Статистика - Опря А.Т. -
§ 3.2. Статистичне групування, його суть, завдання і види

Як відомо, масові суспільні явища або сукупності складаються з одиниць, які різняться між собою як якісно, так і кількісно. Ці різниці можуть бути істотними, тобто викликаними певними істотними факторами, і неістотними, що являють собою випадкові відхилення. Але і в сукупностях якісно однорідних, які мають незначну кількісну варіацію, у процесі розвитку спочатку збільшуються кількісні відмінності, а потім кількісні відмінності переходять у якісні з властивою їм уже другою мірою. Самі якісні відмінності в даних випадках виступають явно, видимо, в інших - приховано за кількісними змінами.

Тому одне з головних завдань статистики полягає в тому, щоб розділити складну, неоднорідну сукупність одиниць спостереження на однорідні всередині, але істотно різні між собою групи; своєчасно виявити за зростанням кількісних різниць якісні переходи. Таке завдання в статистиці вирішується за допомогою методу статистичних групувань.

Статистичне групування являє собою процес утворення подібних в тому чи іншому відношенні груп, який здійснюється за наявними статистичними даними. Причому процес утворення груп слід розглядати з різних боків. Якщо дослідник зустрічається з єдиною множиною різних суспільних явищ, то групування треба розглядати як уявне розчленування такої множини явищ на подібні групи (логічна операція аналізу). Якщо ж виходити з того, що, безпосередньо приступаючи до групувань, дослідник уже має дані про окремі одиниці спостереження, то групування можна розглядати як уявне об'єднання окремих одиниць у схожі групи (логічна операція синтезу). Отже, групування - це єдиний аналітико-синтетичний процес і розчленування, і об'єднання суспільних явищ, у результаті якого утворюються відповідні групи. У ньому практично знаходить свій прояв закон великих чисел, адже у показниках, обчислених на достатньо великій кількості одиниць сукупності в групах, взаємо погашається випадковість і лишається істотне, необхідне.

Таким чином, метод статистичних групувань, крім характеристики механізму взаємодії всієї різноманітності типів і форм тих чи інших явищ, доводить істотність показників, які повинні дати характеристику стану і розвитку сукупності. А з цього випливає, що цілий ряд статистичних методів (метод середніх величин, вибірковий, кореляційно-регресійний та інші) певною мірою спирається на метод статистичних групувань як на свою основу. Як не можна проводити статистичного групування без попереднього науково обґрунтованого статистичного спостереження, так само не можна ефективно використовувати методи середніх і відносних величин, аналізу зв'язків і т. ін., не проводячи попередньо статистичних групувань (безумовно, якщо воно не закладено в самій схемі статистичного спостереження).

Що ж становить основу статистичного групування, в чому його суть?

Групування - невід'ємний елемент зведення, його найважливіший етап. Це процес утворення груп одиниць сукупності, однорідних у певному істотному відношенні, а також тих, що мають однакові або близькі значення групувальної ознаки. Групуванням називають розподіл статистичної сукупності на групи (частини) за рядом характерних для них ознак. Це статистичний метод розчленування складного масового явища на істотно різні групи з метою всебічної характеристики його стану, розвитку і взаємозв'язків.

Із наведеного визначення випливає, що суть методу статистичних групувань полягає у тому, що складне масове явище розглядається не як єдине нероздільне ціле, а у ньому виділяються окремі групи одиниць із статистичними показниками, які дають кількісну характеристику якісно своєрідній частині одиниць усієї сукупності. Тобто кожна з одержаних груп об'єднує однорідні одиниці сукупності. Групи встановлюють на підставі аналізу суті досліджуваного явища. У результаті внутрішньогрупових підрахунків одержують характеристику у вигляді системи статистичних показників. Необхідність такого підходу до вивчення масових явищ зумовлюється тим, що в складних масових явищах існують якісні відмінності між окремими одиницями, адже кожна з них має свої індивідуальні риси. У цілому ж всі такі одиниці мають загальні риси, які формують дане явище. Наприклад, розглянемо урожайність зернових культур у підприємствах району. Щоб мати уявлення про урожайність, недостатньо знань лише про загальний її рівень, адже всередині даної статистичної сукупності (підприємства, району) містяться одиниці спостереження зі своїми індивідуальними властивостями. Це підприємства з конкретними природними умовами, специфікою технологій вирощування, різним рівнем забезпеченості матеріальними і трудовими ресурсами і т. ін.

