Україна і світове господарство - Філіпенко А.С. -
Перспективи розвитку зовнішньоекономічних відносин України з деякими країнами Азії

З огляду на ту структуру зовнішньоекономічних зв'язків, що склалася у цьому регіоні, великого значення набуває пошук тут нових ринків та нових форм співробітництва. Це стосується, зокрема, країн Південно-Східної Азії — В'єтнаму, Лаосу, острівних держав.

В'єтнам та Лаос

Ці країни є типово аграрними державами з перехідною економікою та відносно низьким рівнем життя. Водночас існують певні чинники, які роблять співробітництво з ними перспективним.

1. Сталі зв'язки з колишнім СРСР, внаслідок яких у В'єтнамі та Лаосі нагромадилася значна кількість різноманітної (цивільної та військової) техніки радянського виробництва. Через свою бідність зазначені країни не можуть швидко замінити цю техніку, отже, в них виникає потреба в її технічному обслуговуванні, ремонті, забезпеченні запасними частинами та комплектуючими. Саме на цьому спеціалізувалося чимало машинобудівних підприємств України.

2. Якщо порівняти динаміку економічного розвитку В'єтнаму та України, то в ній можна помітити певні спільні риси.

Зокрема, в першій половині 80-х років у В'єтнамі була поширена система "кхоан", яка регламентувала орендні та підрядні відносини в межах сільгоспкооперативів. У середині 80-х років в Україні, яка входила тоді у склад СРСР, почалося широкомасштабне впровадження бригадного та сімейного підрядів. У 1986 р. у В'єтнамі була проголошена політика економічного відновлення, яка передбачала створення рівних умов для підприємств усіх форм власності. Економічна політика перебудови в СРСР у 1987—1988 рр. охоплювала як одну зі складових необхідність розвитку підприємств недержавних форм власності. Наприкінці 80-х років у В'єтнамі були прийняті 11 цільових програм з розвитку виробництва споживчих товарів. Схожі заходи в той час планувались і в республіках колишнього СРСР. у тому числі і в Україні. Початок 90-х років і у В'єтнамі, і в Україні позначився посиленням інфляційних процесів та зростанням бюджетного дефіциту. Найбільших значень останній досяг у 1993 р. (у В'єтнамі — 6,8 % ВВП. в Україні — близько 9 % ВВП). Схожими були й методи фінансування перевитрат держбюджету. На початку 90-х років у В'єтнамі мали місце значні грошові емісії, які припинилися в 1992 р. Надалі бюджетний дефіцит на 80—82 % фінансувався за рахунок іноземних позик. Схожа бюджетна політика мала місце і в середині 90-х років в Україні, у 1994—1996 рр. у В'єтнамі була лібералізована сфера зовнішньоторговельних (передусім товарних) операцій, спростилися валютні операції, прийнято новий "Закон про іноземні інвестиції". Це сприяло суттєвому зростанню експорту. Подібною (і навіть більш радикальною) була на той час зовнішньоекономічна політика України. На початку 90-х років у В'єтнамі урядовий "Контракт № 10" установив мінімальний 15-річний термін оренди сільгоспугідь та послабив державний контроль за діяльністю сільгоспвиробників. У цей час елементи приватної власності на землю з'явились і в Україні. З другої половини 90-х років в обох країнах стрімко зростала частка підприємств недержавної форми власності. Наприкінці 90-х років у В'єтнамі ці підприємства виробляли до 80 % сукупного продукту країни. Тільки в 1997—1999 рр. тут було приватизовано близько 200 великих підприємств, у більшості з яких значні (іноді контрольні) пакети акцій залишилися у власності трудового колективу. Подібні підходи до приватизації практикувалися в той час і в Україні. Збіг циклічності економічних процесів зумовить збіг потреб та можливостей їхнього задоволення.

3. Фактор великої відстані, безумовно, справляє певний негативний вплив на розвиток економічних відносин. Проте при розгляді структури та географічного розподілу в'єтнамського експорту можна помітити домінування позицій, де вплив цього фактора є досить обмеженим. Це. зокрема, продукція легкої промисловості, морепродукти, кава, горіхи кеш'ю. (табл. 2).

Таблиця 2

Структура експорту В'єтнаму

Товар

1995

1996

1997

1998

млн

дол. США

% до загального експорту

мли

дол. США

% до загального експорту

мли дол. США

% до загального експорту

млн

дол. США

% до загального експорту

Каучук натуральний

193.5

3,55111

163.3

2.250551

179,3

1,952096

125

1.336041

Горіхи кеш'ю

97.7

1.79299

95

1,309261

133

1.448013

117

1.250534

Кава

595.5

10.92861

338.8

4.069239

491

5.345672

590

6.306114

Рис

546

10.02019

854.6

11.77784

870

9.471965

1040

11.11586

Морепродукти

621,4

11.40393

651

8.971885

781

8,502994

850

9.085079

Вугілля

88.9

1.631492

114.2

1.57387

104.3

1.135547

102

1.090209

Нафта

1033

18.95761

1345.7

18,54603

1432

15.59064

1246

13.31766

Тканини та швейні вироби

850

15.59919

1150

15.84895

1349

14.68699

1350

14,42924

Взуття

296

5.432189

530

7.3043

965

10.50626

960

10.2608

Всього за розглянутою групою

4322

79.31731

5242.6

72.25193

6304.6

68.64017

6380

68.19153

4. Є певні спільні риси і в загальних тенденціях економічного розвитку наших країн. Це — поєднання шокових підходів у питаннях фінансової стабілізації (які найчастіше є вимушеними) та градуалістських методів у здійсненні структурних перетворень, зміна поглядів на роль держави в економіці тощо. Така подібність умов підприємництва сприятиме порозумінню бізнесменів обох країн.

