Фінансовий менеджмент - Шелудько В.М. -
Розділ 2. ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВА

2.1. Сутність, призначення і структура фінансових ресурсів

Фінансовими ресурсами підприємства називають грошові кошти, що перебувають у розпорядженні підприємства на постійній або тимчасовій основі.

Ресурси, залучені на постійній основі, називають власними фінансовими ресурсами (власним капіталом). Ними розпоряджається підприємство протягом усього періоду функціонування. Вони призначені для забезпечення зростання підприємства, збереження його економічної стабільності, а також поглинання можливих збитків у результаті підприємницьких ризиків.

Власні фінансові ресурси початково формуються при створенні підприємства його засновниками, а потім збільшуються чи зменшуються в процесі здійснення підприємством фінансово-господарської діяльності. Внесені засновниками кошти підприємство інвестує в придбання основних засобів та оборотних активів, здійснює фінансово-господарську діяльність і отримує прибуток. Залежно від характеру дивідендної та інвестиційної політики прибуток більшою чи меншою мірою капіталізується, спрямовується на збільшення власних фінансових ресурсів підприємства і використовується для розширення його фінансово-господарської діяльності. Якщо підприємство успішно функціонує, початково сформовані власні ресурси постійно зростають, забезпечуючи зростання активів підприємства, збільшення обсягів його діяльності, а отже, й економічне зростання господарюючого суб'єкта. Результатом незадовільної діяльності підприємства можуть бути збитки, неможливість розрахуватися з кредиторами за рахунок з генерованого в результаті господарської діяльності грошового потоку та прибутку. Власний капітал у цьому разі може бути частково використаний для виконання зобов'язань перед кредиторами, а також для збереження фінансової стійкості та кредитоспроможності підприємства.

Основними функціями власного капіталу є операційна та захисна. Операційна функція власного капіталу полягає в тому, що власний капітал забезпечує стабільне функціонування підприємства. Придбання оборотних та необоротних активів здійснюється підприємством насамперед за рахунок власних коштів. Саме власні кошти стають фінансовою основою для здійснення підприємством фінансово-господарської діяльності.

Захисна функція власного капіталу передбачає, що власний капітал забезпечує фінансову стійкість і платоспроможність підприємства в умовах підприємницьких ризиків, коли частину його використовують для поглинання збитків, а інша частина залишається достатньою для забезпечення життєдіяльності підприємства.

Оскільки підприємство відповідає за своїми зобов 'язаннями лише власними коштами, розмір власного капіталу значною мірою визначає можливості підприємства щодо залучення коштів на визначений строк за певну плату, тобто впливає на можливості забезпечити зростання підприємства за рахунок залучених коштів.

Залучені кошти, або зобов'язання — це переважно кошти, залучені підприємством на визначений строк за визначену плату, наприклад банківські кредити, емітовані підприємством облігації, інші позики тощо. Платою за користування такими коштами є процент.

Деяка частина зобов'язань підприємства є коштами, які протягом певного строку перебувають у розпорядженні підприємства з різних причин і за них не сплачується процент. Прикладами таких зобов'язань можуть бути кредиторська заборгованість за заробітною платою, перед бюджетом, іншими господарюючими суб'єктами. В багатьох випадках наявність значного обсягу таких коштів впродовж тривалого періоду свідчить про неплатоспроможність підприємства та проблеми в управлінні грошовими коштами.

Поняття боргового капіталу, як правило, ототожнюють з частиною фінансових ресурсів, які залучені на деякий період за певну плату з метою використання у фінансово-господарській діяльності для отримання прибутку. Як правило, до складу боргового капіталу не включаються поточні (до одного року) зобов'язання підприємства, які виникають у процесі його функціонування і не потребують сплати процентів.

Весь капітал підприємства є сумою власного та боргового капіталу і визначається тією частиною фінансових ресурсів, яка спеціально сформована й призначена для використання у фінансово-господарській діяльності з метою отримання прибутку. Фінансові ресурси є капіталом у грошовій формі, а активи відображують капітал у його речовій (матеріальній або нематеріальній) формі.

Структуру ресурсів підприємства визначають співвідношення між власними та залученими коштами, а також між коротко- та довгостроковими зобов'язаннями. Одним із найважливіших показників структури капіталу є коефіцієнт фінансового левериджу, що визначається співвідношенням боргового та власного капіталу:

Кфл=Борговий капітал : Власний капітал.

Цей коефіцієнт відображує ризик структури капіталу, який зростає зі збільшенням частки боргового капіталу в загальному обсязі фінансових ресурсів. Ризик структури капіталу називають фінансовим ризиком у вузькому розумінні.

Структура фінансових ресурсів підприємства суттєво залежить від його галузевої належності, стану фінансового ринку тощо. Тоді як значення коефіцієнта фінансового левериджу до 2 і більше є допустимим для корпорацій в умовах розвиненої ринкової економіки (залежно від галузі), в умовах перехідної економіки та низької платоспроможності підприємств критичним є значення цього коефіцієнта, що дорівнює 1 (в крайньому разі визнається таким у рекомендаціях Національного банку України щодо оцінки кредитоспроможності підприємств-позичальників).

Структура капіталу також суттєво залежить від стану фінансового ринку. Якщо на розвинених фінансових ринках доступ підприємства до ринку позикового капіталу практично необмежений, у країнах із перехідною економікою важко забезпечити достатній рівень фінансування за рахунок позик.

2.1. Сутність, призначення і структура фінансових ресурсів
2.2. Склад і структура власного капіталу
2.3. Формування статутного капіталу акціонерного товариства
2.4. Зобов'язання підприємства
2.5. Банківські кредити
2.6. Облігації підприємств
2.7. Інші форми фінансування
Практикум
Розділ 3. АКТИВИ ПІДПРИЄМСТВА
3.1. Суть, призначення і структура активів