Гроші та кредит - Круш П.В. - Грошова одиниця

Грошова одиниця - це встановлений у законодавчому порядку грошовий знак, що слугує для порівняння і вираження цін усіх товарів та послуг. Грошова одиниця, як правило, поділяється на дрібніші кратні частини. У більшості країн діє десятична система поділу (1 долар США дорівнює 100 центам, 1 англійський фунт стерлінгів - 100 пенсам, 1 російський рубль - 100 копійкам тощо).

Цей елемент грошової системи, як правило, виникає історично. Молоді держави назви для своїх грошових одиниць шукають у своїй історії. Так учинила й Україна. Рішенням Верховної Ради України нову національну валюту названо гривня. Таку назву мала грошова одиниця Київської Русі, яка існувала на території сучасної України в Х-ХІ ст.

Масштаб цін - величина грошової одиниці країни. Коли в грошовому обігу використовувалось золото і срібло, вартість грошової одиниці визначалася як фіксований державою ваговий зміст грошового металу в грошовій одиниці. Наприклад, один російський рубль до 1913 р. у дорівнював 0,7742 г золота, долар США в 1900 р. - 1,50463 г чистого золота, у 1934 р. - 0,887 г, у 1973 р. - 0,737 г.

Після офіційного скасування золотого вмісту грошової одиниці фіксація державою металевого вмісту грошової одиниці скасована в усіх країнах. Масштаб цін втратив форму вагового вмісту металу в грошовій одиниці. У сучасних умовах масштаб цін складається стихійно в процесі ринкового обміну. Масштаб цін в умовах обігу кредитних грошей формується як певна кількість товарів, що приймаються за одиницю. Тому виникають істотні відмінності в рівнях цін на одні й ті самі товари, виражені в грошових одиницях різних країн. Бо ціни визначені в різних масштабах, тобто в грошових одиницях різної величини.

Види та купюрність державних грошових знаків

Види та купюрність державних грошових знаків, що мають законну платіжну силу, визначає вищий законодавчий орган країни. Він надає грошовим знакам статус законного платіжного засобу і покладає на державу відповідальність за їх забезпечення. У межах країни забороняється використовувати іноземні грошові знаки як платіжні засоби, оскільки це ускладнює забезпечення національних грошей.

У грошовому обороті України перебувають банкноти номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 200 і 500 гривень та монети - 1, 2, 5, 10, 25, 50 копійок. Право емісії банкнот та відповідальність за їх забезпечення закон покладає на НБУ.

Емісія банківських білетів центральним банком використовується для кредитування комерційних банків та урядових структур. Кредитування комерційних банків означає спрямування емітованих банкнот у реальний економічний оборот. Це створює передумови для їх повернення до емітента після погашення позик, що запобігає нагромадженню банкнот в обігу. Використання емітованих банкнот для покриття бюджетних витрат означає, що урядові структури повинні так вести своє фінансове господарство, щоб повернути одержані кредити і не допустити осідання зайвої маси грошових знаків в обороті та їх знецінення.

У деяких країнах у виняткових випадках емісія грошових знаків доручається скарбниці Міністерства фінансів. Грошові знаки, що мають законну платіжну силу, в такому разі називаються казначейськими білетами. У грошовий обіг вони потрапляють внаслідок бюджетної емісії з примусовим курсом. Емісія казначейських білетів має місце в умовах глибокої кризи державних фінансів і використовується для покриття бюджетних витрат, для покриття поточних витрат держави. Казначейська емісія не пов'язана з виробництвом товарів і не має механізмів вилучення з обігу випущених грошових знаків, оскільки бюджетні витрати здійснюються безповоротно і безеквівалентно. Нетоварна емісія казначейських білетів здатна призводити до інфляційного зростання цін, наростання диспропорцій в економіці.