Використання методу статистичних групувань знаходить місце і при вивченні якісно однорідних сукупностей, де ще не спостерігається якісних перетворень, але є кількісні відмінності. У таких випадках важливо відокремити групи з різними значеннями ознак і вивчити взаємозв'язки досліджуваних ознак з іншими ознаками даного явища. Наприклад, явище продуктивності молочного стада корів у підприємствах району розглядається як середній надій від однієї корови (за добу, декаду, місяць, рік) без врахування породного складу, року лактації, віку тварин тощо. Виділення груп підприємств за рівнем продуктивності корів дає змогу вивчати взаємозв'язки даної ознаки, тобто продуктивності корів, з іншими ознаками, такими як рівень годівлі, навантаження тварин на одного працюючого, продуктивність праці та ін.

Особливого значення метод статистичних групувань набуває у вивченні соціально-економічних явищ. Останні мають досить складний характер розвитку і якісних перетворень. До речі, сам метод групувань було розроблено стосовно до вивчення суспільних явищ і тому він знаходить широке застосування в аналізі саме соціально-економічних процесів, що відбуваються у суспільстві.

У цілому мета групувань зводиться до встановлення чисельності кожної окремо взятої групи (категорії) та вивчення впливу причин і залежностей явищ.

Метод статистичних групувань робить статистику одним з наймогутніших знарядь соціального пізнання і використовується для вирішення різних завдань, які виникають у процесі наукового статистичного дослідження. їх можна звести до трьох основних: 1) виділення соціально-економічних типів явищ; 2) вивчення (характеристика) структури досліджуваного явища; 3) вивчення зв'язків і взаємозалежностей між явищами (характеристика взаємозв'язків між варіюючими ознаками).

Відповідно до вирішуваних завдань розрізняють такі види групувань: типологічні, структурні й аналітичні.

Із теорії групувань випливає, що зведені статистичні характеристики можна використовувати лише до якісно однорідних сукупностей. Отже, перше завдання методу групувань полягає у тому, щоб на підставі економічної теорії розподілити масу досліджуваних явищ на однорідні в соціально-економічному відношенні групи, виділити соціально-економічні типи явищ і процесів.

Таким чином, типологічне групування - це групування, за допомогою якого у досліджуваній сукупності явищ відокремлюються одноякісні в істотному відношенні групи, перш за все класи і соціально-економічні типи. Наприклад, групування населення за соціальною ознакою - класовим складом, підприємств - за формою власності, продукції - за економічним призначенням і т. д.

Таблиця 2

Групування господарств району

Тип господарства

іа формою власності

Роки

2002

2003

2004

Колективні сільськогосподарські підприємства

30

31

31

Державні сільськогосподарські підприємства

6

5

5

Фермерські господарства

36

42

46

Необхідність проведення типологічних групувань випливає з характеру суспільних відносин і законів, що діють у об'єктивній реальності. Якщо не проведене типологічне групування, тобто чітке розмежування соціально-економічних типів явищ, то ніякі найтонкіше прийоми наступної статистичної обробки даних досліджуваної сукупності не в змозі дати об'єктивні результати дослідження.

Прикладом типологічних групувань можуть бути дані таблиці 2.

Другим важливим завданням статистичних групувань є дослідження структури типових однорідних груп. Виділення якісно однотипної сукупності ще не значить, що в ній всі одиниці за всіма ознаками однакові. Наприклад, всі фермерські господарства як тип господарств однорідні, але вони істотно різняться за розмірами угідь, наявністю техніки та знарядь, чисельністю худоби і рядом інших ознак. Виявити і дати характеристику цим відмінам - завдання статистики.

