Теорія статистики - Мармоза А.Т. -
1.1. Поняття статистики. Предмет статистики, її розділи

1.1. Поняття статистики. Предмет статистики, її розділи

Приступаючи до вивчення курсу статистики необхідно передусім засвоїти зміст слова "статистика", що розуміється під цим терміном, а також суть, завдання, роль статистики в сучасному суспільстві, її основні поняття, предмет і метод статистичної науки.

Історія людства свідчить, що без статистичних даних неможливе управління державою як соціальним організмом, розвиток економіки і культури, розробка програм соціально-економічного розвитку країни.

Протягом багатьох століть статистика виступала як необхідний і ефективний інструмент державного управління, являючись головним інформаційним джерелом статистичних даних для управлінських, науково-дослідних і практичних потреб різних структур, організацій і населення.

Нині слово "статистика" широко вживається у побуті. Роль статистики в житті суспільства настільки значна, що люди часто не замислюються і не усвідомлюючи, постійно використовують статистичні дані у повсякденній практиці. Про статистику і її дані ми щоденно чуємо по радіо і телебаченню, взнаємо з газет. При цьому в слово "статистика" укладається різний смисл, часто статистику сприймають спрощено - як ряди і стовпці цифр зведені в таблиці. Нерідко можна чути, що статистика суха і нецікава справа.

Проте так не думають ті, хто вміє читати і аналізувати статистичні дані, бачити за ними реальні події і процеси. Статистичні дані не абстрактні в них виражений глибокий економічний і політичний смисл. У цьому не важко переконатися, вдумуючись в зміст публікуємих статистичних збірників і повідомлень Держкомстату України про підсумки виконання державних планів економічного і соціального розвитку, чисельність населення, виробництво валового внутрішнього продукту, валового національного доходу, чисельність народжених і померлих, шлюби і розлучення, кількість зареєстрованих злочинів і динаміку злочинності і т.д.

В статистичних даних адекватно відбиваються хід перебудови нашого суспільства, ефективність проведення економічних реформ, стан національної економіки та її ефективність і т.д.

У період гласності, побудови правової демократичної соціально орієнтованої держави на засадах ринкової економіки Держкомстат України у своїх повідомленнях став більше акцентувати увагу на проблемах, недоліках і упущеннях, що виражаються у відставанні від передбачених планами темпів економічного зростання, виконанні соціальних програм, у гостроті фінансового стану країни, складності соціальної обстановки, зростанні безробіття і злочинності, погіршенні показників моральної статистики.

Особливість статистики полягає в тому, що статистичні дані повідомляються в кількісній формі, тобто статистика розмовляє мовою цифр, відображаючих суспільне життя у всьому різноманітті його форм і проявів.

Статистичні дані, таким чином, здатні розповісти мовою статистичних показників (цифр) багато про що в досить яскравій і переконливій формі.

Статистикою часто називають практичну діяльність людей по збиранню, обробці та аналізу даних про масові соціально-економічні явища, здійснюваних статистичними органами. Людей, які цим займаються, називають статистиками. Нині статистика у всіх країнах є важливою галуззю, в якій задіяно багато спеціалістів-статистиків.

Між статистичною практикою і статистичною наукою існує тісний двосторонній зв'язок і залежність. Статистична практика використовує розроблені наукою теоретичні положення і методи для розв'язування конкретних управлінських завдань. Своєю чергою статистична наука використовує дані практики, узагальнює їх і розробляє методи проведення статистичного дослідження. Статистична наука активно впливає на характер і якість виконуваних в країні статистичних робіт. Взаємовідношення статистичної практики і статистичної науки сприяє взаємному збагаченню, виникненню нових ідей, принципів, положень.

Багатоаспектність, складність розглядуваного поняття утруднює і лексикологічну інтерпретацію терміна "статистика". Найбільш виправданою є його ув'язка з групою взаємопов'язаних латинських та італійських слів.

