Землеробство - Гудзь В.П. -
5.6. Протиерозійний обробіток ґрунту

5.6.1. Заходи щодо протиерозійного зяблевого обробітку ґрунту

При лущенні стерні й дискуванні ґрунту після зернових колосових культиваторами і плоскорізами (КПШ-5 і КПЕ-3,8 та ін.) зберігається до 70% стерні, яка, прикриваючи ґрунт, у 3-5 разів знижує еродуючу силу дощу і запобігає утворенню ґрунтової кірки при зливах. Завдяки цьому зменшується небезпека змиву ґрунту і втрат опадів із стоком.

Плоскорізи КПШ-5 і ОПТ-3-5 особливо ефективні для лущення стерні в Степу і Лісостепу на полях, засмічених гірчаком повзучим, будяком польовим, а протиерозійні КПЕ-3,8 і чизель-культиватори КЧП-5,4 - на Поліссі на неглибоких ґрунтах, засмічених кореневищними і коренепаростковими бур'янами.

Після просапних, особливо кукурудзи, післяжнивні рештки якої довго мінералізуються в ґрунті, показники якості й протиерозійної стійкості обробітку ґрунту вищі при застосуванні для лущення стерні дискових борін і лущильників.

При його проведенні тут повніше подрібнюються вегетуючі бур'яни, корені й післяжнивні рештки і вони більше змішуються з розпорошеним верхнім шаром ґрунту. В результаті підвищується проективне вкриття поверхні, армування мульчею рослинних решток верхнього шару і його стійкість як проти змиву, так і проти видування.

Знищення однорічних бур'янів при лущенні стерні повніше досягається, коли протиерозійні культиватори і плоскорізи агрегатують з голчастими боронами БИГ-3А при зволоженому ґрунті та з приставкою ПВР-3,5 при сухому.

У разі випадання інтенсивних злив шаром понад 40 мм ґрунт обробляти плос-корізом мілкіше 8-10 см недоцільно. В цьому разі мілкорозпушений шар не може вмістити цих опадів, а піднятий водою з гладенької поверхні дна борозни ґрунт може змиватися суцільним шаром на всю глибину обробітку. Це явище особливо небезпечне на довгих угловинних схилах і на полях з малою кількістю післяжнивних решток (горох).

Оранка. На зораних упоперек схилу полях стік талих і дощових вод регулюють переважно борознами і гребенями, сформованими при оранці. Як тимчасові гідрологічні рубежі вони перехоплюють і відводять стік з полів у яри та балки; при оранці ж по горизонталях або впоперек схилу зменшують змив ґрунту, а вздовж - збільшують його і сприяють утворенню вимоїн та ярів, тому що в більшості випадків вони мають вигляд канав, по яких збирається і відводиться стік. Швидкість стоку по борознах у цьому разі в 2-3 рази більша, ніж на рівному схилі, а еродуюча енергія потоку в 6-7 разів вища, ніж на ділянках без борозен.

Як протиерозійний захід оранка найефективніша на однобічних схилах довжиною до 400 м і крутістю не більшою ніж 2°. За своєчасного та якісного проведення вона забезпечує додаткове затримання 80-100 м3/га талих вод, зменшення змиву ґрунту в 4-6 разів і підвищення врожаю зернових культур на 1,5-2 ц/га.

Вважають, що стокорегулювальна ефективність більше залежить від глибини обробітку і менше - від способу. Глибокорозпушений орний шар - основний резервуар для поглинання талих вод, особливо при швидкому таненні снігу і глибокому промерзанні ґрунту взимку. Ґрунтопоглиблення необхідне для поліпшення фізико-хімічних властивостей дерново-глейових ґрунтів і окультурення підорного шару всіх середньо- і сильнозмитих. Тут воно на кожний сантиметр поглиблення понад 20 см зменшує стік води на 1-2 мм і змив ґрунту на 0,5-0,6 т/га.

Вплив глибокого розпушування ґрунту на його водопроникність незначний на легких супіщаних і піщаних ґрунтах і посилюється на важких, де вбирання води ґрунтом затримується наявністю ущільненої підошви.

Глибоке розпушування зменшує кількість мікропор, де вода утримується з більшою силою і тим самим прискорює проникнення її в глибину, поліпшує розвиток кореневої системи, що, в свою чергу, підвищує рівень продуктивного використання вологи і поживних речовин.

