Бюджетна система України - Пасічник Ю.В. - 13.2. Організація бюджетного планування

Бюджетне планування на загальнодержавному рівні здійснюється у два етапи — зведене й адресне1 (рис. 13.2.1).

На першому етапі, який називається зведеним бюджетним плануванням, визначаються основні напрями організації роботи та засоби мобілізації бюджетних ресурсів, здійснюється взаємоузгодження основних макроекономічних показників.

1 Цит. за: Булгакова С. О., Єрмошенко Л. В. Цитована праця. — С. 30—31.

На цьому етапі здійснюються комплексні економічні розрахунки за показниками валового внутрішнього продукту, національного доходу, визначається рівень бюджетних надходжень, мінімальний рівень соціальних потреб тощо.

На другому етапі проводиться адресне бюджетне планування, яке має на меті встановити конкретні зв'язки з іншими фінансовими планами держави.

Мінімально необхідні видатки обчислюються за єдиними або груповими мінімальними соціальними й фінансовими нормами та нормативами, установленими вищими нормами виконавчої влади на основі чинних законодавчих актів, з урахуванням індексу інфляції в межах фінансових можливостей держави та відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Для повного врахування всіх фінансових ресурсів, а також визначення середньої фінансової забезпеченості Автономної Республіки Крим, адміністративно-територіальних одиниць відповідний виконавчий орган влади складає територіальний зведений баланс фінансових ресурсів, дані якого можуть бути враховані при визначенні розмірів міжбюджетних трансфертів.

Кабінет Міністрів України організовує доведення до відома виконавчих органів влади Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя таких показників:

проектних нормативів (відсотків) відрахувань від регулюючих доходів та сум контингентів цих доходів;

розмірів дотацій та субвенцій, які передбачається надати з Державного бюджету України, та їх цільового призначення;

переліку видатків, які передбачається передати з Державного бюджету України на фінансування з бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.

Аналогічні показники доводять виконавчі органи влади вищого рівня безпосередньо до рад народних депутатів та їх виконавчих органів влади нижчого рівня у строки, які б забезпечували затвердження бюджетів до початку бюджетного року.

Бюджетне прогнозування.

Під бюджетним прогнозуванням розуміють визначення основних показників бюджету на перспективу. У процесі цієї роботи визначається концепція, основна мета, головні напрями розвитку й основні цілі, які мають бути досягнуті. Розглянемо періоди, методи й етапи прогнозування (рис. 13.2.2)^*11.

*11: {Цит. за: Булгакова С. О., Єрмошенко Л. Б. Цитована праця. — С. 31—32.}

Бюджетне регулювання.

Бюджетне регулювання — це складова бюджетного планування, яка регламентує міжбюджетні

потоки. Ці потоки можуть рухатися у двох напрямах — як від бюджетів нижчого рівня до вищих, так і навпаки. В економічній літературі вживається значна кількість термінів, які пояснюють ці процеси — трансферти, дотації, субсидії, субвенції.

Після ухвалення Бюджетного кодексу ці терміни отримали чітке юридичне визначення (подані в словнику офіційних термінів).

13.3. Бюджетна класифікація

Застосування бюджетної класифікації передбачено Бюджетним кодексом. Бюджетна класифікація України застосовується для контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення необхідного аналізу за статтями доходів, а також організаційних, функціональних та економічних видатків, забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників.

З метою досягнення цілісності бюджетних категорій доходів і видатків та для забезпечення взаємозв'язку між функціональним призначенням та економічним характером видатків бюджету Міністр фінансів України затверджує бюджетну класифікацію, а також зміни до неї та інформує про це в обов'язковому порядку Верховну Раду України.

Складові бюджетної класифікації подані на схемі (рис. 13.3.1).

Бюджетна класифікація — єдине систематизоване згрупування доходів, видатків (в т. ч. кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за економічною сутністю, функціональним призначенням діяльності, організаційним устроєм та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів^*12.

*12: {Юрій С. /., Стоян В. /., Мац М. Й. Казначейська система: Підручник. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — С. 75.}

Бюджетна класифікація України єдина для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України. Її використовують у

бюджетному плануванні в процесі складання проектів бюджетів різних рівнів, розробці індивідуальних і зведених кошторисів витрат для бюджетних установ. При цьому забезпечується взаємозв'язок державного плану економічного і соціального розвитку країни і фінансових планів міністерств та відомств з бюджетом, єдиний порядок складання бюджетів окремих регіонів, зведення показників державного та місцевих бюджетів.

Бюджетна класифікація використовується на всіх стадіях бюджетного процесу. Вона дає змогу враховувати надходження доходів і фінансування витрат згідно з затвердженим бюджетним розписом. На підставі бюджетної класифікації складається звітність про виконання бюджету України.

Використання бюджетної класифікації дає змогу проводити аналіз надходження доходів за кожним видом, фінансування витрат за їх напрямками, зіставлення кошторисних витрат за однотипними установами.

На її основі здійснюється статистична обробка бюджетних показників, у процесі якої відслідковується динаміка і тенденції розвитку показників, розробляються прогнози щодо розвитку бюджетних відносин.

Бюджетна класифікація має велике організаційне значення:

дає змогу порівняти показники державного та місцевих бюджетів;

приводить кожен бюджет до обстежуваного;

полегшує розгляд бюджетів та їх економічний аналіз;

спрощує контроль за виконанням бюджету, своєчасністю і повнотою акумуляції коштів, використанням їх за цільовим призначенням;

забезпечує можливість синтетичного та аналітичного обліку доходів та видатків у бюджетних установах та організаціях.

Бюджетна класифікація також дає змогу порівняти асигнування з видатками, що допомагає дотримуватись фінансової дисципліни, економно витрачати кошти, здійснювати контроль за виконанням програм соціально-економічного розвитку держави.

Бюджетна класифікація має юридичне значення:

віддзеркалює правову основу організації складання бюджету;

здійснює юридичне закріплення устрою і компетенції органів влади й управління;

висвітлює законодавчі акти і правила, що регулюють бюджетний процес.

З метою досягнення цілісності бюджетних категорій доходів і видатків та для забезпечення взаємозв'язку між функціональним призначенням і економічним характером видатків бюджету міністр фінансів України затверджує бюджетну класифікацію, а також зміни до неї та інформує про це в обов'язковому порядку Верховну Раду України.

Так, наказом Міністерства фінансів України № 604 від 27 грудня 2001 р. "Про бюджетну класифікацію та її затвердження" на виконання статті 8 Бюджетного кодексу України у 2002 р. в Україні затверджено нову бюджетну класифікацію, яка включає такі складові:

— класифікація доходів бюджету;

— класифікація видатків бюджету;

— класифікація фінансування бюджету;

— класифікація боргу.

Водночас затверджено тимчасову класифікацію видатків місцевих бюджетів (з перехідною таблицею до нової функціональної класифікації видатків бюджету), яка використовується до впровадження програмно-цільового методу при складанні та виконанні місцевих бюджетів.

Повноваженнями щодо надання роз'яснень з питань застосування бюджетної класифікації наділені:

щодо класифікації доходів бюджету, функціональної класифікації видатків бюджету, класифікації фінансування бюджету та класифікації боргу — Департамент з бюджету Міністерства фінансів України;

щодо економічної класифікації видатків бюджету — Державне казначейство України^*13.

*13: {Юрій С. І., Стоян В. /., Мац М. Й. Казначейська система: Підручник. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — С. 75.}