Україна і світове господарство - Філіпенко А.С. -
Критерії розширення і поглиблення європейської економічної інтеграції та Україна

У 90-х роках минулого століття перед ЄС уперше реально постала перспектива збільшення кількості держав-членів за рахунок країн Центральної та Східної Європи. Після розпаду Радянського Союзу в Європі виникли два центри економічного й політичного тяжіння: Європейський Союз та Росія. При цьому переважна частина центрально- та східноєвропейських країн поставила собі за мету приєднатися до ЄС.

Умови прийняття країн Центральної та Східної Європи до ЄС були сформульовані Європейським Союзом у Копенгагені у червні 1993 р. і дістали назву "копенгагенські критерії". Політичні критерії передбачають стабільність інституцій, які забезпечують демократію, верховенство закону, права людини та захист інтересів національних меншин. Юридичні критерії враховують спроможність взяти на себе в повному обсязі зобов'язання, пов'язані з членством у ЄС, включаючи відданість цілям політичного, економічного та монетарного союзу.

Економічні критерії вступу країн субрегіону до Європейського Союзу передбачають наявність таких умов:

• встановлення рівноваги між попитом і пропозицією внаслідок взаємодії ринкових сил:

• лібералізація цін та торгівлі;

• відсутність суттєвих бар'єрів, які обмежують вступ у ринок (створення нових фірм) та вихід із нього (банкрутство);

• національна юридична система, що регулює права власності; реалізація законів та контрактних зобов'язань може бути забезпечена в примусовому порядку;

• макроекономічна стабільність, складником якої є стабільність цін, державних фінансів та балансу зовнішніх розрахунків;

• наявність широкого консенсусу щодо ключових складників та цілей економічної політики;

• достатній рівень розвитку фінансового сектора, здатного перетворювати заощадження на інвестиції у виробництво;

• спроможність конкурувати та витримати тиск ринкових сил на внутрішньому ринку Європейського Союзу;

• наявність функціонуючої ринкової економіки, рівень стабільності якої достатній для того, щоб економічні агенти ухвалювали рішення в передбачуваному середовищі;

• достатня кількість за прийнятними цінами фізичного та людського капіталу, включаючи інфраструктуру (постачання енергії, телекомунікації, транспорт тощо), досить високий потенціал освіти, науки;

• вплив держави та чинного законодавства на конкурентоспроможність засобами торговельної політики, шляхом проведення відповідної політики в галузі конкуренції та надання державної допомоги середнім та малим підприємствам тощо;

• достатні рівень та динаміка торговельної інтеграції країни з Союзом до вступу (враховуються обсяги та структура торгівлі з країнами-членами Союзу);

• питома вага малих фірм (малі фірми швидше отримують позитивні здобутки від поліпшення доступу до ринку, а великі фірми меншою мірою спроможні адаптуватися до нових умов).

Аналіз соціально-економічного розвитку України в 90-ті роки показує, що практично за всіма параметрами оцінки готовності приєднатися до Європейського Союзу країна мала одні з найгірших показників у Центральній та Східній Європі. В Україні за 10 років незалежності не вдалося провести ефективні реформи, глибока криза охопила практично всі сфери суспільства. Більше того, за рівнем соціально-економічного розвитку Україна почала суттєво відставати від багатьох країн субрегіону, а за оцінками конкурентоспроможності національної економіки посідала останні місця не тільки серед європейських країн, а й порівняно з багатьма країнами, що розвиваються. Відсутність громадського консенсусу щодо напрямів та темпів соціально-економічних реформ, практично стабільно неефективна діяльність урядів суттєво віддаляє перспективу не тільки повного, але й асоційованого членства України в ЄС. Очевидно, що тільки послідовні, глибокі та рішучі реформи можуть змінити цю тенденцію кардинально,

У 1998 р. країни Європейського Союзу ухвалили рішення про поглиблення економічної інтеграції та перехід до створення Європейського економічного та валютного союзу. У 1992 р. у Маастрихті були сформульовані основні вимоги до країн — членів ЄС, які бажають приєднатися до Європейського валютного союзу ("маастрихтські критерії").