Періодична оранка в сівозміні сприяє створенню глибокого, гомогенного в біофізико-хімічному відношенні орного шару, що забезпечує ефективний ріст більшості сільськогосподарських культур, нормальну віддачу мінеральних добрив, тривалу післядію гною. Ефективність оранки досить висока при нормальному і підвищеному зволоженні в умовах вирівняного ерозійно незагрозливого рельєфу. Разом з тим беззмінний полицевий обробіток погіршує ґрунтову структуру, збільшує його рівноважну щільність, знижує загальний вміст і посилює рухомість органічної речовини, послаблює ерозійну стійкість ґрунту, характеризується надмірно високим непродуктивним випаровуванням ґрунтової вологи.

До недоліків оранки на ґрунтах, що зазнають ерозії, слід віднести її слабку протиерозійну роль внаслідок відкритості фону й велику брилуватість у посушливі роки на ґрунтах, де до їхнього складу входить понад 30% фізичної глини. Брили навесні швидко висихають, а потім важко розробляються. Це ускладнює вибір оптимальних строків боронування, призводить до великих непродуктивних втрат вологи на випаровування, потребує додаткових обробітків і тим самим посилює розпорошення ґрунту та послаблює його протиерозійну стійкість проти змиву влітку під час злив.

Щоб якісно виорати в конкретних умовах, важливо правильно вибрати тип плуга і обладнати його відповідними корпусами. На полях, де велика кількість післяжнивних решток, кращу якість обробітку забезпечують плуги, в яких більша відстань між корпусами і кліренс, а стовпи корпусів круглої форми.

Безполицевий обробіток. Обробіток ґрунту плоскорізними знаряддями в системі ґрунтозахисного землеробства ефективний за посушливих умов на ґрунтах легкого і середнього механічного складу і на полях, які зазнають переважно вітрової ерозії. Виконують його широкозахватними культиваторами-плоскорізами КПШ-5, ОПТ-3-5 при обробці на глибину 12-18 см і плоскорізами-глибокорозпушувачами КПГ-250А, ПГ-3-5, ГУН-4, ПГ-3-100 та іншими на глибину 20-30 см.

Значення залишених на поверхні ґрунту післяжнивних решток при такому обробітку важливе не тільки в зменшенні видування дрібнозему, а й у збільшенні нагромадження снігу, воно позитивно проявляється в захисті поверхні від руйнівної дії дощу і меншому змиві його під час злив і весняного сніготанення.

У період зимово-весняного сніготанення і пилових бур менший відносний стік води (коефіцієнт стоку), змив і видування по плоскорізному обробітку найбільш помітно виражені, коли стерня перед уходом у зиму не загортається у верхній шар, а залишається на поверхні й стоїть прямо чи похило. В цьому разі на полі більше нагромаджується снігу, ґрунт менше промерзає і краще вбирає вологу.

Плоскорізний обробіток, як показують досліди Інституту зерна УААН, недоцільний після зернової кукурудзи, яка є попередником ярих зернових і самої кукурудзи. В цьому разі спостерігається незадовільне кришіння скиби, слабке сепарування ґрунту і збереження на поверхні розпорошених агрегатів. В результаті при відтаванні та дощах узимку на поверхні за такого обробітку утворюється диспергійний шар ґрунту товщиною до 3 мм, який знижує водопроникність у 5 разів і більше. Посилення стоку води під час весняного сніготанення часто зумовлюється і негативним впливом "глянцевого дна" борозни, яке утворюється внаслідок депресивної дії лап плоскоріза на ґрунт під час обробітку його за підвищеної вологості.

Плоскорізи особливо погано працюють на ущільнених сухих і зволожених ґрунтах. У першому випадку це призводить до утворення великих брил, а в другому - плоскорізи погано підрізують скибу, зализують дно борозни і горнуть ґрунт. В обох випадках вони не витримують заданої глибини обробітку або зовсів виглиблюються. Це негативно впливає на нагромадження і збереження вологи в ґрунті, збільшує засміченість полів і знижує урожай вирощуваних культур.

Якісний обробіток культиваторами-плоскорізами типу КПШ-5, комбінованим агрегатом ОПТ-3-5 на ґрунтах з питомим опором понад 9 н/см2 можливий, якщо на їхню раму кладуть додатково вантаж з розрахунку (80-100 кг) на кожний робочий орган, а лемеші ставлять з нахилом уперед на 15-20 мм. Товщина леза їх повинна бути не більше ніж 1 мм, а долота щільно прилягати до лемешів і перекривати їхні торці. Плоскорізи-глибоко-розпушувачі КПГ-2-150, ПГ-3-5 та інші можна використовувати, якщо обробіток здійснюють за пошаровою технологією, тобто глибоке розпушування на 20-30 см якісно можна провести лише на фоні попереднього мілкого (10-15 см).

