап просування звичайно триває від 30 до 45 років. У цей період відбувається процес підвищення кваліфікації, просування по службі. Нагромаджуються практичний досвід, навички, зростає потреба в самоствердженні, досягненні більш високого статусу і ще більшої незалежності, починається самовираження як особистості. У цей період набагато менше приділяється уваги задоволенню потреби в безпеці; зусилля працівника зосереджені на збільшенні розмірів оплати праці й турботі про здоров'я.

Етап збереження триває від 45 до 60 років і характеризується діями, спрямованими на закріплення досягнутих результатів. Настає пік удосконалювання кваліфікації і відбувається її підвищення в результаті активної діяльності та спеціального навчання; працівник заінтересований передати свої знання молоді. Цей період є надзвичайно творчим; може бути сходження на нові службові щаблі. Людина досягає вершин незалежності й самовираження. З'являється заслужена повага до себе й до навколишніх, які досягли свого положення чесною працею. Хоча багато потреб працівника в цей період уже задоволені, він продовжує цікавитися рівнем оплати праці, і навіть з'являється інтерес до інших джерел доходу (наприклад участь у прибутках, капіталі інших організацій, акції, облігації тощо).

Етап завершення триває від 60 до 65 років. Людина починає всерйоз замислюватися про пенсію. У цей період відбуваються активні пошуки гідної заміни й навчання кандидата на посаду, що вивільняється. Хоча такий період характеризується кризою кар'єри, і люди дедалі менше одержують задоволення від роботи (переживають стан психологічного і фізіологічного дискомфорту), самовираження й повага до себе та до інших подібних людей у них досягає найвищого ступеня за весь період кар'єри. Вони заінтересовані в збереженні рівня оплати праці, але прагнуть збільшити інші джерела доходу, які б замінили їм заробітну плату даної організації при виході на пенсію і були б доброю підмогою до пенсійної платні.

На останньому, пенсійному етапі кар'єра в даній організації (виді діяльності) завершена. З'являється можливість для самовираження в інших видах діяльності, які були неможливі під час роботи в організації чи виступали у вигляді захоплень (живопис, садівництво, робота в громадських організаціях та ін.). Стабілізується повага до себе й до інших пенсіонерів. Але фінансове становище і стан здоров'я можуть у ці роки завдати чимало клопоту.

Знання потреб, що превалюють на різних етапах, дає уявлення про мотивацію переходів від етапу до етапу, а також орієнтації про найефективніші стимули на кожному з них. Разом із кар'єрограмою ці дані дають можливість науково підійти до управління кар'єрою.

Певний інтерес становить дослідження етапів кар'єри у зв'язку з розвитком працівника протягом його ділового життя ^*119.

*119: {Див.: Вудкок М., Френсис Д. Раскрепощенный менеджер. С. 118—119.}

Перші місяці роботи після навчання мають для молодого працівника особливу значущість і складність. Він зіштовхується з багатьма невідомими й може припуститися багатьох помилок. Головне, що турбує нову людину, — це ввійти в колектив і знайти своє місце в ньому. Даний період можна порівняти з вивченням нової гри: є правила, які потрібно зрозуміти, і варіанти, які необхідно вибрати. Це — час швидкого навчання.

У перші роки своєї роботи людина має потребу в зростанні; головним для неї є "влучення в ціль". Може статися, що традиції колективу перешкоджатимуть цьому, і людина буде діяти сміливо, майже нахабно. Цей етап в індивідуальному розвиткові можна було б визначити як боротьбу і пошук визнання.

Вливаючись у новий колектив і нагромаджуючи досвід, людина вступає в нову фазу — фазу консолідації. Особистісне визнання вже не є проблемою, та постає необхідність розширювати сферу застосування своїх здібностей, домагатися визнання себе як потрібного і кваліфікованого співробітника. Цінності переосмислюються, відбувається переоцінка важливості роботи. Люди, які досягли періоду консолідації, по-іншому починають дивитися на свої досягнення.

Дещо пізніше багато менеджерів переживають період серйозних змін і переоцінок. У цей час вони починають сприймати себе більш уважно. Беруть під сумнів значення своєї роботи, ставлячи собі питання, чи потрібно витрачати життєві сили на старанну роботу. Цю фазу називають переоцінкою, і якщо менеджер проходить її успішно, він набуває високого рівня професіоналізму і самоповаги.

Ще пізніше висококваліфікований менеджер піклується про благополуччя всієї організації, зосереджує увагу на розвитку інших співробітників, особливо молодших за себе, намагається допомогти їм працювати більш ефективно. Це період мистецтва управління, протягом якого більше уваги приділяється не своєму розвитку, а розвитку інших.