5. Дуже перспективною з погляду диверсифікації джерел енергопостачання може бути участь України в розробці покладів нафти та газу на континентальному шельфі В'єтнаму.

Острівні країни Південно-Східної Азії (Сінгапур, Індонезія, Бруней)

Ці країни, за деякими оцінками, у найближчій перспективі можуть стати одними з найбільших експортерів нафти та природного газу. У них є сталі зв'язки з Європою та Америкою, проте в деяких аспектах (експорт будівельних металевих конструкцій, транспортних засобів, військово-технічної продукції, участь у великих аерокосмічних проектах) можливе також їх співробітництво з Україною. Для нашої країни таке співробітництво становить інтерес з огляду на диверсифікацію джерел енергопостачання, особливо за умов створення необхідної транспортної інфраструктури.

Слід зазначити, що згадані країни г провідними торговельними партнерами В'єтнаму. Враховуючи це, цілком можливе відновлення за їх участю проекту створення приекваторіального космодрому на півдні В'єтнаму.

Цей проект розроблявся у 60-ті роки Сполученими Штатами Америки. Американськими фахівцями було визначено кілька можливих майданчиків під об'єкт на Центральному нагір'ї та в районі м. Далат. Приеквато-ріальне(між 15—12 градусами північної шпроти) розташування космодрому зумовлює певні переваги — менші енерговитрати на запуски в космос. Якщо зважити ще й на високогірне (1200—1500 м над рівнем моря) його розташування, то ці переваги роблять проект не гіршим від космодрому, який розміщений на екваторі на рівні моря. У районах можливого розташування наявна добре розвинута транспортна інфраструктура (залізниця до м. Далат. стратегічне шосе з твердим покриттям, бетоновані злітно-посадкові смуги завдовжки 4.5 км у районі м. Плейку тощо). Нарешті, сприятливими чинниками є геологічні умови та практична незаселеність навколишньої місцевості.

США зупинили реалізацію зазначеного проекту внаслідок загострення воєнного конфлікту в Південному В'єтнамі, від нього остаточно відмовилися після повалення проамериканського режиму в 1975 р. Відновлення цього проекту тепер становить інтерес як для багатих країн Південно-Східної Азії, що мають значні фінансові ресурси та енергійно розвивають власні телекомунікації, у тому числі й системи супутникового зв'язку, так і для України, котра намагається вийти на світовий ринок із власними аерокосмічними технологіями. Будівництво космодрому дало б змогу ефективно використати надлишки робочої сили у В'єтнамі, реанімувати транспортну інфраструктуру, прискорити розвиток одного з найбідніших регіонів Азії. В цілому ж реалізація такого проекту могла б сприяти розвиткові транснаціональних комунікацій, шо належить до стратегічних пріоритетів України.

Важливою сферою вдосконалення зовнішньоекономічних відносин між Україною та країнами цього регіону є збільшення обсягів освітніх послуг з нашого боку. Велика кількість студентів із країн Південно-Східної Азії (передусім із В'єтнаму та Лаосу) навчалася у вищих навчальних закладах України у 60—80-х роках. Нині їхня чисельність дещо скоротилась, насамперед через фінансові причини. Проте й освітній потенціал нашої країни, і потреби наших потенційних партнерів у висококваліфікованих фахівцях зростають. Звичайно, зазнали певних змін пріоритети вищої освіти, проте всі ці чинники можуть бути враховані при інтенсифікації взаємовигідного співробітництва в зазначеній сфері.

Розширенню відносин України з найрозвинутішими країнами Азії могли б сприяти і вдосконалення національної правової системи, особливо в питаннях захисту прав інтелектуальної власності, розвиток патентно-ліцензійної системи, визначення статусу технопарків та технополісів, ширше застосування фіксованого оподаткування прикладних робіт з розвитку інформаційних технологій, нових методів створення та обробки конструкційних матеріалів, проектування складних технічних систем тощо.

Слід активніше залучати до України інвестиції з держав регіону, як портфельні, так і прямі, послідовно відстоюючи при цьому національні пріоритети.

Тільки комплексне застосування цілеспрямованих економічних та адміністративних заходів здатне поліпшити структуру товарообороту України з країнами Азії, подолати нагромаджені проблеми та вивести співробітництво на якісно новий рівень.

Глава 7. африканський вектор зовнішньоекономічної політики України
Економічний потенціал країн Африки
Україна — Африка: напрями й форми партнерства
Механізм торговельно-економічної взаємодії України з країнами Африки
Перспективи розширення торговельно-економічної співпраці України з країнами Африки
5. Валютно-грошова система України у світовому фінансовому середовищі
Глава 1. Сучасна трансформація світового фінансового середовища
Глава 2. Основні напрями взаємодії України зі світовими фінансовими ринками
Глава 3. Валютна інтеграція в умовах фінансової глобалізації: реалії та перспективи України
Складові фінансової глобалізації й розвиток фінансового сектора в Україні