Результати багатьох дослідів, у яких вивчали вплив різних способів обробітку на продуктивність вирощуваних культур, показують, що врожайність їх по плоскорізно-му обробітку така сама або дещо нижча, ніж при звичайному.

Позитивний вплив плоскорізного обробітку помітно збільшувався лише в екстремально посушливі роки і коли вносили оптимальні норми мінеральних добрив. При підвищеній вологості та без добрив обробіток плоскорізом порівняно з оранкою знижує урожай.

Якщо зяблевий обробіток ґрунту плоскорізом на таку саму глибину, що й оранка, продуктивніший на 30-35%, то подальший, пов'язаний із підготовкою його до сівби, більш трудомісткий. Голчасті борони і важкі протиерозійні культиватори, які тут використовують, навесні менш продуктивні, ніж звичайні зубові борони й парові культиватори. Тому система ґрунтозахисного обробітку на основі використання плоско-різів за трудо- і енергоємкістю не має переваг перед звичайною на основі оранки.

Неоднаково на властивості й режим ґрунту впливає і систематичний плоскоріз-ний обробіток у сівозміні. У південному сухому Степу і в посушливі роки в Лісостепу під час сівби озимих і ярих культур такий обробіток порівняно з оранкою поліпшує, але, як правило, лише у верхній частині оброблюваного шару, режим вологості. У тому самому шарі наближаються до оптимальних параметрів щільність, загальна пористість, повітроємність, проявляється тенденція до підвищення вмісту органічної речовини. Внаслідок переважного розміщення в цьому шарі кореневих систем і добрив суттєво зростає біологічна активність, що впливає на кількість мікроорганізмів з автотрофним типом живлення, в тому числі бактерій, що засвоюють органічний і мінеральний азот, актиноміцетів та грибів.

Плоскорізний обробіток, за даними Інституту зерна УААН, дещо знижує тривалість післядії гною через нагромадження добрив у верхньому шарі, зокрема фізіологічно кислих форм, зростає їхня відносна іммобілізація і виникає локальне підкислення ґрунтів.

Безполицевий обробіток можна проводити також знаряддями з більш вузькими робочими органами, коротшими і крутіше поставленими лемешами, ніж у плоскорі-зів, які інтенсивніше кришать скибу, частково сепарують розпорошений верхній шар у глибину розпушеного нижнього і рівномірніше мульчують поверхню ґрунту післяжнивними рештками. Обробіток такими знаряддями особливо ефективний на полях під культури, які потребують високої вирівняності поверхні й мілкого загортання насіння. Здійснюють його плугами, обладнаними корпусами для безполицевого розпушення ПРН-31000, ЛП-35 (стояки СІБІМЕ), КБ-35 або плугами типу "Парапла-ву" ПРПВ-5-50.

У режимі глибокого безполицевого розпушування ці знаряддя ефективні для поліпшення фізико-хімічних властивостей дерново-глейових ґрунтів і окультурення підорного шару в середньо- і сильнозмитих.

На сухих і переущільнених ґрунтах високоякісний обробіток забезпечують плуги, обладнані пристроями для безполицевого розпушування - ПРН-31000. Завдяки криволінійності стояків у поперечно-вертикальній площині вони рівномірно кришать скибу по всій ширині захвату і глибини обробітку. Порівняно з іншими видами безполицевого розпушування при їх використанні найбільше зберігається стерні, менше її змішується з ґрунтом на глибині загортання насіння і більше поверхня ґрунту покривається рослинними рештками.

Плуг, обладнаний мальцевськими корпусами, завдяки вузькому стояку і крутіше поставленому лемешу та наявності його поширювача забезпечує найвищу сепарацію розпиленого ґрунту вниз за профілем, подрібнення і виштовхування до поверхні коренів багаторічних бур'янів і післяжнивних решток, раніше загорнутих у ґрунт дисковими знаряддями.

Сепарувальний обробіток мальцевським плугом особливо ефективний на солонцях і раніше плантажованих ґрунтах та при тривалому застосуванні в сівозмінах.

Чизельний обробіток. Ґрунтозахисний обробіток з недорізуванням скиби по ширині захвату і утворення нерозпушених гребенів над дном борозни називають чизельним. Він особливо ефективний на ріллі, що зазнає сумісної дії водної й вітрової ерозії, і тоді, коли здійснюється за консервуючою технологією, за якої ґрунт повністю не розпушується, а глибше 20 см - через 40-50 см.