Слід зазначити, що перехід від одного етапу до іншого пов'язаний із виникненням стресів і криє в собі загрозу для здоров'я менеджера.

Дослідження показують, що з аспектом розвитку пов'язані не тільки етапи кар'єри, а й стадії життя (рис. 3)^*120. Кожна стадія життя характеризується потребою працювати над певними завданнями розвитку для того, щоб індивід зміг переміститися в наступну стадію. Це дає можливість визначити для кожного етапу відповідні завдання.

*120: {Див.: Иванцевич Д. С, Лобанов А. А. Человеческие ресурсы управления. С. 222 — 223.}

Рис. 3. Відношення між етапами кар'єри і стадіями життя

Юність. Для більшості людей ця стадія триває від 15 до 25 років. (їй передує дитинство, але нас цікавлять насамперед ті етапи життя, що стосуються кар'єри.) Істотним для нормального розвитку в період юності є досягнення "єдності (тотожності) Я", тобто збіг того, що люди, на їхню думку, можуть робити, з тим, що вони мають робити для досягнення успіху. Пізні роки юності звичайно збігаються з початковим найманням; і якщо "тотожність Я" ще не досягнута, людина може зазнавати труднощів у цей період.

Рання дорослість. Це люди віком 25—35 років. Ця стадія характеризується розвитком потреби в близькості і потягом до представників іншої статі. Люди починають утягуватися у відносини не тільки з іншими людьми, а й з групами та організаціями. Ступінь успішності проходження цього етапу залежить від того, наскільки успішно вони усвідомили себе дорослими. У термінах етапів кар'єри зрілість співвідноситься зі стабілізацією кар'єри і першими успіхами у просуванні. Можуть виникати конфлікти між вимогами даної життєвої стадії і даного етапу кар'єри, наприклад вимоги, пропоновані кар'єрою, можуть зумовити поведінку, не сумісну з розвитком добрих стосунків із іншими людьми.

Дорослість. Це 25-літній період між 35 і 60 роками життя. Він характерний розвитком творчості (термін, що акцентує увагу на діяльності і досягненнях). Люди на цьому етапі життя підтверджують продуктивне й творче застосування своїх талантів і можливостей. У контексті роботи зрілість означає участь у розбудові трудової організації, виробництво нових ідей і продуктів, навчання молоді та ін. Ця стадія життя збігається з останніми роками етапу розвитку кар'єри і з етапом збереження протягом усього життя. Успіх на цьому етапі не залежить від досягнення "тотожності Я" до згоди з іншими, досягнення цілей попередніх двох стадій.

Зрілість є останньою стадією життя. Люди успішно проходять її, якщо досягають "повноти Я", тобто не впадають у відчай від свого життя і свого вибору. У тому сенсі, в якому ця стадія являє собою кульмінацію продуктивного, творчого життя на користь іншим, вона служить власному задоволенню. Цей етап у житті збігається з пенсійним періодом.

У деяких дослідженнях в особливий етап життя виокремлюється період від 35 до 50 років, пов'язаний із серединою службової кар'єри^*121. Наголошується, що в багатьох людей у цьому віці настає етап "бродіння", коли мотивація стрімко спадає. Натомість виникає багато проблем, причини яких кореняться досить глибоко.

*121: {Див.: Управление по результатам / Общ. ред. и предисл. Я. А. Лей-манна. М., 1993. С. 201, 289.}

Посередині службової кар'єри людина усвідомлює свою смертність. Одночасно вона бачить обмеженість власних можливостей. У багатьох на передній план знову виступають суперечності й почуття, властиві молодості. Відхід дорослих дітей із дому, конфлікти або емоційні переживання змінюють у середньому віці ставлення до дітей і дружини чи чоловіка. З цих причин у службовій кар'єрі спадає мотивація до роботи і збільшуються проблеми на роботі та вдома.

Типовими для цього періоду є такі проблеми:

• вузька / широка спеціалізація на роботі;

• пошук свого місця в організації і пізнання власних сильних сторін;

• з'ясування межі між мрією і дійсністю;

• прийняття обов'язків, пов'язаних з керівництвом іншими;

• досягнення рівноваги в зобов'язаннях стосовно роботи, родини, захоплення, власного розвитку;

• збереження позитивного прагнення до розвитку.

На завершення розгляду етапів кар'єри звернемо увагу на те, що успішна кар'єра часто є результатом досягнення певних її щаблів до певного віку. Згідно з дослідженнями, люди, чиє просування відбувалося не в ногу з їхнім життям, мають відносно низьку продуктивність у роботі.