Термін "статистика" походить від латинського слова "status" (статус), що в перекладі означає положення, стан явищ. Від кореня цього слова утворилось італійське слово "stato" (стато) - держава. Осіб, що володіли знаннями про устрій і стан справ у різних державах, тобто державних діячів, політиків називали "statista" (статиста). Від цього ж кореня утворився іменник "statistika" (статистика - певна сума знань, відомостей про державу). В науковий ужиток слово "статистика" було введено німецьким вченим професором філософії і права Готфрідом Ахенвалем (1719-1772), який з 1746 року вперше в Марбрузьському, а потім в Геттингенському університеті почав викладати нову дисципліну, яку він назвав статистикою. Основним змістом цього курсу був опис політичного стану, величі та могутності держави. Г.Ахенваль розглядав статистику як галузь державознавства. Зміст, завдання, предмет вивчення статистики в його розумінні були далекі від сучасного погляду на статистику як науку.

Нині під терміном "статистика" розуміють такі три пов'язані між собою значення:

1) цифри, які характеризують рівні, розміри та обсяги тих, або інших масових явищ і процесів суспільного життя: населення, виробництва, культури тощо. Статистичні дані, представлені у звітності підприємств, організацій, галузей економіки, а також ті, що публікуються у збірниках, довідниках, періодичній пресі, є результатом роботи статистиків;

2) особливу галузь практичної діяльності ("статистичний облік"), спрямовану на збирання, нагромадження, обробку та аналіз даних, які характеризують соціально-економічний розвиток країни, її регіонів, галузей економіки, окремих господарюючих суб'єктів. Цю діяльність на професійному рівні здійснює державна статистика - Державний комітет статистики України та система його установ, організованих за адміністративно-територіальною ознакою, а також відомча статистика (на підприємствах, установах, об'єднаннях, відомствах, міністерствах). Спеціалісти-статистики розраховують обсяги валового внутрішнього продукту і валового національного доходу; визначають чисельність населення, трудових ресурсів, робочої сили, рівень безробіття; обчислюють індекси фізичного обсягу продукції і споживчих цін; вимірюють інфляцію і т. д.;

3) самостійну суспільну науку, яка займається розробкою теоретичних положень і методів збирання, зведення, обробки, та аналізу цифрових даних про явища суспільного життя.

Інколи слово "статистика" вживається в якості більш короткого еквівалента для слів "статистичні методи", які застосовуються при збиранні, обробці, аналізі та інтерпретації даних.

У цьому підручнику основну увагу звернено на розгляд принципів і положень статистики як специфічної суспільної науки.

Перед тим, як стати наукою у її сучасному розумінні, статистика пройшла багатовікову історію розвитку, яка своїми коріннями сягає в глибоку давнину. її виникнення і розвиток обумовлені практичними потребами суспільства: підрахунок населення, худоби, визначення розмірів територій держав, земельних угідь, природних ресурсів, національного багатства і т.д.

Власне як наука статистика виникла тільки в XVII столітті, проте статистичний облік існував вже у глибокій давнині. Так, відомо, що ще за 5 тисяч років до нашої ери проводились переписи населення за статтю і віком у Китаї, вівся облік майна громадян у Стародавньому Римі, потім - земель, населення, і зокрема придатного до військової служби, його майнового положення, господарського життя держави, внутрішньогосподарських доходів і витрат у середньовіччя.

Тривалий час загальнодержавна статистика здійснювалась не систематично, а лише час від часу під впливом воєнних або фінансових потреб і зводилась в основному до збирання даних про чисельність населення, майна, доходи, земельні угіддя і т.п.

Здійснюваний у ті часи такий примітивний облік переслідував сугубо практичну мету, але саме він визначив наукове майбутнє статистики.

З часом мірою зростання обсягів суспільного виробництва, подальшого поглиблення суспільного поділу праці, збільшення її продуктивності, розширення міждержавних зв'язків, внутрішньої і зовнішньої торгівлі збільшувалась потреба в статистичній інформації. Це розширило сферу діяльності статистики, вело до удосконалення її методології. Багатогранна практика обліково-статистичних робіт стала піддаватись теоретичним узагальненням. Статистика стала формуватися як наука.

Вважається, що статистика як самостійна наука почала формуватися і розвиватися з середини XVII століття. У її витоків стояли дві школи: німецька описова і англійська школа політичних арифметиків.