Проводять такий обробіток як чизель-культиваторами типу "Консертіль", обладнаних спереду прямими дисками і ззаду напівгвинтовими наральниками-чизклями на С-подібних стояках, закріплених на рамі в три ряди, так і чизельними плугами загального призначення з цупкими робочими органами ПЧ-4,5 до трактора К-701 і ПЧ-2,5 до тракторів Т-150 і ДТ-75. Останні можна використовувати як для звичайного (до 30 см), так і глибокого (до 45 см) обробітку ґрунту. Для цього їх комплектують двома типами змінних робочих органів: розпушувальними лапами шириною 70 мм для обробітку ґрунту на глибину до 45 см і стрілчастими шириною 270 мм для обробітку на глибину до 30 см.

Стрілчасті лапи застосовують для кращого підрізування бур'янів, а розпушувальні - для посилення водопроникності й протиерозійної стійкості ґрунту. Рекомендоване міжсліддя робочих органів з розпушувальними лапами 400 мм при обробітку ґрунту на глибину до 20 см і 500 мм - глибше 20 см. Чизельний плуг, обладнаний розпушувальними лапами, можна використовувати і для щілювання ґрунту. В цьому разі робочі органи ставлять на ширину міжсліддя 800-1000 мм.

Для обробітку ґрунту, засміченого камінням і мергелем, рекомендується використовувати чизельні плуги ПЧК-4,5 і ПЧК-2,5. Робочі органи цих знарядь обладнують запобіжниками, які виключають їх пошкодження при зустрічі з перешкодами.

Конструкція рами чизельних плугів ПЧ-4,6 і ПЧ-2,5 дає змогу за необхідності начіплювати змінні пристрої відповідно ПСТ-4,5 і ПСТ-2,5, які призначені для додаткового розпушування верхнього шару ґрунту, вирівнювання поверхні й часткового подрібнення високостеблових рослинних решток (соняшнику).

З точки зору якості розпушування ґрунту і вирівнювання поверхні поля пристрої найефективніше використовувати на весняних роботах, а також восени при основному обробітку ґрунту під озимі зернові культури. Їх можна застосовувати при роботі чизельних плугів по стерні після збирання різних культур, у тому числі по стерні ви-сокостеблових (кукурудза, сорго) культур після попереднього лущення дисковими знаряддями.

Для поглиблення підорного шару з неглибоким гумусовим горизонтом, розпушування ґрунтів, засмічених камінням, обробітку зябу навесні замість переорювання, розробки скиби багаторічних трав і обробітку стерні використовують чизельні причіпні культиватори КЧП-5,4 і КЧП-7,2. Обробляти ґрунт ними можна при вологості ґрунту до 30% по стерні зернових культур висотою до 25 см, по стерні просапних (кукурудза) після попереднього дискування. Залежно від призначення технологічної операції ґрунти обробляють відповідним набором змінних лап культиваторів на глибину 8-25 см. Розпушувальні стрілчасті лапи чизельного плуга типу ПЧ-2,5 не обертають скиби, а тільки незначно перемішують ґрунт, тому й не забезпечують необхідної якості загортання добрив. Повністю загортають мінеральні добрива, розкидані по поверхні, та інтенсивно перемішують з ґрунтом органічні добрива чизелі КЧП-5,4 та типу "Консертіль" з пружними стовпами і обладнані безполицеворозпушувальни-ми лапами із захватом 75 мм.

Завдяки "рваному дну" борозни, ускладненню нанорельєфу (внутрішньоґрунто-вій і поверхневій гребенистості) і збереженню близько 60% стерні чизелювання з без-полицеворозпушувальними лапами порівняно з іншими способами обробітку ґрунту без обертання скиби найбільш надійний засіб затримання води і запобігання вітровій та водній ерозії. Його застосовування особливо ефективне під кукурудзу і соняшник, які вирощують за інтенсивною технологією, під чорний пар і озиму пшеницю після зайнятих парів різними сумішками на зелений корм. Чизелювання застосовують при переорюванні змитих ґрунтів по оранці зябу навесні, для зниження щільності й окультурення підорного шару, а на ґрунтах з поверхневим перезволоженням - для відведення вологи із орного шару в нижні шари.

При використанні чизелів з пружними стовпами консервуючий обробіток можна здійснювати при більшому діапазоні зволоження ґрунту, ніж при оранці і плоско-різному обробітку. Завдяки високій протиерозійній ефективності й фронтальному розміщенню робочих органів він незамінний у системі смугового і контурно-меліоративного землеробства. У дослідах із штучним підтоком талих вод навіть при критичних умовах (схил 3-5°, витрати води - 13 л/с на 1 га протягом 1 год) стоку води і змиву ґрунту не спостерігалося, тоді як по оранці вони становили відповідно 9,5 і 95 г/л з га (І. А. Пабат).