Отже, структурне групування (інколи його називають варіаційним) - це групування, яке характеризує розподіл одиниць однотипних (однорідних) сукупностей за будь-якими ознаками. Тобто групування, яке дозволяє виявити склад (внутрішню будову) однорідної у якісному відношенні сукупності за певними ознаками. Цей вид групувань знаходить винятково широке застосування при дослідженні соціально-економічних явищ.

Таке групування дає інформацію про те, з яких частин складається досліджувана множина явищ, яка будова типів явищ і якими показниками характеризуються окремі частини.

На відміну від пізнавального значення типологічних групувань, структурне групування для одержання висновків щодо поточного стану господарства, для оперативного керівництва роботою підприємства та його галузей служить базою для розрахунку наявних у підприємстві резервів. Так, на рівні адміністративного району можна здійснити групування підприємств (однотипних) за ознаками зростання продуктивності праці та її оплати, зниження собівартості виробництва, витрат енергетичних ресурсів, сировини тощо.

Таблиця 3

Склад населення області за місцем проживання, %_

Місце Проживання

Роки

2002

2003

2004

Місто

30,7

32,6

35,9

Село

69,3

67,4

64,1

Всього

100,0

100,0

100,0

За допомогою структурних групувань вивчається перш за все внутрішня структура типів статистичних сукупностей. Таке групування здійснюється після і на основі типологічних групувань. Але інколи вивчається структура загальних сукупностей, які включають неоднорідні в певному відношенні явища. Так, досліджується структура всіх сільськогосподарських підприємств області, структура працівників тваринницької галузі і т. ін.

Якщо структурне групування здійснюється в територіальному розрізі, його називають територіальним.

Типологічні і структурні групування, виконані на базі показників за кілька періодів, дають уявлення про відповідні зміни досліджуваних явищ у часі.

За допомогою структурних групувань вивчають склад населення за віком, статтю, місцем проживання, національністю і т. ін.; склад робітників за стажем роботи, віком тощо; склад аграрних підприємств за видами земельних угідь тощо.

Прикладом структурних групувань можуть бути дані таблиці 3.

Наступне завдання, яке вирішується за допомогою статистичних групувань - це дослідження взаємозв'язків варіюючих ознак у межах одноякісної сукупності. Такі групування називають аналітичними. Аналітичне групування дає змогу встановлювати та вивчати причинно-наслідкові зв'язки між досліджуваними явищами та їх ознаками (при цьому слід пам'ятати, що аналітичні функції притаманні всім видам групувань, і перш за все типологічним). Взаємопов'язані ознаки поділяють на факторні і результативні. При цьому групи утворюють, як правило, за факторною ознакою, а для кожної виділеної групи розраховується або середнє значення результативної ознаки, якщо вона кількісна, або відносні величини, якщо вона якісна. Взаємозв'язок проявляється у систематичній зміні результативної ознаки у зв'язку зі зміною факторної ознаки.

Прикладом аналітичного групування може бути групування підприємств за рівнем продуктивності праці, за рівнем оплати праці тощо, коли вивчається вплив цих факторних ознак на собівартість продукції - результативну ознаку.

Таблиця 4 являє собою аналітичне групування підприємств за рівнем затрат праці на виробництво 1 центнера продукції. Тут показник затрат праці є факторною ознакою, а собівартість центнера - результативною. Як бачимо, між продуктивністю праці (затратами праці) і собівартістю існує пряма залежність, адже збільшення затрат праці зумовлює зростання собівартості, і навпаки.

Таблиця 4

Вплив продуктивності праці на собівартість виробництва продукції

Групи підприємств за рівнем затрат на виробництво 1 ц, люд.-г.

Кількість підприємств у групі

Собівартість 1ц, грн.

