Товарознавча характеристика продукції свинарства - Бірта Г.О. - 13. ПРИЖИТТЄВЕ ВИЗНАЧЕННЯ ТОВЩИНИ ШПИКУ ЯК МЕТОД ВИВЧЕННЯ М'ЯСО-САЛЬНИХ ЯКОСТЕЙ

Для оцінки м'ясо-сальних якостей туш важливе значення мають їх проміри - довжина туші, товщина сала, площа "м'язового вічка", індекс м'ясності та інші. У перші 4-5 місяців після народження свині всіх порід найбільш інтенсивно ростуть в довжину (від народження до 3-місячного віку їх довжина потроюється). Потім починають інтенсивно збільшуватись широтні проміри. Приблизно з 6-місячного віку інтенсивність росту тулубу в ширину починає перевершувати їх ріст в довжину. Найбільш інтенсивно збільшується в ширину туша в попереці, внаслідок цього змінюється і форма тулубу. У свиней старшого віку тулуб стає більш вирівняним за шириною (наближається до прямокутника). З 7- 8-місячного віку співвідношення промірів максимальної і мінімальної ширини тулуба не змінюються і перебувають у межах 1,25- 1,31, і отже, вони характеризують забійну зрілість тварин.

У перші три місяці після народження поросяти товщина підшкірного сала найбільш інтенсивно збільшується над холкою та на рівні 6-7-го грудних хребців (коефіцієнт росту 20,7-35,7); менш інтенсивно - у зоні спини і крижей (коефіцієнт росту 4-9). При відгодівлі місце максимального наростання товщини шпику у свиней порушується. Вже з 4-5-місячного віку з великою швидкістю починає наростати сало в попереку і крижах. Інтенсивність потовщення шпику над холкою сповільнюється. Внаслідок цього відбувається вирівнювання товщини шпику на спині. Свині миргородської породи порівняно з породою ландрас і великою білою через більш раннє жировідкладення мають більшу товщину шпику. У породи ландрас жировідкладення починається пізніше і в зв'язку з цим у всі вікові періоди тварини цієї породи мають тонше сало.

Найбільш точний метод оцінки м'ясо-сальних якостей живих свиней - визначення у них товщини сала. Існує висока позитивна кореляція між товщиною сала і виходом жиру (г = 0,60 - 0,96) і від'ємний взаємозв'язок з виходом м'яса (г = -0,41 - 0,63) в тушах (г = 0,60 - 0,96) в тушах.

У нашій країні і за кордоном розробили та використовують у селекційній практиці прилади для прижиттєвого визначення товщини шпику і площі "м'язового вічка" (лінметри, ультразвукові апарати, стилети, вимірювальна голка та ін.). В наукових дослідах використовують і інші методи визначення м'ясності живих свиней: рентгеноскопію, антипіринову пробу, гамма-промені та ін.

Проте найбільш практичним виявився ультразвуковий метод оцінки м'ясних якостей. Розроблена спеціальна шкала для прижиттєвого визначення загального виходу шпику і м'яса свиней.

Принцип дії приладів ґрунтується на особливості ультразвуку рівномірно поширюватись в одному середовищі і відбиватися від поверхні, що розділяє різні середовища.

Встановлені загальні і породні особливості в змінах інтенсивності росту м'язових та жирових тканин. У свиней м'ясного напрямку продуктивності інтенсивність росту м'язової тканини переважає над ростом жирової тканини більш довгий час, ніж у свиней універсального та сального напрямку продуктивності.

Вивчення вікових змін інтенсивності росту жирової тканини свиней дозволяє направлено вести їх селекцію, змінювати співвідношення м'яса і сала в туші.

Результати наших досліджень за І серією показали, що товщина шпику у піддослідних тварин всіх груп зростала із збільшенням їх живої маси.

Просліджувалась міжпородна різниця за показниками товщини сала по хребту. Якщо у тварин 50 кг живої маси товщина шпику в усіх піддослідних групах при всіх рівнях годівлі знаходилася відносно на одному рівні, то починаючи з 60 кг, вона почала рости інтенсивніше. Найбільш інтенсивно процес жировідкладення проходив у тварин великої білої і миргородської порід (табл. 13).