Засновником описового напрямку розвитку статистики вважається німецький вчений Г.Конринг (1606-1681), який розробив систему опису державного устрою.

Подальший розвиток цього напрямку одержав у працях Г.Ахенваля і А.Шліцера (1736-1809). Школа проіснувала понад 150 років, не змінюючи своїх теоретичних поглядів на статистику, як самостійну науку.

Представники цього напрямку основним завданням статистики бачили в систематичному описі політичного стану і державного устрою країни: території країни, державного устрою, населення, релігії, зовнішньої політики. У зв'язку з недостатнім використанням статистичних даних і їх узагальненням для виявлення закономірностей і взаємозв'язків між суспільними явищами цей напрямок розвитку статистики став неперспективним. Зміст, завдання та предмет вивчення статистики в розумінні представників описового напрямку були далекими від сучасного погляду на статистику як науку.

Значно ближчою до сучасного розуміння статистики була англійська школа політичних арифметиків, яка виникла на 100 років раніше німецької описової школи. Засновниками її були англійські вчені-економісти Джон Граунт (1620-1674), Е.Галлей (1656-1742) і Вільям Петті (1623-1687), особливо наголошуючи на ролі останнього. Політичні арифметики шляхом узагальнення і аналізу масових статистичних даних намагались цифрами охарактеризувати стан і розвиток суспільства, вивести закономірність розвитку суспільних явищ і процесів. Свої висновки вони основували на числових даних. Цілі і завдання, які ставили перед собою вчені, близькі до сучасного розуміння сутності статистики.

У своїх наукових працях В. Петті багато уваги приділяв методиці обчислення національного багатства, доходів, показникам, що характеризують стан і розвиток сільського господарства і торгівлі. Створений ним напрямок отримав назву "політична арифметика".

Історія показала, що саме англійська школа політичних арифметиків явилась витоком виникнення сучасної статистики як науки. В.Петті по праву вважається творцем економічної статистики. За його наукові праці "Політична арифметика", "Різне про гроші" та інші, а також за вагомий вклад в розробку статистичної методології К.Маркс назвав В.Петті "в деякому роді винахідником статистики".

Подальший розвиток статистичної науки і практики здійснювався за допомогою багатьох вчених і практиків статистиків. Серед них слід відмітити бельгійського математика, фізика, астронома і статистика Адольфа Кетле (17961874), з яким пов'язаний якісно новий етап у розвитку статистичної науки. А.Кетле назвав статистику "соціальною фізикою", тобто наукою, яка вивчає закони розвитку суспільства за допомогою кількісних методів. Завдяки йому на перший план замість описового державознавства вийшла теорія статистики, направлена на кількісне вивчення масових суспільних явищ і процесів.

А.Кетле вніс значний внесок у розробку теорії середніх величин, стійкості статистичних показників, закономірностей в статистичних рядах розподілу. Йому належить заслуга системного використання математичних методів в обробці статистичних даних, розробці правил переписів населення і регулярності їх проведення в розвинених країнах. За ініціативою А.Кетле проводились статистичні конгреси, на яких розглядались актуальні проблеми статистичної науки. А.Кетле по праву можна назвати справжнім засновником теорії статистики.

У другій половині XIX століття і початку XX століття в результаті інтенсивного розвитку статистики виник третій напрямок статистичної науки -статистико-математичний. Цьому сприяло проведення наукових досліджень у природничих науках, різного роду періодичних переписів і обстежень, в результаті яких збирався і оброблявся обширний статистичний матеріал. Формувалась спеціальна наукова дисципліна - математична статистика, яка є частиною математики.

Математичний напрямок в статистиці розвивався в працях Ф.Гальтона (1822-1911), К.Пірсона (1857-1936), В.Госсета (1876-1936), більш відомого під псевдонімом Стьюдент, Р.Фішера (1890-1962), М.Мітчела (1874-1948) та інших. Так, Ф.Гальтон застосував статистичні методи в біології в ученні про спадкоємність, К.Пірсон вніс значний внесок у розробку теорії кількісної оцінки зв'язку між явищами, аналіз рядів розподілу, В.Госсет розробив теорію малої вибірки, Р.Фішер розвинув методи кількісного аналізу. Ф.Гальтон і К.Пірсон внесли значний вклад у розвиток теорії кореляції.