1-7-10

10

12,60

11-10-13

20

16,18

Ш-13-15

6

19,36

Всього

36

17,26

Притаманним для аналітичних групувань є те, що кожна група факторної ознаки характеризується середніми величинами результативної ознаки.

Таким чином, аналітичне групування відіграє важливу роль у вивченні зв'язків між ознаками, виявляючи цей зв'язок і створюючи можливість його кількісної характеристики.

Основні завдання, які вирішують статистичні групування, тісно пов'язані між собою, взаємно переплітаються і доповнюють одне одного. Тому розмежування трьох видів групувань (типологічні, структурні і аналітичні), коротка характеристика яких наведена вище, є певною мірою умовним. В окремих випадках одне й те саме групування дає можливість виявити типи явищ, охарактеризувати їх структуру і констатувати наявність певних взаємозв'язків між ознаками.

Складні явища, які мають багато істотних сторін (наприклад, сільськогосподарське виробництво), не можна всебічно охарактеризувати одним групуванням; необхідна, як правило, система їх (наприклад, групування за виробничим напрямом, за продуктивністю праці, за рівнем її фондоозброєності і т. д.).

У зв'язку із зазначеним вище, назва "аналітичні групування" не зовсім вдала, адже таке визначення рівною мірою стосується типологічних і структурних групувань, оскільки вони несуть в собі також пізнавальні, тобто аналітичні функції. Більш вдало, на наш погляд, їх суть відображує назва "факторно-результативні групування", адже їх призначення - виявляти зв'язки між факторними і результативними ознаками. Основою такого виду групувань є вивчення дії зміни однієї або кількох факторних ознак на зміну результативної ознаки.

Розрізняють групування за однією ознакою - просте групування і групування за двома і більше ознаками - комбінаційне групування. При комбінаційному групуванні групи, виділені за однією ознакою (наприклад, за виробничим напрямом), розбивають на підгрупи за другою ознакою (наприклад, за рівнем продуктивності праці). Комбінаційне групування має більш широкі аналітичні можливості, ніж просте, його використовують переважно для вивчення взаємозв'язків між ознаками. Порядок комбінації ознак обґрунтовується економічно і може бути легко змінений (при необхідності). Якщо по кожній з ознак є підсумкова група, комбінаційне групування можна "згорнути" у будь-якому напрямі в просте.

Наведемо приклад (схему) комбінаційного групування сільськогосподарських підприємств за трьома ознаками: за розміром площ сільськогосподарських угідь, якістю та рівнем удобреності ґрунтів (табл. 5).

В останньому підсумковому розділі, який об'єднує підприємства незалежно від розмірів площ сільськогосподарських угідь, знаходяться дані по підприємствах, згрупованих лише за двома ознаками: за якістю ґрунтів і рівнем їх удобреності. Вибираючи три підсумкових рядки в кожному розділі, знайдемо групи за розміром площ сільськогосподарських угідь і рівнем удобреності у колонках, об'єднаних у вертикальну рубрику "всього", - комбінацію розміру угідь і удобреності площ. Просте групування за розміром площ сільськогосподарських угідь знаходимо по горизонтальних рядках "всього" у тій же вертикальній рубриці; просте групування за якістю ґрунтів - у тій самій вертикальній рубриці у її нижньому розділі (останніх чотирьох рядках); просте групування за рівнем внесених добрив на одиницю площі - у останньому рядку таблиці.

Таблиця 5

Макет таблиці комбінаційного групування за трьома ознаками

У кінці таблиці праворуч внизу дається загальний підсумок по всій сукупності сільськогосподарських підприємств (Е).

За групувальні ознаки можна брати синтетичні результативні показники господарської діяльності (наприклад, собівартість 1 ц продукції, рівень рентабельності і т. ін.) і ознаки, які є факторами виробництва. У першому випадку групування називають результативним, у другому - факторним.

