Гроші та кредит - Круш П.В. - Системи обігу паперово-кредитних грошей

З 30-х років ХХ ст. у світі починають функціонувати грошові системи, побудовані на обігу нерозмінних на золото паперово-кредитних грошей. Слід розрізняти паперові грошові системи і грошові системи кредитних грошей. У грошовій системі паперових грошей грошові знаки виступають у формі казначейських білетів. Вони емітуються державою для покриття бюджетного дефіциту. Емісія казначейських грошей не пов'язана з потребами реалізації товарів і послуг, визначається лише потребами державних видатків, що веде до надмірної нетоварної емісії грошей, які переповнюють канали грошового обігу і знецінюються.

Грошова система кредитних грошей спирається на кредитний механізм емісії грошей, що пов'язаний з виробництвом і реалізацією товарів. Тому цей механізм здатний забезпечувати тривалу товарно-грошову рівновагу та сталість грошей в обігу.

Але кредитна природа банківських білетів за певних умов може ставати формальною, а кредитні гроші за своєю суттю здатні наближатися до паперових. Відміна золотої конверсії, а потім і відмова від підтримання ринку цінних паперів здатні призводити до зближення кредитних і державних паперових грошей. Емітування банкнот задля покриття бюджетного дефіциту без будь-якого забезпечення змінює характер їхнього функціонування, призводить до непропорційного розбухання грошової маси в обігу, сталість грошей різко зменшується і так само, як і паперові гроші, гроші кредитні знецінюються.

Перехід до грошових систем, побудованих на обігу нерозмінних на золото кредитних грошей, насамперед пов'язаний з дією загального закону економії суспільної праці. Еволюція грошових систем відбувається в напрямі руху до створення все більш економічних грошових систем, у яких витрати грошового обігу постійно знижуються, а отже, зменшуються і витрати суспільної праці.

Для грошових систем, що ґрунтуються на обігу кредитних грошей, притаманне витіснення золота як з внутрішнього, так і зовнішнього обігу та осідання його в золотих резервах (переважно в банках). Золото при цьому продовжує виконувати функцію скарбу.

Випуск грошових знаків (готівкового і безготівкового обігу) здійснюється на основі кредитних операцій банків. Безготівковий грошовий обіг випереджає готівковий грошовий обіг (в середньому у світовій економіці співвідношення між готівковим та безготівковим обігами становить 1:3)¹.

Функціонування паперово-кредитних грошей робить необхідним регулювання грошового обігу державою. Державне регулювання грошової сфери в економіці України означає сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення сталості української національної валюти, стримування інфляції і гнучкого забезпечення грошовою масою потреб сфери обігу. У здійсненні державних заходів у цьому напрямі ключова роль належить Національному банку України, який застосовує методи прямого регулювання та опосередкованого впливу на обсяги і структуру грошового обігу.

Спроби повернутися до золотого забезпечення національних валют не закінчилися із впровадженням в обіг паперово-кредитних грошей. Така спроба пов'язати національні валюти із золотим забезпеченням була зроблена на валютно-фінансовій конференції ООН у м. Бреттон-Вудсі (США) в 1944 р. Конференція виробила своєрідну форму міждержавного золотодевізного стандарту у вигляді золото-доларового стандарту.

Впроваджена Бреттон-Вудська грошова система передбачала повернення до золота як загального втілення суспільного багатства та виконання ним функції світових грошей, засобу остаточних розрахунків між країнами. У міжнародних розрахунках, крім золота, використовувалися національні грошові одиниці США - долар та англійський фунт стерлінгів. Але тільки долар США зберігав зв'язок із золотом. Тільки він обмінювався на золото в скарбниці США за офіційно встановленим співвідношенням. Для обміну долар повинні були представляти лише центральні банки та уряди країн-членів Міжнародного валютного фонду (МВФ).

Тривалий період функціонування Бреттон-Вудської системи, де долар вважався так само надійним, як і золото, забезпечувався високим рівнем стійкості й довіри до долара. Ця довіра спиралась на га-рантованість його конвертованості для центральних банків у золото, що забезпечувалося нагромадженням США значної частки (понад 70% у перші повоєнні роки) централізованих запасів золота¹.

Однак наприкінці 60-х - початку 70-х років сталося послаблення позицій США на світовому ринку, почали розвиватися інфляційні процеси, істотно скоротилися золоті запаси цієї країни. Усе це змусило уряд США з 1971 р. офіційно припинити обмін золотих зливків на долари і відмінити офіційну ціну золота в доларах. Це означало, що Бреттон-Вудська грошова система, яка ґрунтувалась на використанні долара як еталона вартості усіх інших грошових одиниць, перестала функціонувати.

Остаточне скасування золотодоларового стандарту відбулося в січні 1976 р. на міжнародній нараді представників країн-членів МВФ, що відбулася в м. Кінгстоні (Ямайка). Тут же були закладені контури нової, Ямайської валютної системи, що функціонує у світовій економіці й донині.

Почала діяти Ямайська валютна система після її ратифікації краї-нами-членами МВФ з квітня 1978 р. Кінгстонська угода проголосила повну демонетизацію золота у сфері валютних відносин. Золото втратило грошову функцію, анульовано офіційний золотий паритет, офіційну ціну на золото та фіксацію масштабу цін (золотого вмісту) національних грошових одиниць. Внаслідок цього золото перетворилося на звичайний товар, ціна якого на ринку вільно складається під впливом співвідношення попиту та пропозиції. Водночас золото - товар найліквідніший, що є важливим резервом емісійного банку будь-якої держави і використовується для придбання грошових одиниць інших країн

Головним резервним активом та міжнародним засобом розрахунків і платежів Кінгстонська угода проголосила колективну міжнародну умовну одиницю МВФ - спеціальні права запозичення (СДР).

СДР отримало статус альтернативи не лише золота, а й долара як міжнародних грошей.

Реальна практика валютних відносин, що здійснюються на базі Кінгстонських угод, не підтвердила можливості повного витіснення долара з позицій провідної міжнародної валюти. Долар зберіг важливе місце в системі міжнародних розрахунків і у валютних резервах інших країн. Нині американський долар обслуговує близько 2/3 міжнародних розрахунків¹.

В умовах функціонування Ямайської валютної системи свою кредитну природу зберігають банкноти, що використовуються для кредитування економіки, держави і громадян. Банкноти підпорядковуються закономірностям паперово-грошового обігу. Стан грошової системи в цих умовах визначається динамікою розвитку виробництва та досконалістю сформованого державою механізму регулювання обігу кредитних грошей.