Представники цього напрямку вважали основою статистики теорію ймовірностей, яка є однією з галузей прикладної математики.

Великий вплив на розвиток математичного напрямку в статистиці справили праці видатних російських математиків П.Л. Чебишева (1821-1894), A.A. Маркова (1856-1922), О.М. Ляпунова (1857-1918). Широко відомими були праці Ю.Е. Янсона (1835-1893), присвячені питанням порівняльного аналізу, A.A. Кауфмана (1864-1919) у галузі методології та історії статистичної науки. Світове визнання одержали праці A.A. Чупрова (1874-1926), присвячені методології аналізу зв'язків і залежностей суспільних явищ і проблемі стійкості статистичних рядів.

У розвитку вітчизняної статистичної науки і практики значна роль належить російським та українським вченим. Найвідомішими представниками описової школи були І.Кирилов (1689-1737), В.Татищев (1686-1750), М.Ломоносов (1711-1765).

Важлива роль у становленні й розвитку статистичної науки належить представникам російської школи політичних арифметиків та їх послідовникам - творцям земської статистики, таким як К.Ф. Герман (1767-1838), К.А. Арсеньєв (1789-1865), Д.П. Журавський (1810-1856).

К.Ф. Германом були сформульовані ідеї щодо взаємовідносин політичної економії і статистики, постановки статистичного спостереження, аналізу статистичних даних. Значну частину своїх наукових праць К.Ф. Герман присвятив проблемам теорії статистики. Свої теоретичні погляди він виклав спочатку у великій статті "Теорія статистики" у заснованому ним "Статистичному журналі", а потім розвинув їх у книзі "Загальна теорія статистики", виданої в 1809 р.

К.І. Арсеньєв у своїх працях стверджував, що статистика у змозі дати цілком адекватну характеристику життя держави.

Значною подією в теорії вітчизняної статистики було поява в 1846 р. роботи видатного вченого-статистика Д.П. Журавського "Про джерела і вживання статистичних відомостей", в якій сформульовані специфічні особливості статистики як науки "категоричного обчислення", де масове спостереження - основа статистичного дослідження, а групування - основний метод статистичного аналізу. Д.П. Журавський дав системне викладення теоретичних основ статистики як науки, приділив велику увагу питанню достовірності статистичних даних, методології статистичних групувань, розкрив принцип єдності кількісного та якісного аналізу. За вагомий вклад в розвиток статистичної науки Д.П. Журавського називали "українським Кетле".

У розвитку української статистичної науки значна роль належить таким вченим: Ю.В. Янсону, який у своєму підручнику "Теорія статистики" узагальнив результати вітчизняної та зарубіжної статистичної практики; О.Русову (18471915), якого називали "батьком української земської статистики"; Ф. Щербині (1849-1936) - засновнику бюджетної статистики; О.Шликевичу (1849-1906) - розробнику комбінаційних статистичних таблиць за сполученням чотирьох ознак;

В.Варзару (1851-1940) - основоположнику промислової статистики; М.Птухі (1884-1954), який вивчав питання теоретичної та прикладної демографії, теорії статистики, історії вітчизняної та світової статистики та ін.

Прогресу статистичної методології у XX столітті сприяли роботи радянських статистиків B.C. Немчінова (1894-1964), СГ. Струмиліна (1877-1974), В.І. Хотинського (1892-1937), В.Н. Старовського (1905-1975), А.Я. Боярського (1906-1985), Б.С. Ястремського (1877-1962), Л.В. Некраща (1886-1949), Сергєєва (1910-1999) та ін.

Значним кроком у розвитку статистичної науки послужило застосування економіко-математичних методів і широке використання комп'ютерної техніки в аналізі соціально-економічних явищ і процесів.

В даний час проводиться робота по удосконаленню статистичної методології і завершенню переходу національної статистики на прийняту у міжнародній практиці систему обліку і статистики відповідно до вимог ринкової економіки.

