Сучасна українська літературна мова - Шевчук С.В. - § 5. ПОДІЛ НА ГРУПИ І ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕННИКІВ ПЕРШОЇ ВІДМІНИ

Залежно від кінцевого приголосного основи іменники І відміни поділяються на три групи - тверду, м'яку, мішану.

До твердої групи належать іменники з кінцевим твердим приголосним основи (крім шиплячого) і закінченням -а: обіцянка, голова, країна.

До м'якої групи належать іменники з кінцевим м'яким приголосним основи перед закінченням -а (орфографічно тільки -я): господиня, суддя, доля, пісня, Надія.

До мішаної групи належать іменники з основою на шиплячий приголосний [ж], [ш], [ч], (орфографічно також [щ], [дж|): груша, вежа, круча, площа, паранджа. Мішаною ця група називається тому, що в одних непрямих відмінках ці іменники мають закінчення твердої групи, а в інших - м'якої.

Зразки відмінювання іменників І відміни

Іменники І відміни мають такі особливості відмінювання:

o у родовому відмінку однини іменники твердої групи мають закінчення -и, м'якої і мішаної груп - закінчення -і. У родовому відмінку множини іменники усіх трьох груп мають нульове закінчення, крім поодиноких випадків відхилення, що виявляється в паралельних словоформах (баб і бабів, губ і губів, легень і легенів) або у закріпленні за окремими іменниками закінчень -ів (суддів, старостів) та -ей (мишей, свиней). У родовому множини відбувається чергування фонем /о/, /е/ з /і/ (нога - ніг, бджола - бджіл, борона - борін) та з'являються вставні голосні між двома останніми приголосними основи (земля - земель, говірка - говірок);

o удавальномуі місцевому відмінку однини іменники усіх груп мають закінчення -і, перед яким кінцеві приголосні основи /г/, /к/, ІхІ чергуються із /з/, /п/, /с/: перемога - перемозі, ріка -на ріці, черемха -черемсі. У давальному відмінку множини іменники м'якої групи мають закінчення -ам: сім 'ям, групам, вежам. У місцевому відмінку множини іменники м'якої групи мають закінчення -ах (в орфографічному вираженні -ях), а твердої і мішаної групи - закінчення -ах: на яблунях, (у) книжках, (на) площах;

o у знахідному відмінку однини іменники мають закінчення -у (орфографічно -ю для іменників м'якої групи): вчительку, втіху, сім 'ю. У знахідному множини назви осіб мають нульове закінчення, спільне з родовим (зібрати учениць, жінок), інші назви мають закінчення спільне з називним (об 'єднати групи);

o в орудному відмінку однини іменники твердої групи мають закінчення -ою, а м'якої і мішаної - закінчення -ею (орфографічно також -сю): дочкою, яблунею, мрією, революцією, межею. В орудному відмінку множини іменники мають закінчення -ами (орфографічно також -ями). Поодинокі іменники мають подвійні форми: сльозами і слізьми, свинями і свиньми;

o кличний відмінок однини виражається за допомоги закінчення -о для іменників твердої групи, закінчення -е (орфографічно також -є) для іменників м'якої і мішаної груп: Ганно, робітнице, думе, Надіє; деякі іменники м'якої групи з відтінком пестливості творять форму на -у (орфографічно -ю): доню, матусю, Олю; у множині - закінчення, співзвучне із закінченням називного відмінка множини: Не кричіть, сороки.