Щілювання забезпечує глибоке (до 60 см) прорізування ґрунту для підвищення водопроникності. Застосовують його в усіх зонах для посилення акумуляції води опадів на посівах озимих і багаторічних трав, де ущільнений і розпорошений з поверхні ґрунт восени та при сніготаненні навесні слабко або й зовсім не вбирає вологи.

Ці ґрунти за зимово-весняний період засвоюють часто менше ніж 20% опадів, більша кількість їх стікає або вимерзає взимку. В той же час дефіцит вологи в посушливі роки під посівами в 1,5-метровому шарі ґрунту становить 8-100 мм, а іноді й більше.

Щілювання ефективне на чорноземах і каштанових ґрунтах з низькою водотрив-кістю структури, схильних до розпорошення і швидкого ущільнення, з малим вмістом гумусу.

Правильно прощільований ґрунт навіть у мерзлому стані може вмістити додатково близько 280 м3/га талих або дощових вод. При цьому весняні запаси доступної вологи в багатоводні роки збільшуються на 350 м3/га і більше.

На прощільованих полях під час літніх злив азот, фосфор і калій з поверхні сухого ґрунту, де вони не засвоюються пшеницею, переносяться в глибші зволожені шари й ефективно використовуються рослинами.

Щілювання необробленого восени ґрунту після соняшнику, сорго, суданської трави на насіння за ґрунтозахисною ефективністю набагато перевищує інші способи обробітку. Тут за рахунок непошкодженої з осені стерні більше нагромаджується снігу, ґрунт менше промерзає, краще вбирає воду щілинами, а на нерозпушених смугах не піддається ерозії навіть при критичних швидкостях вітру і стіканні талих та дощових вод.

Основна вимога до щілювання посівів - мінімальне пошкодження рослин щілинорізом, колесами і гусеницями трактора. Тому ширина щілини по верху не повинна перевищувати 25-30 мм. Для цього слід використовувати щілинорізи ЩП-3-70, обладнані двома ножами товщиною 20 мм і колесами-котками. Порівняно із щілинорізами ЩН-2-140 і ЩП-000 вони на 25-30% менше пошкоджують рослини, бо утворюють вужчі щілини й меншу (у 1,3-1,5 разу) зону спушення ґрунту навколо них.

На схилах для більшого нагромадження вологи і ґрунтозахисну щілювання проводять до або після сівби і сіють пшеницю впоперек схилу з таким розрахунком, щоб рядки обов'язково перетиналися із щілинами під мінімально можливим кутом. За такої технології щілювання і сівби вода, що нагромаджується в міжряддях, буде перехоплюватися щілинами. Якщо сівбу і щілювання проводять в одному напрямку, тоді вода, що тече вздовж рядків на схилі навіть з непомітними лощинами, буде стикатися з щілинами на меншій площі і його ефективність може помітно знизитися.

Щілювання проводять на глибину 45-50 см через 2-4 м залежно від крутості схилу в напрямку, близькому до горизонталей. В кожному конкретному полі його можна проводити в різних напрямках залежно від форми схилу або конфігурації робочих ділянок. Порушення цих вимог призводить до утворення вимоїн. Найвища ефективність щілювання щодо зниження стоку спостерігається тоді, коли його проводять у посівах перед замерзанням ґрунту.

При вирощуванні озимих культур за інтенсивною технологією для проведення догляду за посівами залишаються незасіяними технологічні колії. При розміщенні їх на схилах уже понад 0,5° навіть при незначному відхиленні від горизонталей можливий посилений змив ґрунту. Тут вимоїни на всю ширину колії іноді досягають 20 см і глибше.

Для запобігання цьому рекомендується їх засівати ярим ячменем, який у пару добре розвивається і кущиться з осені. Вимерзаючи взимку, його травостій надійно захищає ґрунт не тільки від змиву при сніготаненні та зливах, а й від видування під час зимових пилових бур.

Для запобігання змиву ґрунту замість двох технологічних колій шириною 45 см можна використовувати одну маркерну лінію шириною 30 см. Для посилення ґрунтозахисної дії її перед замерзанням щілюють.

При щілюванні перед кожним стояком установлюють дисковий ніж. Якщо роблять спарені щілини, тоді щілювання здійснюють обов'язково з таким розрахунком, щоб щілина на посіві розміщувалася вище від такої по маркетній лінії, тобто була першою на шляху можливого стоку. Наявність рослинного покриву тут забезпечує краще скріплення ґрунту коренями рослин, меншу його текучість, змив при сніготаненні та зливах.