Специфіка статистики як особливої галузі знань полягає в тому, що вона в змозі виміряти рівень і обсяг суспільних явищ, визначити їх структуру, тенденцію та інтенсивність тих або інших процесів. Справді, тільки статистика дає нам можливість визначити вартість валового внутрішнього продукту і валового національного доходу, створених у країні за рік, оцінити ефективність суспільного виробництва, економічних реформ тощо. Мова статистики - мова цифр. Статистика за допомогою цифр характеризує фактичний стан (рівень) досліджуваного суспільного явища на певному ступені його розвитку в конкретних умовах місця і часу.

Будь-яка наука являє собою систематизоване знання. Це стосується й статистики. Статистика ніколи не змогла б піднятись до рівня науки, якби вона тільки тим і займалась, що реєструвала явища, нехай навіть і масових процесів без їх систематизації, наукових узагальнень і висновків, аналізу і синтезу.

Кожна наука володіє рядом специфічних властивостей, що відрізняють її від інших наук і що дають їй право на самостійне існування як особливої галузі знань. Головна особливість будь-якої науки полягає у: а) предметі пізнання; б) у принципах і методах його дослідження, які в сукупності визначають її метод і методологію.

Як вже зазначалось, статистика вивчає явища суспільного життя і тому відноситься до суспільних наук. Однак суспільство є об'єктом вивчення не тільки статистики, але й багатьох інших суспільних наук. При цьому кожна з них вивчаючи одну з граней суспільного життя відрізняється своїми предметами, під якими розуміють ті особливі сторони і властивості об'єкта, що підлягають дослідженню певною наукою. У чому ж відміна статистики від інших суспільних наук про суспільство? Що вона вивчає, тобто що є предметом її пізнання?

Численні визначення статистики як науки зводяться здебільшого до такого. Статистика як суспільна наука вивчає кількісну сторону масових суспільних явищ у нерозривному зв'язку з їх якісною стороною, досліджує кількісний вираз закономірностей суспільного розвитку у конкретних умовах місця і часу. Вона вивчає також вплив природних, технічних, економічних і соціальних факторів на умови і результати виробництва, зворотний вплив розвитку суспільного виробництва на умови життя людей.

Отже, об'єктом статистики є суспільство, явища й процеси суспільного життя в багатогранності їх форм і проявів.

З наведеного визначення предмету статистики випливає дві особливості статистики як суспільної науки.

Перша відмінна особливість статистики як суспільної науки полягає в тому, що предметом її вивчення є кількісна сторона масових суспільних явищ. При цьому статистика вивчає кількість не саму по собі, а у зв'язку з її якісним змістом у конкретних умовах місця і часу.

Між кількістю та якістю як філософськими категоріями існує нерозривний зв'язок: у єдності вони складають міру явища. У мірі якісна визначеність - кількісна, а кількісна - якісна. Будь-яке суспільне явище являє собою цілісність якісної і кількісної визначеності. Дуже важливо те, що саме міра знаходить вираження в статистичних показниках. Статистичний показник - завжди певна єдність якості і кількості. У зв'язку з цим перед статистикою постає важливе завдання - встановити на певному етапі дослідження за якісними змінами ознак переходи, зародження нових класів, типів і одноякісних сукупностей. Це завдання статистика вирішує за допомогою своїх спеціальних методів дослідження, розрахунку і аналізу відповідних показників.

Другою особливістю статистики, як науки, є те, що вона вивчає масові суспільні явища. Це означає, що статистичні показники завжди є результатом узагальнення деякої сукупності фактів.

Пізнання закономірностей можливе лише тоді, коли вивчаються не окремі явища, а їх сукупності, тому що закономірності суспільного життя проявляються повною мірою саме у масі явищ.

У ряді випадків статистика може і повинна вивчати явища, які ще не стали масовими, але яким належить майбутнє, які стануть масовими. Так, статистика розглядає окремі підприємства з точки зору підсумків їх роботи і виконання плану, тобто розробляє і досліджує статистичні дані по окремих підприємствах. Вона може вивчати окремі підприємства з метою узагальнення їх передового досвіду або виявлення типових недоліків. Але у кожному разі те або інше підприємство розглядається як частина національної економіки.