Маастрихтські критерії валютної конвергенції країн ЄС передбачають:

• стабільність цін: середній річний рівень інфляції в окремій країні не має перевищувати відповідний рівень трьох країн ЄС із найкращими показниками і в цілому не може бути вищий за 1,5 %;

• "бездефіцитність бюджету": внутрішній борг окремої країни не перевищує 60 % ВНП, а зовнішній — 3 %;

• збалансованість процентних ставок: їхній середній річний рівень в окремій країні не має перевищувати відповідний рівень країн ЄС із кращими показниками і в цілому не може бути вищий за 20 %;


Таблиця 4

Показники макроекономічної конвергенції ЄС і кандидатів на вступ у ЄС із ЦСЄ (1998 р.)

Країни (і руна країн)

Кількість населення (млн осіб)

ВВП (млрд. дол. США)

ВВП на душу населення (дол. США)

ВВП на душу населення (% до середнього ВВП ЄС)

Зростання реального ВВП (%)

Інфляція (%)

Сальдо бюджету (% до ВВП)

Державна заборгованість (% до ВВП)

Експорт до ЄС (% до сукупного експорту)

Прямі іноземні інвестиції (млрд. дол. США)

ЄС

373.2

8072.6

21500.0

100.0

2,9

1.6

3.0 (критерій)

60.0 (критерій)

60.4

Кандидати на вступу ЄС

105.5

358.4

3404.0

15.8

3.2

15.4

-3,2

57,7

54.0

"Перша

хвиля"

62.6

278.7

4452.0

20.7

3,9

11,6

-2.9

44,9

62.5

44.0

Естонія

1.5

5.0

3.100

14,4

4.5

9.0

+2.5

67,0

51.0

1.1

Польща

38.6

147.8

3.600

16.7

5.5

12.0

2.5

48.6

66.6

19.0

Словенія

2.0

18.0

9.500

44.2

4.0

8,3

1.0

36.5

64.6

1.9

Чехія

10.3

55.4

4.750

22,1

-1.8

10.8

1.6

10,8

58.2

6.8

Угорщина

10.2

52.0

4.500

20.9

5.2

13.0

-6.7

71.2

62.8

15.1

"Друга хвиля"

42.7

79.7

1.867

8.7

0.8

28.6

-4.4

44,5

10.0

Болгарія

8.4

9.9

1.100

5.1

4.0

35.0

2.5

72,0 (1997)

39.8

0.9

Латвія

2.5

5.9

2.200

10.2

4.0

5.0

+0.5

11,2

44.1

3.6

Литва

3.7

10.6

2.500

11.6

4.5

5.1

1.6

20,0

33.4

1.0

Румунія

22.7

33.9

1.500

7.0

4.0

50.0

5,7

55.9

2.6

Словаччина

5.4

19.4

3,400

15.8

4.5

8.0

6.0

41,3

1.8

Україна

51.3

42.0

0.819

3.9

1.7

20.0

+2.0

40.0

16.9

2.8

• стабільність валютних курсів: валюта окремих країн не девальвується без згоди інших країн-учасниць і має відповідати нормам ЄС.

Порівняння цих критеріїв з параметрами розвитку України має на сучасному етапі переважно теоретичний характер. Водночас ці критерії можуть розглядатися і з суто практичного погляду як певні орієнтири для макроекономічної стабілізації в Україні, розвитку її грошово-кредитної та валютної сфер (табл. 4).

Наведені макроекономічні показники свідчать про невисокий рівень економічного розвитку України в цілому, зниження обсягу ВВП, невелику частку країн ЄС в експорті України та відносно низький рівень прямих іноземних інвестицій. За цими показниками Україна суттєво відстає не тільки від країн ЄС. а й від країн Центральної та Східної Європи. Кардинальна зміна якісних та кількісних показників соціально-економічного розвитку України є головною передумовою приєднання країни до Європейського Союзу.


Глава 2. Україна і співдружність незалежних держав
Відносини з Росією як провідний напрям взаємозв'язків України з учасниками СНД
Зв'язки з іншими членами Митного союзу - Євразійського економічного співтовариства
Співробітництво з країнами ГУУАМ, Туркменістаном та Вірменією
Глава 3. Україна в чорноморській економічній інтеграції
Інтеграційні процеси в Чорноморському регіоні
Статут та Структура ЧЕС
Етапи розвитку ЧЕС
Економічні пріоритети ЧЕС
Глава 4. Економічне співробітництво між Україною і США: невикористаний потенціал