Зовнішньоекономічні операції і контракти - Козик В.В. - 6.10.6.2. Методи цінових розрахунків

Вибір методу цінових розрахунків при реалізації науково-технічної продукції залежить, як правило, від конкретного виду угоди, ступеня взаємозв'язків між продавцем та покупцем технології та інших факторів. Типові методи компенсації при придбанні науково-технічної продукції наведені у табл. 6.4.

Таблиця 6.4

Методи компенсації при передачі технології

"Затратний" метод ціноутворення, який передбачає визначення загальної фіксованої ціни (ЗФЦ) за наданий комплекс робіт, послуг на базі здійснених затрат, використовується при визначенні розміру винагороди за надані послуги, виконання НДДКР на замовлення (коли важко визначити перспективи комерційного використання придбаної науково-технічної продукції або якщо комерційне використання не передбачається), а також у деяких інших випадках.

Цей метод, зокрема, може використовуватись для визначення розміру винагороди за послуги, які можуть бути надані науково-технічними організаціями, а саме:

• консультаційні;

• інжинірингові;

• інформаційні, серед них у сфері маркетингу, кон'юнктурно-цінових досліджень тощо;

• з передачі ноу-хау у формі інструктивно-методичних матеріалів тощо.

Як база для розрахунку розміру відшкодування використовується кошторисна калькуляція витрат на послуги, яка включає прямі затрати виконавця (матеріальні, трудові - на основі вартості години праці спеціаліста даної кваліфікації, комп'ютерні, транспортні - на відрядження тощо, інші затрати). Базисне значення прямих затрат корегується з урахуванням ступеня новизни робіт та послуг, ступеня терміновості та інших факторів. Розмір прибутку визначається за домовленістю із замовником; у світовій практиці він дорівнює приблизно 40% від розміру прямих затрат.

При обґрунтуванні ціни технології у рамках угоди про комплектну поставку обладнання використовується модифікація "затратного'' методу. У світовій практиці у таких угодах вартість технології звичайно додається до вартості обладнання і становить 12-20% у загальній ціні угоди.

Цінові розрахунки в угодах про продаж ліцензій є найбільш складними. Оскільки реальна цінність патентів та ноу-хау, які передаються за ліцензійними угодами, може бути визначена тільки у процесі безпосередньої комерційної експлуатації технологи покупцем, тобто після акту продажу, сам продаж науково-технічної продукції неминуче здійснюється за розрахунковими цінами, які базуються на припущенні про ефективність науково-технічної продукції у майбутньому.

Загалом ліцензійні платежі включають:

• попередні (опціонні) платежі за більш докладне знайомство з предметом ліцензії;

• основні (у формі роялті або паушального платежу, а також їх комбінації);

• оплату додаткових послуг, передбачених ліцензійною угодою;

• додаткові непрямі витрати;

• сполучені витрати (на придбання матеріалів, комплектувальних виробів тощо, необхідних для організації виробництва за ліцензією).

Роялті - це періодичні процентні відрахування, які встановлюються у вигляді фіксованих ставок на підставі розрахунку фактичного економічного результату використання придбаної науково-технічної продукції та виплачуються ліцензіатом через визначені узгоджені у договорі проміжки часу (зазвичай, щоквартальними або річними внесками). До платіжних документів додаються:

бухгалтерський звіт за узгодженою між сторонами формою (кількість ліцензійної продукції; ціни; напрямки реалізації);;

розрахункові документи.

Це дозволяє ліцензіару переконатись у правильності визначення суми платежу.

Використання роялті при оплаті ліцензій відповідає другому економічному механізму передачі технології, який передбачає більш тісні зв'язки між продавцем та покупцем науково-технічної продукції. Система роялті безпосередньо зацікавлює продавця в ефективному освоєнні ліцензіатом отримуваної технології

На відміну від роялті, паушальный платіж являє собою твердо зафіксовану в угоді суму винагороди, яка встановлюється на підставі оцінки можливого економічного ефекту та очікуваних прибутків ліцензіата.

Паушальні платежі застосовуються, зазвичай, при продажу науково-технічної продукції разом з промисловим обладнанням, у відносинах з малознайомим партнером. Як правило, паушальний платіж більш вигідний ліцензіару, який у даному випадку не кредитує ліцензіата. Разом з тим, як свідчить досвід, сума паушального платежу часто буває меншою від повної вартості ліцензії, розрахованої1 за умовами платежу роялті.

Більш докладно про платежі роялті та паушальні платежі див. розділ 1.4.

6.10.6.3. Послідовність цінових розрахунків

Процес визначення продажної ціни ліцензії передбачає розрахунок кількох цінових показників та їх порівняння з метою пошуку найбільш прийнятних умов ліцензійної угоди. Серед цих цінових показників найбільш значними є такі:

• верхня межа ціни ліцензії;

• можлива продажна ціна ліцензії, розрахована за умовами ліцензійних договорів, які найчастіше зустрічаються на світових ринках;

• продажна ціна ліцензії на підставі пропонованих ліцензіаром умов угоди. Якщо розраховані усі три цінові показники, можна визначити ефективність та прийнятливість майбутніх умов угоди. Так, якщо верхня межа ціни ліцензії перевищує найбільш імовірну ціну, то придбання технології є ефективним, а якщо найбільш імовірна ціна перевищує ціну пропозиції, то пропоновані ліцензіаром умови в прийнятними для ліцензіата.

Обов'язковим етапом розрахунка ціни є виявлення та аналіз альтернатив експорту або імпорту технології у формі ліцензії. Такими альтернативами експорту ліцензії є:

• виробництво та реалізація продукції;

• організація СП;

• продаж технології іншому покупцю у тій спмій чи іншій країні. Альтернативами імпорту ліцензії є:

• імпорт продукції або обладнання;

• придбання технології у іншого ліцензіара, у тому числі і в іншій країні;

• організація СП.

6.10.6.4. Визначення верхньої ціни продажу технології

Вважається, що нова технологія впроваджується на основі придбання ліцензії. Верхня межа ціни технології (визначається з припущенням, що весь прибуток від використання технології передається продавцеві технології.

6.10.6.5. Визначення можливої ціни продажу технології