Теоретичною основою статистики є економічна теорія (політична економія, макро- і мікроекономіка), яка формує і досліджує закони розвитку соціально-економічних явищ, з'ясовує їх природу і значення у житті суспільства. Ґрунтуючись на знаннях і принципах економічної теорії, статистика формує статистичні сукупності, встановлює суттєві ознаки для виділення соціально-економічних типів, виявляє кількісні зміни масових суспільних явищ, вивчає конкретні явища і процеси суспільного життя. Наприклад, без наукового розуміння суті таких економічних категорій як валовий внутрішній продукт, валовий національний доход, продуктивність праці, собівартість, прибуток та інших статистика не може правильно визначити їх обсяг і рівень.

Водночас керуючись законами і категоріями економічної теорії, статистика збагачує економічні науки фактами, одержаними в статистичному дослідженні, підтверджує або заперечує їх теоретичні положення.

Економічна теорія спираючись на статистику формує закони суспільного розвитку. Статистика, характеризуючи кількісну сторону суспільних явищ у конкретних історичних умовах, створює фундамент з точних і беззаперечних фактів. Економічні науки використовують статистичну інформацію для перевірки, обґрунтування або ілюстрації своїх теоретичних положень і висновків.

Статистика як самостійна наука пройшла складний шлях свого становлення. Це багатогалузева наука, яка складається з окремих розділів або частин, які, будучи самостійними, тісно пов'язані між собою. Нині закінчене оформлення одержало п'ять розділів (частин) статистики: математична, теорія статистики, соціальна, економічна і галузеві статистики.

Розглянемо коротко зміст і специфіку кожного розділу статистики.

Математична статистика - це розділ математики, присвячений вивченню закономірностей, що мають місце в масових явищах і математичних сукупностях. Зміст математичної статистики складають математичні методи систематизації, обробки і аналізу масових статистичних даних незалежно від їхнього якісного змісту.

Методи математичної статистики можуть бути застосовані для обробки і аналізу будь-яких статистичних даних. Математичні методи безпосередньо пов'язані з імовірнісною оцінкою результатів спостереження і визначенням математичної ймовірності. У зв'язку з цим висновки математичної статистики відносно масових явищ і процесів носять імовірнісний характер і спираються на апарат теорії ймовірностей.

Специфіка математичної статистики як особливої наукової дисципліни полягає в тому, що вона розглядає сукупності незалежно від їх конкретної природи і змісту, в яких варіація визначається випадковими причинами, розглядає їх як абстрактно-математичні сукупності.

Абстрактні сукупності і є предметом вивчення математичної статистики.

Теоретичною основою математичної статистики є теорія ймовірностей (як складова частина вищої математики), яка розглядає закономірності випадкових явищ.

Найважливішими розділами математичної статистики є статистичні ряди розподілу та їх характеристики, оцінка параметрів розподілу, перевірка статистичних гіпотез, дисперсійний і кореляційний аналіз. У цьому навчальному посібнику ці розділи математичної статистики розглядаються у прикладному аспекті до аналізу масових соціально-економічних явищ. Останнім часом одержують широке застосування методи багатовимірного статистичного аналізу - факторний і кластерний аналіз, метод головних компонент та ін.

Теорія статистики розглядає категорії статистичної науки (наприклад, сукупність, ознака, варіація, показник, закономірність і т.д.), а також принципи, правила і методи, які є загальними для вивчення кількісної сторони будь-яких масових суспільних явищ.

Поняття, категорії, показники і методи загальної теорії статистики є методологічною основою всіх галузевих статистик. Саме тому вивчення будь-якої галузевої статистики починається із з'ясування загальнотеоретичних положень статистичної науки, які розробляє загальна теорія статистики.

Теорія статистики є наукою про найбільш загальні принципи і методи статистичного дослідження соціально-економічних явищ. Вона розробляє понятійний апарат і систему категорій статистичної науки, розглядає методи збирання, зведення, обробки, узагальнення і аналізу статистичних даних, тобто загальну методологію статистичного дослідження масових суспільних процесів.

