Фінансова система України - Карлін M.I. -
5.2. Проблеми економічної ефективності бюджетного вирівнювання в Україні

Таблиця 5.1. Показники горизонтального бюджетного вирівню­вання в Україні

Показник1999 р.2000 р.2001 р.2002 р.2003 р.
123456
ВВП, млрд. грн.130 442170 070204 190220 932264 165
Доходи зведеного бюджету, млрд. грн.32 87649 11854 9356195475 286
Доходи місцевих бюджетів, млрд. грн.16 09518 69024 97328 24734 307
Трансферти місце­вим бюджетам, млрд. грн.2 9424 3787 2378 81811729
Доходи зведеного бюджету / ВВП, %25,2028,8826,9028,0428,50
Трансферти місце­вим бюджетам / доходи місцевих бюджетів, %18,2823,4228,9831,2234,19
Трансферти місце­вим бюджетам / ВВП2,262,573,543,994,44

Система бюджетного вирівнювання визначає взаємодію між державним бюджетом і регіональними бюджетами, яка дає змогу будь-кому з громадян держави отримувати певний рівень суспільних послуг незалежно від того, на території якого регіону він проживає. Конкретними механізмами реалізації горизонтального бюджетного вирівнювання в Україні є система міжбюджетних трансфертів.

Останніми роками постійно зростає роль міжбюджетних трансфертів у формуванні доходів місцевих бюджетів та частки ВВП, яка перерозподіляється через систему трансфертів. Якщо у 1999 р. трансферти місцевим бюджетам становили 2,26 % ВВП, то у 2003 р. їхня частка збільшилася вдвічі і становила 4,44 % ВВП. Динаміку обсягів міжбюджетних трансфертів і їхню роль у формуванні доходів місцевих бюджетів у 1999—2003 pp. характеризують дані табл. 5.1.

Згідно зі ст. 72—74 Бюджетного кодексу України місцеві бю­джети не можуть бути затверджені з дефіцитом. Винятком є тільки бюджети міст обласного та республіканського значення, бюджет Автономної Республіки Крим, які можуть ухвалювати­ся з дефіцитом бюджету розвитку. Але на практиці дефіцит бюджету розвитку застосовується нечасто, а якщо й приймається дефіцитний місцевий бюджет, то величина цього дефіциту дуже мала. Тому можна зробити висновок, що видатки місцевих бюджетів залежать від доходів та міжбюджетних трансфертів. Доходи і видатки місцевих бюджетів на одну особу в регіонах України показано в табл. 5.2 і 5.3.

Економічний аналіз свідчить, що неефективність перерозподільчих урядових програм є наслідком загальнішої закономірності: важко перерозподілити дохід так, щоб поліпшити добробут усіх учасників цього процесу в довгостроковій перспективі. Причиною цього є невраховані вторинні ефекти. Економісти називають три основні чинники, що знижують ефективність державної політики перерозподілу доходів.

По-перше, розширення перерозподілу стримує економічне зростання. Податки та трансферна політика дестимулюють підвищення доходів і платником податків, і отримувачем трансферту.

Таблиця 5.2. Доходи місцевих бюджетів на одну особу наявно­го населення, у грн.

Регіон1999 р.2000 р.2001 р.2002 р.2003 р.
123456
Автономна Республіка Крим289,7424,5550,0476,0544,0
Вінницька149,0145,7180,0219,7285,9
Волинська137,3153,6184,4241,7268,9
Дніпропетровська261,5302,0390,2463,4572,5
Донецька253,0316,1366,6423,6518,6
Житомирська170,2132,1174,9216,5270,6
Закарпатська173,5159,3186,3205,2274,1
Запорізька296,6321,6378,0457,1554,1
Івано-Франківська249,0144,9177,4217,7277,8
Київська426,6253,7325,0308,2399,1
Кіровоградська162,8158,3202,8247,8296,7
Луганська242,9192,1246,3308,2363,7
Львівська267,2182,3235,4286,3354,4
Миколаївська256,4218,1290,3365,5432,5
Одеська277,1296,8348,3402,2487,5
Полтавська330,1247,4295,1363,6449,5
Рівненська334,5131,2179,0264,3308,6
|Сумська237,7219,1267,2295,1'346,0
Тернопільська123,8115,5140,9186,3228,0
Харківська252,9259,3317,5392,4479,2
Херсонська158,7163,2208,2254,0296,7
Хмельницька190,0141,1176,5227,4278,4
Черкаська278,8180,7221,6272,9329,8
Чернівецька153,1141,2176,7215,7280,3
Чернігівська219,6166,4209,1259,8310,5
м. Київ570,21336,41770,91624,11614,5
м. Севастополь241,5298,0372,7509,8632,2
Україна263,5289,1364,5403,1472,2