Групування за результативними ознаками дозволяють досить надійно виділити виробничі типи і дати в середньому характеристику їх особливостям. Але вони не дають можливості виділити всю різноманітність форм і показати ступінь впливу того чи іншого фактора на результат виробництва. Групування за факторами дає-змогу показати різноманітність виникаючих форм і ступінь впливу того чи іншого фактора на результативні показники.

За допомогою факторних групувань встановлюються і вивчаються причинно-наслідкові зв'язки між ознаками однорідних явищ, виявляються фактори розвитку сукупності. Зокрема, це стосується аналітичних групувань, хоча аналітичні функції (як вже було сказано раніше) притаманні типологічним і структурним групуванням.

Факторні групування основані на вивченні того, як у масових явищах зі зміною одного або кількох факторних ознак змінюється результативна ознака.

При вивченні соціально-економічних зв'язків за допомогою факторних групувань треба дотримуватись певних правил. На думку І. П. Суслова, їх можна звести до таких.

1.Факторні ознаки служать основою групувань; з метою зручності і можливості зіставлення їх зображують, як правило, у вигляді рівних закритих інтервалів; число інтервалів беруть від 3 до 6-8, встановлюють його шляхом проб різних варіантів (методичні підходи щодо встановлення числа груп розглянуто в наступному параграфі).

2. Результативну ознаку дають у вигляді інтенсивних статистичних показників. Для більшої визначеності і наочності ці ознаки часто підлягають деяким перетворенням.

3. Оскільки найважливішою підставою вивчення зв'язків за допомогою факторних групувань є положення про можливість погашення впливу інших причин, то правильні висновки можуть бути зроблені лише на підставі груп і підгруп досить великого обсягу.

Далі автор відмічає, що факторні групування дають можливість робити висновки про наявність зв'язку, про його форму (прямий, обернений) і наближено характеризувати тісноту зв'язку.

Результати аналітичних групувань треба по можливості оцінювати з погляду їх істотності. Це завдання вирішується за допомогою розрахунків тих чи інших математичних критеріїв. Питання про їх застосування розглянуто далі.

В аналітичній роботі часто виникає питання - яким ознакам віддавати перевагу при групуванні: факторним чи результативним?

Факторні ознаки мають важливіше аналітичне значення, даючи можливість кількісно оцінити вплив окремих факторів на досліджувані явища. Результативні ознаки, оскільки в основу групувань покладено результат впливу багатьох факторів, дозволяють у певних випадках "бачити" загальні типові різниці незалежно від форм, в яких вони виступають. Такі групування досить ефективні в аналізі соціально-економічних явищ, коли ставиться на меті принципова розвідувальна оцінка зв'язку різних факторів, які наводяться у присудку таблиці, з групувальною результативною ознакою.

На жаль, цей вид статистичних групувань ще не знайшов широкого використання у аналітичній роботі науковців і практичних працівників у галузі економіки.

При статистичному групуванні велике пізнавальне значення має поєднання факторних і результативних ознак. У такому разі будуються комбінаційні групування за формою факторно-результативних або результативно-факторних. Тобто, одна з групувальних ознак є факторною, друга - результативною. Вибір схеми "факторно-результативна" чи "результативно-факторна" залежить від мети дослідження, знання природи економічних явищ і досконалого володіння методикою статистичних групувань.

§ 3.3. Методологія статистичних групувань
МОДУЛЬ 2
ТЕМА 4. УЗАГАЛЬНЮЮЧІ СТАТИСТИЧНІ ПОКАЗНИКИ
§ 4.1. Абсолютні показники, їх значення
§ 4.2. Відносні показники, їх види і форми
§ 4.3. Середні величини як характеристики ряду
§ 4.4. Умови наукового застосування статистичних показників
ТЕМА 5. АНАЛІЗ РЯДІВ РОЗПОДІЛУ
§ 5.1. Поняття про статистичні ряди розподілу
§ 5.2. Графічне зображення рядів розподілу. Основні форми статистичних розподілів