Фінансова система України - Карлін M.I. -
8.5.2. Шляхи забезпечення економічної безпеки підприємства (на прикладі акціонерного товариства)

З розумінням ставлячись до робіт фахівців з економічної без­пеки, розглянемо апробований варіант організаційно-методич­ного підходу до побудови і реалізації комплексної системи забезпечення економічної безпеки акціонерного товариства промислового профілю, що належить до сфери середнього бізнесу (чисельність працюючих до 1000 осіб).

Під акціонерним товариством (AT) розуміється різновид недержавної комерційної організації з розділеним на частки (внески) засновників статутним капіталом, створеним за раху­нок таких внесків.

Фінансово-економічна безпека акціонерного товариства — це захищеність AT від зовнішніх і внутрішніх загроз, що дає змогу зберегти й ефективно використати матеріальний, фінансовий і кадровий потенціал.

Під забезпеченням економічної безпеки акціонерного то­вариства (далі — ЕБТ) розуміється діяльність менеджерів і персоналу AT, спрямована на запобігання порушенням стабільності функціонування й економічного розвитку AT унаслідок негативних дій на його корпоративні ресурси з боку зовнішніх і внут­рішніх джерел загроз. Джерела загроз — це потенційні антропо­генні, техногенні або стихійні носії загрози.

До основних корпоративних ресурсів AT, що використовуються для забезпечення ЕБТ, у цілому можна віднести:

- майно AT, включаючи засоби технологічного оснащення та інші матеріальні цінності;

- фінансові можливості AT за наявної структури капіталу і практики використання основних і оборотних коштів;

- кадрові можливості AT, перш за все компетентність і професіоналізм менеджерів і рівень кваліфікації персоналу;

- інформаційні ресурси AT, зокрема матеріальні носії інформації, які містять комерційну, банківську та інші таємниці AT, що охороняються законом;

- технології та об'єкти інтелектуальної власності AT.

Пропонований організаційно-методичний підхід до забезпечення ЕБТ передбачає планування і здійснення сукупності за­ходів, поєднаних за функціональною ознакою в комплексну систему забезпечення ЕБТ. Відправним пунктом побудови такої системи є філософія бізнесу, що відображає уявлення засновників AT про цінності й норми поведінки в бізнесі. Обов'язко­вою умовою побудови комплексної системи забезпечення ЕБТ є централізоване управління, що передбачає:

- координацію дій менеджерів AT щодо забезпечення ЕБТ у межах їх компетенції;

- зосередження сукупності корпоративних ресурсів на ви­рішенні головних завдань забезпечення ЕБТ;

- формування надійних гарантій підтримання законності за взаємодії з органами державної влади і місцевого самоврядуван­ня, а також підрядними організаціями;

- контроль за повнотою і своєчасністю виконання організаційно-розпорядчих актів генерального директора AT, що нале­жать до забезпечення ЕБТ.

Побудова комплексної системи забезпечення ЕБТ здійснюється на основі дотримання таких принципів: відповідності потен­ційним загрозам безпеці, адаптивності до змін, цілісності й системності, розумної достатності.

Стратегія управління ЕВТ визначає головні напрями діяльності AT для досягнення вибраної мети забезпечення ЕБТ. Стратегію розробляють менеджери AT на основі вербального аналізу можливих негативних впливів на корпоративні ресурси AT з боку потенційних джерел загроз безпеці. В міру необхідності залучаються матеріали юридичного й інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності AT у прогнозованих умовах.

Як головні завдання забезпечення ЕБТ доцільно розглядати:

- захист законних прав та інтересів засновників, менеджерів і персоналу;

- моніторинг оточення AT на основі довідкових, статистичних та інших матеріалів;

- ідентифікацію потенційних загроз безпеки і оцінку небезпеки їх реалізації за вартісними показниками вірогідності;

- охорону персоналу і майна AT, а також матеріальних носіїв інформації, що містять відомості про AT, які охороняються;

- профілактику і припинення можливої протиправної діяль­ності персоналу на шкоду безпеці AT.

Об'єктова система захисту АТ повинна мати у своєму складі як мінімум підсистеми охоронної і пожежної сигналізації, контролю та управління доступом, захисту інформації і телевізійного нагляду за виділеними зонами території AT. Вибираючи конфігурацію підсистеми захисту відомостей AT, що охороняються, доцільно керуватися такими міркуваннями.

Якщо AT має у своєму розпорядженні значну кількість віддалених одне від одного окремих приміщень, використовується переважно автоматизована (мережева) система безпеки, що забезпечує високу ефективність захисту за одночасного скорочення експлуатаційних витрат.

У всіх інших випадках можна обмежитися локальною автономною системою захисту відомостей AT, що охороняються, в окремих, зокрема офісних, приміщеннях. Організація такої системи передбачає:

- оснащення приміщень кодовими замочними пристроями з метою запобігання несанкціонованому доступу в них працівників AT і відвідувачів;

- епізодичну перевірку приміщень на відсутність у них підслуховуючих пристроїв за допомогою пошукової апаратури вітчизняного виробництва;

- захист приміщень від лазерних мікрофонів і стетоскопів шляхом створення перешкод на елементах будівельних кон­струкцій за допомогою віброакустичних пристроїв;

- захист приміщень від несанкціонованого використання стільникових телефонів шляхом дистанційного блокування за допомогою спеціальних технічних засобів;

- укомплектування встановлених у приміщеннях абонентних телефонних апаратів сумісними з ними технічними засоба­ми захисту мовних повідомлень, які забезпечують шифрування мовного сигналу і повідомлень факсиміле, що передаються по телефонній мережі загального користування;

- спеціальне обстеження засобів обчислювальної техніки (ЗОТ) у місцях їх установки на можливість несанкціонованого зняття інформації за рахунок побічних електромагнітних ви­промінювань ЗОТ і створюваних ними наведень.

Виконання робіт із проектування об'єктової системи захисту AT і монтажу технічних засобів захисту в новостворюваних та діючих AT здійснюють спеціалізовані підрядні організації. Роботи виконуються на основі двосторонніх договорів між AT і підрядником, що укладаються з урахуванням попередньої оцін­ки обґрунтованості ресурсних потреб, заявлених підрядником, і повноти забезпечення їх з боку AT асигнуваннями.

8.5.3. Державний захист фінансово-економічної діяльності підприємства
8.5.4. Сучасні загрози фінансово-економічній безпеці підприємств та шляхи їх зменшення
Розділ 9. СТРАХУВАННЯ У ФІНАНСОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ
9.1. Необхідність та напрями страхування
9.2. Галузі, форми і види страхування
9.3. Проблеми розвитку страхового ринку в Україні
Розділ 10. ФІНАНСОВИЙ РИНОК УКРАЇНИ, ПРОБЛЕМИ ЙОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ
10.1. Суть, структура та модель фінансового ринку України
10.2. Інвестиції в Україні: проблеми і шляхи їх вирішення
10.3. Недержавні пенсійні фонди в Україні