Таблиця 5.3. Видатки місцевих бюджетів на одну особу наявно­го населення, грн.

123456
Автономна Республіка Крим320,2424,7555,0590,7725,1
Вінницька223,7268,3345,8440,4608,9
Волинська270,0319,7402,8521,2616,5
Дніпропетровська275,6299,6450,2499,1615,2
Донецька281,2327,1428,6460,0566,3
Житомирська314,4299,3368,8459,1597,8
Закарпатська340,2313,7412,1481,1599,2
Запорізька376,0353,3426,4507,5600,8
Івано-Франківська324,4302,0413,4458,1610,3
Київська505,2356,4552,0534,1679,4
Кіровоградська272,4301,7391,3456,7586,1
Луганська268,5261,9380,8446,4538,0
Львівська291,9307,7411,0470,1598,0
Миколаївська307,3299,8419,1485,7632,5
Одеська293,9326,0409,8495,2599,9
Полтавська440,3321,7427,9492,6625,4
Рівненська395,1284,8401,2508,5640,9
Сумська255.6371,5429,5464,9601,9
Тернопільська243,3284,0388,8451,8584,1
Харківська334,7313,6451,9520,7646,7
Херсонська245,3293,0383,1452,3558,3
Хмельницька268,9274,0371,3453,6603,0
Черкаська335,3304,5408,7465,2612,4
Чернівецька202,3269,6370,4434,9591,9
Чернігівська249,5320,6410,4480,0607,4
м. Київ516,6842,21093,51033,41451,1
м. Севастополь256,2420,8503,3600,6850,4
Україна316,9343,3459,5514,3656,8

По-друге, боротьба за трансферти може значно скорочувати сумарні вигоди їхніх отримувачів. Щоб не зруйнувати бюджет, влада змушена встановлювати критерії для визначення отриму­вачів трансфертів та інших політичних добродіянь. Але як тільки критерій установлений, економічні агенти починають змінювати свою поведінку, підлаштовуючись під нього. При цьому чиста вигода від трансфертів зменшується.

По-третє, бюджетні програми, спрямовані на захист потен­ційних отримувачів трансфертів від негативних обставин, спри­ятимуть прийняттю рішень, які збільшують імовірність настан­ня таких обставин. Коли щось субсидується, приводів для суб­сидії дедалі більшає.

З метою підвищення ефективності системи міжбюджетних трансфертів треба розробити чіткі та прозорі критерії, згідно з якими можна оцінювати результати державної політики вирів­нювання доходів регіональних бюджетів. Також треба макси­мально спростити механізми розрахунку обсягів міжбюджетних трансфертів на основі використання об'єктивних кількісних показників та зрозумілих і дієвих стимулів до збільшення до­хідної бази місцевих бюджетів.

5.3. Запозичення фінансових ресурсів органами місцевого самоврядування на внутрішньому і зовнішньому ринках
5.4. Використання зарубіжного досвіду в удосконаленні формування і використання місцевих бюджетів
5.5. Фінансово-економічна безпека регіону
Розділ 6. ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ
6.1. Суть і функції податків
6.2. Необхідність і напрями податкової реформи в Україні
6.3. Реформування системи податкових пільг
6.4. Проблема заміни ПДВ податком з обігу
6.5. Податки на майно підприємств і громадян: за і проти
Розділ 7. ДЕРЖАВНІ ЦІЛЬОВІ ФОНДИ УКРАЇНИ