8.1. Загальна характеристика становлення та розвитку фінансово-економічної системи Молдови
Розпад СРСР призвів до зменшення обсягів виробництва, експорту в країни колишнього СРСР, насамперед, у Росію, занепаду сільського господарства, що негативно позначилося на доходах бюджетів всіх рівнів.
Сукупна зайнятість у Молдові зі 100 % у 1989 р. зменшилася до 71,5 % у 1999 р., що посилило міграцію з країни та збільшило тіньову зайнятість. Це негативно вплинуло на фінансову систему країни та інвестиційну привабливість Молдови.
У цілому податкові надходження до державного бюджету з 1989 по 1993 р. зменшились з 35,3 до 12,4 % ВВП, певним чином це можна пояснити спадом обсягів виробництва ВВП, який за 1989-1995 рр. зменшився на 50 %. В наступні роки ситуацію вдалося частково стабілізувати, але фінансовий стан більшості домогосподарств залишається незадовільним. Невирішеним є і статус Придністров'я, що негативно позначається на фінансовій системі Молдови.
У 1990-1991 рр. сукупні витрати на систему охорони здоров'я (у відсотках до ВВП) становили 4,8 %, в 1997 - 6,7, 1989 видатки на освіту дорівнювали 4,4, а в 1996 р. - 10,6 % від ВВП. Зовнішній борг Молдови з 1994 по 1999 р. збільшився з 20,4 (у відсотках до ВВП) до 105,7.
Значним джерелом доходів бюджету Молдови є податок на додану вартість (ПДВ), який дорівнює 20 %. Багато вчених і фахівців виступають за його зменшення і введення кількох ставок для різних груп товарів та послуг.
Обсяг іноземних інвестицій в економіку Молдови значно зменшився в 2002 р. і залишався на такому рівні до 2003 р. Атаки на "Union Fenosa", "Farmaco", "Air Moldova International" та інших показали світу, що Молдова не готова до інвестування, ніколи не можна бути впевненим у виконанні умов контракту, у верховенстві закону або що уряд насправді не віддасть перевагу державній формі власності підприємства над приватною.
Особисті інтереси багатьох місцевих керівників, за оцінками експертів, переважили над інтересами молдавського народу, котрий матиме користь лише за умови формування привабливого ділового клімату та реалізації в країні програм міжнародних фінансових інститутів. Тому, якщо Молдова хоче успішно розвиватися далі, необхідно змінити свою економічну політику, використовуючи позитивний досвід пострадянського періоду в країнах СНД.
Корупція пригнічує економіку країни, її поширення - основна причина значної бідності країни. Компанії обкрадають державу, не сплачуючи рахунки за спожиту електроенергію та воду.
Експертів непокоїть спрямованість молдавського уряду на централізоване планування, поширення якого стає все помітнішим. Це набуло форми втручання у вигляді встановлення тарифів на електроенергію й регулювання процесів в енергетичному секторі, сюди також належать законопроекти, що підтримують урядовий контроль у сільському господарстві.
Одним із джерел інформації для Європи про ситуацію в країні є Міжнародний суд у Страсбурзі. До нього надходять скарги на дії уряду, схожі на вчинені з бельгійською фірмою "Vikol NV стосовно готелю "Данія", який належить фірмі. 1999 р. його було приватизовано відповідно до Закону про програму приватизації на 1997-1998 pp. за 2 млн дол. США. Покупцем стало СП "Selicat-Mix", з яким департамент приватизації уклав договір купівлі-продажу. Права нового власника нерухомості зареєстрували кадастрові органи. Згодом СП "Selicat-Mix" одержало від "Kungan Overseas Corp" кредит на 2,2 млн дол. США, яким потім поступилося бельгійській фірмі. І початковий кредит, і його передання були зареєстровані у встановленому порядку Національним банком Молдови. За цей час нові власники вклали в реконструкцію понад 500 тис. дол. США і розраховували, що невдовзі вкладені кошти повернуться з прибутком. У червні 2003 р. Економічний суд Молдови задовольнив позов прокуратури про визнання угоди з приватизації "Дачії" недійсною, зобов'язавши повернути її у власність Державної канцелярії Республіки Молдови, а департамент приватизації через Міністерство фінансів відшкодувати колишньому власнику витрачені на купівлю готелю 2 млн дол. США. До того ж, 2000 р. Генеральна прокуратура Молдови вже перевіряла обставини приватизації "Дачії" й визнала її законність. Але в країні за ці три роки змінився уряд, і до влади прийшли комуністи.
Найдивовижніше, що навіть попри спірність рішення Економічного суду, воно не виконується в частині повернення власнику вкладених коштів. Якщо порівняти стан готелю, що нагадував гуртожиток, у якому перебувала "Дачія" до приходу інвестора, з чотиризірковим готелем, на який він перетворився після глобальної реконструкції, то повертати бельгійській фірмі необхідно близько 4 млн дол. США.
Увагу західної преси найбідніша в Європі держава - Молдова - привертає досить часто. Зокрема ті факти, що 80 % населення цієї країни знаходяться за межею бідності, а середня заробітна плата обчислюється в 60 дол. США.
До розпаду Радянського Союзу Молдова була однією з найблагополучніших республік. За багатьма показниками вона перебувала на одному рівні розвитку а Латвією, проте відтоді життя в Латвії значно покращилося, а в Молдові - навпаки. Більш-менш однаковою залишилася лише кількість населення, але1 /і з 4,4 млн молдаван живуть за кордоном, до того ж їхні перекази на батьківщину становлять близько половини ВВП.