Позитивна дія такого щілювання в дослідах Інституту зерна УААН на врожай була помітною тоді, коли технологічні колії не заростали бур'янами, щілини по них загорталися боронами БИГ-3 або під час проходу по них гусеничного трактора при першому підживленні посівів.

На схилах особливо ефективне щілювання багаторічних трав. Під ними ґрунт найбільш ущільнений, у ньому низька мікробіологічна активність, а рослини часто відчувають нестачу вологи і кисню.

Щілювання проводять на полях, зайнятих травами другого і наступних років життя. Технологія така сама, як і при щілюванні озимих з одним додатковим елементом: при кожному наступному щілюванні нарізують щілини в проміжках між прокладеними раніше або по діагоналі до існуючих перед замерзанням ґрунту.

Навесні в перші дні польових робіт для кращого збереження вологи і зменшення засміченості бур'янами багаторічні трави першого року використання боронують голчастими боронами БИГ-3, другого - пружинними БИ-8.

Мілкий зяблевий обробіток проводять на глибину 12-14 см. Він ефективний під зернові колосові, переважно під ячмінь і овес у Степу та Лісостепу на добре окультурених чорноземах після просапних (кукурудзи, цукрових буряків), які вирощували за інтенсивною технологією. Низька дія його на засолених каштанових ґрунтах і важких за гранулометричним складом чорноземах з малим вмістом гумусу і на схилах крутістю понад 1 °. При неглибокому розпушуванні ґрунт тут швидко ущільнюється і запливає, що призводить до різкого зниження його водопроникності, погіршення аерації.

На всіх ґрунтах при мілкому обробітку зростає засміченість полів коренепаростковими бур'янами, внаслідок чого виникає потреба в застосуванні гербіцидів або більш частих наступних обробітках у пару і під просапними. При цьому погіршується структурний склад ґрунту і під впливом опадів він швидко запливає. Після висихання на поверхні поля утворюється кірка, яка посилює інтенсивність висушування ґрунту і стік води при зливах.

Мілкий обробіток на зяб часто є причиною нестійкого водного режиму ґрунту: орний шар швидко переповнюється як талою, так і дощовою водою, і залишки вологи не вбираються ґрунтом. На ущільнених ґрунтах значна кількість води при цьому переходить у плівчасту форму, менш доступну для коренів вирощуваних культур, ніж капілярна вода. При тривалому мілкому основному обробітку (понад 1 рік) в сівозміні швидко утворюється плужна підошва, особливо на важких і солонцюватих ґрунтах.

Стійка тенденція зниження врожаю ярих колосових при зменшенні глибини обробітку часто пов'язана із сильним ущільненням ґрунту від машин, що працюють на збиранні й вивезенні врожаю, якщо пізно восени випадають дощі. Мілке розпушування в таких умовах не сприяє відновленню необхідного рівня щільності й водопроникності ґрунту.

На Поліссі на супіщаних ґрунтах мілкий обробіток під ярі колосові досить ефективний після картоплі, особливо зібраної комбайном. Проте й тут обов'язково враховують характер і ступінь засмічення попередника. Якщо поля засмічені багаторічними бур'янами, то ґрунт краще орати на глибину гумусового горизонту. Перевага мілкого обробітку більше проявляється в роки із зволоженням влітку, коли коренева система рослин тривалий час розвивається у верхньому шарі й слабко використовує елементи живлення, загорнуті на значну глибину.

Нульовий обробіток ґрунту. Основою придатності ґрунтів до нульового обробітку, як і мілкого, із фізичних властивостей насамперед є ступінь дреноватості ґрунту і його стійкість проти ущільнення. Серед інших властивостей, які зумовлюють можливість радикальної мінімалізації, водотривкість ґрунтових агрегатів, вміст гумусу, а також схильність ґрунтів до фрагментації (розтріскування внаслідок набухання і осідання глинистих мінералів).

При виключенні бур'янів як фактора формування врожаю для нульового обробітку найбільш придатні достатньо гумусовані чорноземи легкого і середнього гранулометричного складу з вмістом водотривких агрегатів (понад 0,25 мм) не менше ніж 40% та всі ґрунти піщаного й супіщаного гранулометричного складу.

Застосування цього обробітку обмежене в усіх сильнопосушливих зонах, де кількість опадів не забезпечує доброго розвитку культур, висіяних по стерні, та в зонах з холодною весною, де знижена температура під мульчуючим шаром може значно затримувати ріст і розвиток рослин порівняно з посівами при традиційному обробітку.

Залежно від вирощуваних культур нульовий обробіток досить ефективний у чорному пару, при сівбі стерньовими сівалками післяукісних і післяжнивних культур, а також озимої пшениці, попередники якої звільняють поле безпосередньо перед настанням оптимальних строків сівби.