До завдань теорії статистики входять розробка методів збирання, зведення, групування, узагальнення і аналізу статистичних даних, вивчення закономірностей і тенденцій розвитку суспільних явищ і процесів, структури явищ, причинно-наслідкових зв'язків між ними, а також принципів і методів, статистичного моделювання і прогнозування.

У курсі теорії статистики вивчаються такі найважливіші розділи статистичної науки: статистичне спостереження, зведення і групування даних, середні величини і показники варіації, ряди динаміки, індекси, вибірковий, табличний і графічний методи та ін. Розгляду цих розділів статистики присвячений цей підручник.

Соціальна статистика - як галузь єдиної статистичної науки вивчає кількісну сторону масових явищ і процесів, що відбуваються у соціальному житті суспільства, у нерозривному зв'язку з їх якісною стороною. Вона розробляє комплексну систему взаємопов'язаних показників, які дають змогу одержати всебічну характеристику стану і розвитку умов життя людей, виявити в ньому тенденції і закономірності, що складаються, розкрити існуючи тенденції і закономірності розвитку соціальних процесів, створити повну картину суспільного устрою і способу життя людини у конкретних історичних умовах розвитку суспільства. Соціальна статистика охоплює політичну, ідеологічну і правову сторони життя людей, вивчає методами статистики державний устрій, політичну систему, соціальну структуру суспільства, соціальні умови і характер праці, питання формування особистості, сім'ї, трудового колективу, підвищення добробуту народу.

Економічна статистика - галузь статистики, яка вивчає кількісну сторону масових суспільних явищ і процесів, що відбуваються в економічному житті суспільства, з метою виявлення пропорцій, тенденцій і закономірностей. Вона розглядає систему об'єктивних статистичних показників, що характеризують стан і розвиток національної економіки як єдиного цілого. Економічна статистика вивчає загальні переважно комплексні і синтетичні показники розміру, структури і динаміки економіки включаючи такі макроекономічні показники, як валове національне багатство, валовий національний доход, валовий внутрішній продукт та інші; розкриває його соціальну, галузеву і регіональну структуру, його міжгалузеві, міжрайонні і соціальні взаємозв'язки, його найважливіші рівні, пропорції, співвідношення, наявність матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, досягнутий рівень їх використання і насамкінець здійснює побудову і аналіз загальної макростатистичної моделі ринкової економіки у вигляді системи національних рахунків (СНР).

Об'єктом вивчення економічної статистики є процеси розширеного відтворення, умови його здійснення і кінцеві результати у національній економіці. Вона розглядає суспільне виробництво у єдності двох його сторін (продуктивні сили і виробничі відносини) і в неперервному потоці його відновлення (виробництво, розподіл, обмін, споживання, знову виробництво і т.д.).

Галузеві статистики розробляють систему статистичних показників, які характеризують стан і розвиток відповідних галузей (промисловості, сільського господарства, будівництва, торгівлі та ін.). Вони розглядають також зміст, специфіку і методику їх обчислення. Так, промислова статистика розробляє систему показників, які характеризують стан і розвиток промисловості.

Об'єктом вивчення галузевих статистик є відповідні галузі економіки.

Статистика розробляється як єдина наука і розвиток кожної галузі сприяє її удосконаленню в цілому.

Отже, статистика - комплекс навчальних дисциплін, які забезпечують оволодіння статистичною методологією дослідника масових соціально-економічних явищ і процесів з метою виявлення закономірностей їх розвитку в конкретних умовах місця і часу.

1.2. Основні поняття в статистиці
1.3. Метод статистики
1.4. Зв'язок статистики з іншими науками
1.5. Завдання і організація статистики в Україні
Розділ 2. Статистичне спостереження
2.1. Поняття про статистичне спостереження. Програмно-методологічні та організаційні питання статистичного спостереження
2.2. Форми, види і способи статистичного спостереження
2.3. Помилки статистичного спостереження і способи контролю зібраних даних
Розділ 3. Зведення і групування статистичних даних. Статистичні таблиці
3.1. Поняття про статистичне зведення