За оцінками ОБСР, у Молдові в 2003 р. економічна ситуація порівняно з усіма посткомуністичними державами погіршилася найбільше. До того ж тут продовжує розвиватися придністровський конфлікт (в "замороженому" стані з 1992 р.).
Питання Молдови не раз вирішувалося на раді директорів МВФ. За словами його постійного представника у Молдові Едгардо Руджиєро, експерти Фонду занепокоєні високим зростанням інфляції(17 %), збільшенням негативного сальдо торговельного балансу (при експорті в 700 млн дол. США імпорт 2005 р. становить близько 1,4 млрд), зменшенням обсягів іноземного інвестування, проблемами обслуговування зовнішнього боргу за умов відсутності зовнішнього фінансування.
Але найголовніше, що заважає відновленню переговорів із міжнародними організаціями за новими програмами економічної співпраці, - це високий рівень корупції поряд із відсутністю структурних і ринково орієнтованих реформ. Як підкреслили експерти Фонду, 2003 р. у країні поліпшення ділового клімату не було зареєстровано. Замість цього спостерігалося посилення централізованого планування, втручання держави в енергетичний сектор, запровадження тарифів на електроенергію, жорсткий контроль над цінами на сільськогосподарську продукцію.
Водночас у справі боротьби з корупцією уряд Молдови звітує про значні досягнення. Так, урешті-решт запрацював центр боротьби з економічними злочинами та корупцією: за 2001 р. його зусиллями в бюджет було перераховано додатково 60 млн леїв (4,6 млн дол. США), конфісковано великі партії контрабандного палива й металобрухту. Проте в країні дедалі частіше лунають скарги на те, що діяльність 700 працівників цього центру, чи принаймні деяких із них, передусім спрямованої проти конкурентів нинішнього керівництва держави.
У країні, відомій на весь світ своїми винами, різко зростає споживання горілки. Хоч в цілому виноробство в Молдові й переживає певне піднесення (приміром, імпорт виноробної продукції 2004 р. зріс на 20 % і досяг 242 млн дол. США), проте на внутрішньому ринку ситуація досить тривожна. За даними заступника генерального директору департаменту "Молдованин" В. Цири, винороби на 2005 р. подали запити лише на -1 млн акцизних марок, тоді як заводи, котрі спеціалізуються на виробництві горілки, - на 56 млн. Ціни на горілку в Молдові найнижчі серед країн СНД, а республіка знаходиться в списку країн, в яких найбільше вживають алкоголь.
З 25 січня 2006 р. молдовська сторона відновила механізм спрощеної системи реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності Придністров'я, а українська - пропускати товари через кордон із Молдовою відповідно до положень митного протоколу від 2003 р., тобто виключно за наявності у придністровських фірм відповідного митного оформлення з м. Кишиневі.
За наявною інформацією, переконати Україну в необхідності такої заяви Молдові допоміг Євросоюз. Інша річ, що у м. Брюсселі переоцінили можливості сторін у дотриманні раніше досягнутих домовленостей: у бізнесових колах ЄС поширилась тривожна інформація щодо спроб України неповністю виконувати узяті на себе зобов'язання. У минулому Молдова вже зверталася за допомогою до нашої країни з питанням про примусове виконання молдавського законодавства про переміщення товарів через кордон. Проте, незважаючи на укладені між двома країнами угоди, українська сторона фактично не виконала своїх зобов'язань.
Однак у кінці 2005 р. країни-сусіди уклали нову угоду, що збіглася у часі з затвердженням проекту з підтримки кордонів Європейського Союзу, метою якого є підтримка процедур митного контролю на українсько-молдавському кордоні. У процесі втілення в життя цього проекту знову з'явилися деякі труднощі, але українці вже не сперечалися і прийняли ситуацію як належне. Саме це й призвело до нинішньої кризи.
Молдавська сторона, у свою чергу, підтримує ту позицію, що новий митний режим не є блокадою, і готова надати реєстрацію будь-якій законній придністровській фірмі та печатки, які дозволять займатися експортною діяльністю на кордоні. Молдова також не має наміру здобувати жодні фінансові переваги завдяки новому режиму, оскільки придністровські фірми були звільнені від податків і мита на товари, які вони ввозять. Проте керівництво Придністров'я побачило в новому законодавстві загрозу своєму суверенітету. Якщо для ведення зовнішньоторговельних операцій необхідно отримувати молдавський дозвіл, то тоді, відповідно, і для всіх інших видів діяльності також треба буде отримувати схвалення з м. Кишинева. Отже, лідер Придністров'я, І. Смірнов, і його режим ввели автоматичну блокаду, яка забороняє імпорт і експорт товарів у Придністров'я. Адже навіть якщо товари ввозяться до Придністров'я, то вони однак повинні пройти через молдавську митницю.
Україна отримала значну підтримку своїх дій від США та Європейського Союзу, але значно загострила стосунки з Росією. Для компенсації втрат Росія мала надати невизнаній республіці в 2006 р. 215 млн дол. США на підтримку економіки. Разом з тим, в Придністров'ї залишиться 1,8 тис російських солдат.
8.3. Фінанси домогосподарств та міграція