Що стосується різниці між тваринами , вирощеними при різних умовах годівлі, то у свиней, відгодованих при типовому рівню годівлі, в усі вікові періоди спостерігалась більша товщина шпику по хребту. При досягненні живої маси 100 кг товщина шпику у них коливалась від 29,1 у червонопоясної спеціалізованої лінії до 34,1 у мирогородської породи. При середньому рівні відгодівлі товщина шпику дещо зменшувалась, але міжпородна різниця зросла , особливо при досягненні живої маси 90-100 кг, і склала 5,5 мм. Дана тенденція збереглась і при середньодобових приростах 800-1000 г. Різниця склала 5,9 мм, хоча загальні показники товщини шпику во всіх породах зменшились.

На різних етапах відгодівлі товщина шпику у свиней окремих генотипів збільшується по різному.

При типовому рівні відгодівлі найбільший абсолютний приріст сала при живій масі від 50 до 100 кг спостерігався у свиней великої білої і миргородської порід 13,3 мм, найменший приріст товщини шпику зафіксовано у свиней червонопоясної спеціалазованої лінії та полтавської м'ясної породи - 9,9 мм.

Таблиця 13

СЕРЕДНЯ ТОВЩИНА ШПИКУ ПО ХРЕБТУ (І СЕРІЯ)

Закінчення табл. 13 СЕРЕДНЯ ТОВЩИНА ШПИКУ ПО ХРЕБТУ (І СЕРІЯ)

При середньому рівні та інтенсивному рівні відгодівлі приріст сала у миргородської породи склав 13,9 мм, а у червонопоясної м'ясної породи - 9,3-10,1 мм. Що стосується відносних приростів товщини шпику, то слід зазначити, що у тварин м'ясних порід цей процес більш інтенсивно проходив починаючи з набранням живої маси 70-80 кг, а у миргородьської і великої білої порід дещо раніше.

Аналіз даних, отриманих в II серії дослідів свідчить про те, що в різні вікові періоди відгодівлі товщина шпику при різних її рівнях у свиней окремих поєднань збільшувалася по різному (табл. 14).

Таблиця 14

СЕРЕДНЯ ТОВЩИНА ШПИКУ ПО ХРЕБТУ (II СЕРІЯ)

Закінчення табл. 14

Так, якщо при живій масі 50 кг різниця товщини шпику між окремими поєднаннями при типовому рівні відгодівлі склала 2,4 мм при абсолютних показниках 19,4-21,8 мм, то при інтенсивному рівні відгодівлі цей показник зменшився до 1,0 мм, при абсолютних показниках 18,9-19,9 мм.

При досягненні тваринами живої маси 100 кг середня товщина шпику по хребту коливалась при типовому рівню годівлі в межах - 31,6-34,3 мм, при середньому рівні - 29,6-33,2, при інтенсивному рівні - 29,1-3,29 мм.

Збільшення приростів товщини шпику від 50 до 100 кг більш рівномірно відбувалось у тварин великої білої породи та її поєднання з миргородською. У помісей, в якості батьківських форм яких виступали м'ясні породи, вищі прирости шпику відбувались в більш пізньому віці.

В III серії дослідів найменшу товщину шпику мали свині великої білої породи зарубіжної селекції та полтавської м'ясної породи (табл. 15) при різних рівнях відгодівлі, різниця з найтовшим шпиком (миргородська порода) складала від 1,6-1,9 до 2,4-2,8 мм.

Таблиця 15

СЕРЕДНЯ ТОВЩИНА ШПИКУ ПО ХРЕБТУ (III СЕРІЯ)

Підсумовуючи викладене слід зазначити, що інтенсивність жировідкладення у свиней в певній мірі залежить не тільки від породи та вагових кондицій, але і від умов годівлі. При цьому у порід сального напрямку продуктивності з 50 до 100 кг живої маси середня товщина сала по хребту зростала більш інтенсивно в порівнянні у тваринами м'ясних генотипів. Найбільші прирости шпику спостерігались при типовому рівні вігодівлі (середньодобові прирости 250-350 г) при всіх трьох серіях дослідів.