Після збирання соняшнику на полях, що відводять під чисті пари, при відсутності обробітку залишається багато непошкодженої (стоячої) стерні, поверхня ґрунту має хвилястий нанорельєф і часто густу мережу ґрунтових тріщин глибиною 40-50 см і загальним обсягом понад 400-500 м3/га. В сніжні зими тут стерня повністю затримує сніг, ґрунт менше промерзає і повністю вбирає талі води. За несприятливих умов (відсутність снігу, сильні морози і вітри) ґрунт тут не піддається ерозії навіть при критичних швидкостях вітру і стікаючих талих та дощових вод.

Нульовий обробіток чистого пару не поступається традиційному на основі оранки по очищенню полів від малорічних бур'янів, а в ряді випадків він буває ефективнішим, особливо в пригніченні падалиці соняшнику.

Мульчування ґрунту. При покритті ґрунту мульчею із післяжнивних решток спостерігається: менша руйнівна дія дощових крапель і диспергування верхнього шару ґрунту, кіркоутворення, замулення і закупорення пор (внутрішня ерозія); більше нагромадження снігу і менше промерзання; більш низька температура влітку і висока взимку; краще вбирання води і менше її випаровування; більша стійкість ґрунту проти руйнування вітром і водою, менші стік води і змив, швидкість вітру в приземному шарі й вітрова ерозія.

При мульчуванні помітні хімічні й біологічні зміни в ґрунті. За рахунок соломи і післяжнивних решток збільшується загальний вміст калію, фосфору, зменшуються втрати елементів живлення завдяки меншому стоку води при сніготаненні й зливах, посилюється діяльність мікроорганізмів у посівному шарі ґрунту завдяки кращому забезпеченню енергією і меншому коливанню вологості й температури влітку, зростає чисельність черв'яків і комах, у тому числі шкідливих, та їхніх ворогів.

Мульчування особливо ефективне в чистих парах, де внаслідок інтенсивного обробітку втрати гумусу ґрунту тільки за рахунок його мінералізації в 3-5 разів більші, ніж в інших полях сівозміни. Внесення гною для компенсації втрат гумусу тут призводить до перезбагачення ґрунту нітратним азотом, чим посилює ураження посівів кореневими гнилями і до раннього вилягання озимої пшениці.

Мульча, внесена в чорний пар при інтенсивній мікробіологічній дії у першій половині літа, біологічно зв'язує азот і вивільнює його пізніше.

Для мульчування ґрунту в пару найдоцільніші грубі довгоперегниваючі післяжнивні рештки і солома сорго, кукурудзи та суданської трави. Краще, коли ці культури є попередниками пару, а мульча не лежить незакріпленою на поверхні, бо при висиханні вона може здуватися вітром або змиватися сильним дощем. Мульча ефективніша, коли її частково загортають у ґрунт, перемішуючи з верхнім шаром. У цьому випадку вона швидше розкладається, поверхня ґрунту стає шорсткою, що робить її стійкішою проти ерозії.

За даними Інституту зерна УААН, дискові лущильники ЛДГ-15 і борони БДТ-7 загортають мульчу на 40-60%, чизель-культиватори КЧП-5,4 у режимі вузькосмуго-вого (консервуючого) розпушування - на 45-65, чизельні плуги (ПЧ-2,5) - на 30-40, протиерозійні культиватори (КПЗ-3,8) - на 25-40, стерньові сівалки (СЗС-2,1) - на 30-35, голчасті борони БИГ-3А у пасивному положенні - на 15-20, плоскорізи-глибокорозпушувачі (ПГ-3-5) - на 10-20, культиватори-плоскорізи (КПШ-5) - на 5-15%.

Створення водозатримувального мікрорельєфу. Оранка та інші види обробітку ґрунту, проведені впоперек схилу, ефективно запобігають водній ерозії на схилах крутістю до 3°. На схилах з більшою крутістю ґрунтозахисний ефект цих заходів невисокий. Для регулювання весняного поверхневого стоку на таких схилах рекомендується застосовувати спеціальні заходи зяблевого обробітку, які забезпечують створення на поверхні поля водозатримувального мікрорельєфу: гребеневу, ступінчасту і комбіновану оранку, лункування, обвалування і борознування зябу.

На рівних схилах крутістю понад 2° рекомендується проводити гребеневу оранку плугами загального призначення з видовженими до 40-45 см полицями на передостанньому корпусі (промислова марка КВ-1). Їх можна виготовити в господарстві зварюванням двох звичайних полиць. Полиці скидають скибу на попередню, внаслідок чого на полі утворюються вали заввишки 20-25 см і відкриті борозни, в яких затримується вода.

Проте на складних схилах вали і борозни іноді розміщують уздовж схилу, і вода стікає в знижені місця. Якщо вона переповнить борозну в котловані, вал прорветься і вода потече вниз по схилу. Вона може прорвати і розміщені нижче вали, що призведе до утворення вимоїн. Те саме може статися і на рівному схилі, на якому нагромадиться багато талих вод.

Щоб запобігти таким явищам, застосовують перехресне обвалування плугом з видовженою полицею в агрегаті з валкоутворювачем. При цьому видовжена полиця утворює вали, спрямовані впоперек схилу, а валкоутворювач робить валики-перемички. На зораному полі утворюються ділянки розміром 1,4 х 2,3 м, замкнуті валиками з чотирьох сторін, які запобігають стіканню води в будь-якому напрямку.

Для ступінчастої (різноглибинної) оранки на плугах загального призначення через один корпус замість стандартного монтують корпус із стояком, довшим на 5 см і більше. При оранці таким плугом утворюються ступінчасті борозни, які стримують внутрішньоґрунтовий стік.

При комбінованій оранці в чотирикорпусного плуга на другому і третьому корпусі знімають полиці, завдяки чому на полі створюється мікрорельєф, який затримує воду і зменшує змив верхнього шару ґрунту.

На складних схилах найефективнішим способом обробітку зябу є лункування та перехресне борознування. При лункуванні на поверхні поля утворюється густа мережа (до 13 тис.) замкнутих заглиблень (лунок) загальною ємністю 250-300 м3/га. В деяких випадках, особливо при періодичних відлигах і заморозках, стійкий сніговий покрив не формується, на дні лунок утворюються льодяні лінзи, що утруднює вбирання талих вод. В результаті цього стік не зменшується, а нерідко зростає. У зв'язку з цим практичний інтерес являє протиерозійний агрегат, який за один прохід утворює валики, лунки і щілини. Вбирна здатність таких лунок збільшується, тому що вони розміщені безпосередньо над щілинами.

При переривчастому борознуванні на 1 га утворюється майже 4000 коритоподібних заглиблень ємністю по 70-80 л, що становить 300 м3/га.

Лункування можна робити одначасно з оранкою за допомогою однієї батареї лункоутворювача або пристосування ПРНТ-90000А, під час осіннього обробітку раннього зябу дисковим лункоутворювачем ЛОД-10 або пристосуванням ПЛДГ-10 і ПЛДГ-5 до лущильників ЛДГ-10 та ЛДГ-5. Переривчасте борознування проводять одночасно з оранкою плугом ПЛН-4.35 з пристосуванням ПРНТ-70000 або УБП-1-35.

Перехресне борознування виконують культиватором з підгортальником типу ПВМ. Перший прохід культиватора роблять уздовж, а другий - упоперек схилу.

Лункування доцільно застосовувати на схилах крутістю до 5°, а переривчасте бо-рознування - на крутіших схилах.

На схилах з рівною поверхнею зяблеву оранку вздовж горизонталей поєднують з валкуванням. Валики утворюються під час оранки плугом ПН-4-35, в якого одна полиця подовжена, завдяки чому скиба скидається вниз по схилу й утворює валики з поглибленням між ними шириною 1,2 м і глибиною 0,2.

Обробіток ґрунту із створенням мікрорельєфу особливо ефективний на лощин-них схилах. Але він захищає ґрунт в основному від стоку талих вод. Після першого ж боронування мікрорельєф вирівнюється і втрачає ґрунтозахисну здатність.

У західних районах лункування, переривчасте боронування і обвалування, крім зменшення змиву ґрунту, можуть сприяти перезволоженню його і затримці польових робіт на 3-5 днів. Тому в Передкарпатті на схилах для скидання зайвих вод потрібно закладати гончарний дренаж, а також проводити обробіток під кутом 1-2° по горизонталях.

5.6.1. Заходи щодо протиерозійного зяблевого обробітку ґрунту
5.6.2. Протиерозійні заходи під час передпосівного обробітку ґрунту і сівби
5.6.3. Протиерозійний обробіток ґрунту в посівах просапних культур
5.7. Смугове розміщення сільськогосподарських культур
5.8. Контурно-меліоративна організація землекористування
6. ПІДГОТОВКА НАСІННЯ І СІВБА
6.1. Вимоги до якості насіння
6.2. Зберігання насіння
6.3. Підготовка насіння до сівби
6.4. Сівба сільськогосподарських культур